Справа № 930/1418/23
Провадження №11-кп/801/500/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 26.02.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в об'єднаному кримінальному провадженні №12023020090000022, № 12023020000000426 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України,
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 26.02.2024 задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на шістдесят діб, до 25.04.2024.
Обвинувачений ОСОБА_7 на вказану ухвалу подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу. Вважає, що прокурором не було надано жодного обґрунтованого аргументу необхідності тримання його під вартою.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого та захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 26.02.2024 в об'єднаному кримінальному провадженні №12023020090000022, №12023020000000426 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.04.2024 включно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Так, при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід.
Суд першої інстанції вважав доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому з визначенням розміру застави.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, а тому з урахуванням характеру інкримінованих злочинів, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, особи обвинуваченого, який зареєстрований на території, що тимчасово окупована російською федерацією, де в нього залишилися родичі та знайомі, він ніде не працює, не має стабільного джерела доходів, реальними залишаються ризики зазначені в оскаржуваній ухвалі, а саме щодо можливого переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 26.02.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4