22.02.2024 Справа №607/24982/23 Провадження №2/607/878/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Великоберезовицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради ОСОБА_4 про визнання права власності на майно,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Великоберезовицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради ОСОБА_4 про визнання права власності на майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (чоловік) та ОСОБА_1 (дочка) є членами однієї сім'ї.
Подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , постійно проживають у належному їм житловому будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до Довідки № 526 від 13 вересня 2023 року вказується, що житловий будинок АДРЕСА_1 є колгоспним двором, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були позивачі.
Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, не приватизована.
В інформаційній довідці № 790 від 31 серпня 2023 року, виданій Тернопільським РГБТІ, міститься інформація про те, що державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не проведена.
Порядок проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, який має статус «колгоспного двору» за його членами, проводиться у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 № 1952-ІУ (далі - Закон), та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 5 п. 42 Порядку, у разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені ст. 31 Закону.
Стаття 31 Закону передбачає, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Із наведених норм закону слідує що станом на сьогодні не передбачено такого об'єкту нерухомого майна як «колгоспний двір», а для того щоб зареєструвати речове право на об'єкти закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, які мали статус «колгоспного двору» раніше, необхідно надати виписку із погосподарської книги та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом.
23 жовтня 2023 року позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення державної реєстрації речових прав на частки в житловому будинку АДРЕСА_1 , як членів колгоспного двору.
27 жовтня 2023 року рішенням державного реєстратора № 69950016 зупинено розгляд їх заяви у зв'язку з поданням документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, а саме відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Запропоновано подати відповідні документи протягом 30 днів.
Однак позивачі не змогли надати відповідний документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під спірним будинком, оскільки ця земельна ділянка не приватизована та у них відсутнє таке речове право.
Відтак, 24 листопада 2023 року державним реєстратором надано відмову в проведені реєстраційних дій.
Також позивачі звертають увагу на неможливість оформлення ними права власності на земельну ділянку, що знаходиться під спірним житловим будинком, оскільки відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Аналіз положень даної статті ЗК України свідчить, що у випадку приватизації землі, на якій розташований житловий будинок, такий будинок повинен перебувати у власності особи, яка виявила бажання приватизувати земельну ділянку. Тобто існує юридична колізія, відповідно до якої при оформленні права власності на житловий будинок необхідно надати документ, що засвідчує право власності на земельну ділянку і навпаки, при приватизації земельної ділянкинеобхідно надати документ, що засвідчує право власності на житловий будинок.
Таким чином, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 існують перешкоди у реєстрації права власності на частки в житловому будинку АДРЕСА_1 , належних їм як членам колгоспного двору, що породжує необхідність захисту їх прав у судовому порядку.
Відтак, позивачі просили суд визнати за ними право власності по 1/3 частки кожного, на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі №607/24982/23. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду, постановленою у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 19 січня 2024 року судом залучено до участі з розгляду цієї справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державного реєстратора прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради ОСОБА_4 .
19 лютого 2024 року третьою особою до суду було подано письмові пояснення, в яких зазначено наступне.
23 жовтня 2023 року до державного реєстратора прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради Шпендак Ю. Р. звернулися громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 із заявою № 57649501 про державну реєстрацію прав. Заявники просили здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Для проведення державної реєстрації права власності вони подали оригінали довідки № 790 від 31 серпня 2023 року, виданої Тернопільським РГБТІ, довідки № 526 від 13 вересня 2023 року, виданої Великоберезовицькою селищною радою та технічного паспорта на житловий будинок садибного типу.
Із визначеного в ст. 31 Закону переліку документів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 державному реєстратору було надано лише виписку з погосподарської книги у вигляді довідки № 526 від 13 вересня 2023 року про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи «колгоспний двір» членами якого були заявники. Документів, що посвідчують речове право на земельну ділянку під житловим будинком, ними не було подано.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Закону передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.
В такому випадку державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Враховуючи положення зазначеної статті Закону та подання заявниками документів для державної реєстрації не в повному обсязі, третьою особою 27 жовтня 2023 року було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви та запропоновано надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під житловим будинком.
Частина 3 ст. 23 Закону встановлює заявнику строк для виконання вимоги державного реєстратора протягом 30 робочих днів з часу отримання рішення про зупинення розгляду заяви.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 5 ст. 23 Закону).
Враховуючи невиконання заявниками вимоги про надання державному реєстратору документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під житловим будинком, ним 24 листопада 2023 року, у відповідності до вимог ст. ст. 23, 24 Закону, прийнято рішення про відмову в проведенні державної реєстрації прав.
