465/1328/18
2/465/618/24
Іменем України
22.03.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.
за участю секретаря судового засідання Балаболки В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Позов мотивує тим, що 01.05.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб. За час перебування у шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За період існування шлюбу сторони вчиняли спільно ряд значимих угод в інтересах сім'ї, за якими позивачем та відповідачкою за спільні кошти подружжя здійснено придбання майна, зокрема:
-12.09.2008 року легкового автомобіля седан-В CHEVROLET AVEO 5F69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , зареєтрованого на відповідачку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 12.09.2008р.;
-22.03.2016 року вантажного бортового автомобіля RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , зареєстрованого на відповідачку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 22.03.2016 року;
-16.09.2016 року квартири АДРЕСА_1 , площею 86,03 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу, покупцем в якому вказана відповідачка, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2018 року № 112190533;
-легкового автомобіля KIA RIO, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , який зареєстрований за відповідачкою.
Автомобілі, набуті в період шлюбних відносин, були придбані сторонами спору за кредитні кошти в інтересах сім'ї та спільно погашалися. При цьому, одразу з моменту придбання кожного транспортного засобу сторонами було досягнуто згоди щодо розподілу автомобілів, внаслідок чого в користуванні позивача перебували автомобілі седан-В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 , RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , а в користуванні відповідачки-автомобіль KIA RIO, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 . Такий поділ транспорту між членами подружжя влаштовував обидві сторони, оскільки перші два автомобілі позивач використовував у своїй підприємницькій діяльності, а третій автомобіль, легковий, використовувався відповідачкою для власних потреб. Такий порядок користування зберігається на час подання позовної заяви.
Вказує, що станом на 12.03.2018 р. вартість одного автомобіля - KIA RIO, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , яким користується відповідачка, перевищує вартість двох автомобілів, якими користується позивач, і тому, справедливим буде присудження позивачеві таких транспортних засобів, як седан-В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , а відповідачці- KIA RIO, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 .
Окрім цього, сторонам на праві спільної сумісної власності належить також квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 86,03 кв.м., житловою площею 45,94 кв.м., яка є неподільним майном, і тому повинна залишитися в спільній частковій власності позивача та відповідачки шляхом присудження кожному з них по1/2 частки в цьому майні.
Враховуючи вищевикладене, просить визнати за ним право власності на легковий автомобіль на седан-В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_2 та вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 . Припинити право власності ОСОБА_4 на легковий автомобіль на седан-В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_2 та вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 . Визнати за ОСОБА_4 право власності на легковий автомобіль KIA RIO, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 . Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності по 1/2 ідеальної частки на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 86,03кв.м., житловою площею -45,94 кв.м.
В подальшому до закінчення підготовчого засідання, позивач ОСОБА_1 збільшував позовні вимоги, зокрема вказував що після подання позову йому стало відомо, що спільним майном подружжя є також будинок разом з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка, кадастровий номер 462248900:10:0110031 за адресою АДРЕСА_2 . Вказане нерухоме майно набуто у період шлюбу на підставі спадкового договору, укладеного 12.05.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Лучко І.Я. та зареєстрований у реєстрі за №1181. Кінцево просив суд поділити майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 таким чином.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на легковий автомобіль на седан-B CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .
Припинити право власності ОСОБА_4 на легковий автомобіль на седан-В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .
Визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на легковий автомобіль КIA RIO, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частки на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 86,03 кв.м., житловою площею - 45,94 кв.м.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальної частки на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 86,03 кв.м., житловою площею - 45,94 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 31954 гривень грошової компенсації за 1/2 частину вартості неотриманого у спільну сумісну власність подружжя майна - будинку разом з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки, кадастровий номер 462248900:10:0110031, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
А також просив усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 на вселити ОСОБА_1 у квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Судові витрати у справі, які складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покласти на ОСОБА_4 .
20.07.2018 від відповідачки з первісним позовом ОСОБА_4 до суду надійшла зустрічна позовна заява в якій зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що три автомобілі: седан-В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 ; RENAULT , моделі 40АСН1А, ТИП ТЗ-бортовий-С, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , KIA RIO, номерний знак НОМЕР_7 , 2012 року є спільною сумісною власністю сторін, оскільки придбані у шлюбі, за кредитні кошти, які сплачені за рахунок спільних коштів подружжя не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наступним.
Починаючи з 27.04.2004 року ОСОБА_4 здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_4 були: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) (КВЕД 56.10), вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41) та обслуговування напоями (КВЕД 56.30).
Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 здійснювала в орендованих у Рудненської селищної ради у смт. Рудно приміщеннях. Приміщення використовувались з метою роздрібної торгівлі продовольчими товарами.
З метою здійснення господарської діяльності, згідно вищезазначених КВЕДів ОСОБА_4 придбала за грошові кошти, що були отримані від підприємницької діяльності автомобілі: автомобіль марки RENAULT моделі 40АСН1А, тип ТЗ-бортовий -С, 1998 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_4 , об'єм двигуна 6180 куб.см.; легковий автомобіль седан В, марка CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_11 , НОМЕР_12 об'єм двигуна 1500 см. куб.; легковий автомобіль, марка КІА, модель RIO, реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2012 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_13 , об'єм двигуна 1396 см. куб.