Враховуючи вищенаведене, третя особа вважає своє рішення обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до вимог Закону.
Представник позивачів, адвокат Тришак О. Г. в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його та позивачів участі. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача Великоберезовицької селищної ради звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, проти задоволенні позовних вимог не заперечує.
Третя особа подала письмові пояснення, а також повідомила, що через зайнятість на роботі не зможе приймати участь у судових засіданнях, просить розгляд справи здійснювати без участі державного реєстратора щодо задоволення позовних вимог, покладається на думку суду.
Частини 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначають, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За змістом ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24 травня 1986 року зареєстрували шлюб в с. Настасів, про що Тернопільським р/б ЗАГС Тернопільської області зроблено запис № 06. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 , що вбачається зі змісту свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрував шлюб із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 01 жовтня 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 1662 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 .
Згідно довідки № 526 від 13 вересня 2023 року, виданої Настасівським старостинським округом Великоберезовицької селищної ради, будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , станом на 15 квітня 1991 року - двір колгоспний, членами двору були: голова двору - ОСОБА_2 , 1967 року народження, чоловік ОСОБА_3 , 1963 року народження, дочка ОСОБА_12 , 1986 року народження. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних будівель та споруд, орієнтовною площею 0,25 га не приватизована.
За змістом інформаційної довідки Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації № 790 від 31 серпня 2023 року, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в бюро не проведена.
11 серпня 2023 року на замовлення ОСОБА_2 . ФОП ОСОБА_13 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , загальною площею 173,7 кв.м., житловою - 93,7 кв.м.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 23 жовтня 2023 року звернулися із заявою про державну реєстрацію прав № 57649501 на житловий будинок АДРЕСА_1 до державного реєстратора Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Шпендак Ю. Р.
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 70388259 від 24 листопада 2023 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_14 відмовила у проведенні реєстраційних дій за заявою № 57649501, оскільки заявниками не було надано документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (житловий будинок за вищевказаною адресою), крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Відповідно до інформації, яка міститься у довідці № 121 від 06 лютого 2024 року, Настасівським старостинським округом Великоберезовицької селищної ради, в с. Настасів, вул. Коренівка, 616, Тернопільського району, земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд перебуває в користуванні ОСОБА_2 .
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пункт 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З введенням в дію з 01 липня 1990 року Закону СРСР, а з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і в даній справі слід керуватися п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», в якому зазначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Власність колгоспного двору регулювалася - ст.ст. 120 - 126 ЦК УРСР (редакції 18 липня 1963 року) і згідно ст. ст. 120, 123ЦК УРСР (редакції 18 липня1963 року) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після його припинення, мають ті члени двору, котрі станом до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Отож, при вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, ще регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , відносився до типу колгоспного двору, і після ліквідації колгоспних дворів, став належати позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , по 1/3 частині кожному.
Позивачі задля реєстрації своє частки у майні звернулися до державного реєстратора, який відмовив їм у проведенні реєстраційних дій, оскільки ними не було надано документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом.
Стаття 31 Закону передбачає, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд перебуває в користуванні ОСОБА_2 , однак вона не приватизована.
Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 118 ЗК України) .
Відтак, спірні правовідносини мають місце за обставин, коли у позивачів виникло право власності на житловий будинок за вищевказаною адресою у рівних частках, однак вони не можуть зареєструвати своє право на це майно через відсутність документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під цим будинком. Водночас, приватизація земельної ділянки, на якій розташований жилий будинок вимагає звернення власника житлового будинку до органу місцевого самоврядування.
За встановлених обставин, відсутність зареєстрованого речового права на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 , яке позивачі беззаперечно набули у власність, не може бути перешкодою для реєстрації цього права.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.
Відповідно до п. 37 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» - з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відтак, в силу встановлених судом обставин, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Великоберезовицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради Шпендак Ю. Р. про визнання права власності на майно підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачами права власності, по 1/3 частки кожного, на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що позивачі не заявили вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , загальною площею 173,7 кв.м., житловою - 93,7 кв.м., як на майно члена колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , загальною площею 173,7 кв.м., житловою - 93,7 кв.м., як на майно члена колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , загальною площею 173,7 кв.м., житловою - 93,7 кв.м., як на майно члена колгоспного двору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивачі:
ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Великоберезовицька селищна рада, код ЄДРПОУ: 04393462, адреса місцезнаходження: вул. С. Бандери, буд. 26, с. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, 47734.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор прав на нерухоме майно Великоберезовицької селищної ради Шпендак Юлія Романівна,адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.