Усі три автомобілі були придбані на підставі кредитних договорів, які оформлялися на ОСОБА_4 , та оплачені за кошти від підприємницької діяльності.
В період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 позивачка працювала у Львівському національном медичному університеті ім. Данила Галицького та одночасно здійснювала підприємницьку діяльність. Відповідач в свою чергу, з самого початку подружнього життя, матеріально сім'ю не забезпечував. Крім цього, ОСОБА_1 неодноразово вчиняв насильницькі дії в сім'ї щодо ОСОБА_4 та її батьків, за що Франківським відділом поліції ГУ НГ Львівській області був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинен насильства в сім'ї (ч.1 ст.173-2 КУпАП).
Вказує, на те, що майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя роз'яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (п.29).
Таким чином, три автомобілі, а саме: седан B CHEVROLE AVEO SF 69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску; RENAULT моделі 40АСН1А, тип ТЗ- бортовий - С, 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_14 ; KIA RIO, реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2012 року випуску були придбані ОСОБА_4 за кошти від своєї діяльності як підприємця та використовувались в підприємницькій діяльності, а не в інтересах сім'ї, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_4 та не можуть бути об'єктом поділу спільного майна подружжя.
Наголошує, що квартира АДРЕСА_1 була куплена за основну частину грошей батька ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , який 29 січня 2016 року продав за 1304600,00 (один мільйон триста чотири тисячі шістсот гривень) власну квартиру АДРЕСА_4 . В цей же день ОСОБА_4 уклала попередній договір №66/В2 від 29.01.2016р. та здійснила забезпечувальний платіж за кошти, які їй дав батько від продажу своєї квартири в розмірі 1 300 000 грн. Решту коштів ОСОБА_4 були позичені та внесені 25.03.2016, 29.04.2016. Та 16.09.2016 за договором купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 стала власником квартири АДРЕСА_1 .
Щодо підстав витребування спірних автомобілів з володіння відповідача за зустрічним позовом зазначає, що відповідач за зустрічним позовом володіє автомобілями Chevrole та Renault, які є предметом даного спору незаконно. Право власності на вказані автомобілі зареєстроване за позивачкою за зустрічним позовом. ОСОБА_1 не визнає права особистої власності на вказані автомобілі за ОСОБА_4 у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, просить суд: визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на автомобіль марки RENAULT моделі 40АСН1А, тип ТЗ-бортовий-С, 1998 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) - № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_14 ; визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ; визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на легковий автомобіль, марка КІА, модель RIO реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2012 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_13 ; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 автомобіль марки RENAULT модель 40АСН1А, тип ТЗ-бортовий - С, 1998 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_15 , автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_16 , 2008 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та повернути його ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_9 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судового засідання від 10 березня 2020 року постановлено прийняти зустрічну позовну заяву.
Крім цього, відповідачкою ОСОБА_4 подавались до суду відзив на позовну заяву та відзив з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в яких вона заперечувала проти первісного позову з підстав викладених у зутрічній позовній заяві. Також заперечила і щодо задоволення позовних вимог викладених у заяві про зміну та збільшення позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , який вважає, що спільним майном подружжя є будинок разом з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки нерухоме майно набуте у період шлюбу на підставі спадкового договору укладеного 12.05.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Вказує, що відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності на нерухомість, а саме на будинок разом із господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , оскільки вона не виконала вимоги спадкового договору, що стало підставою для відмови приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я. у набутті права власності на майно ОСОБА_7 . Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 26.09.2018 року надійшла відповідь на відзив у якій вказує, що реєстрація відповідачки за первісним позовом, як приватного підприємця здійснювалась у період прийняття рішення про реєстрацію шлюбу з метою ведення сімейного бізнесу (зареєстрована як ФОП з 24.04.2004 по 31.01.2018р.р., шлюб зареєстровано 01.05.2004р.).
За час перебування у шлюбі ОСОБА_4 як фізичною особою для отримання коштів як споживчого кредиту в інтересах сім'ї укладались кредитні договори:
-29.11.2006 року кредитний договір №KF 41463 з ВАТ «Електрон Банк» на суму 12000,00 грн. про надання споживчого кредиту на придбання продукції, для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю; який був забезпечений заставою рухомого майна транспортного засобу: вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_4 ;
-16.09.2008 року кредитний договір з ВАТ «Фольксбанк» на суму 12696,00 доларів США, який був забезпечений заставою рухомого майна транспортного засобу: легковий автомобіль седан-В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , зареєстрований за ОСОБА_4 ;
-05.09.2015 року кредитний договір №KF018315-AN з ПАТ «Фольксбанк» на суму 91840,00 грн., який був забезпечений заставою рухомого майна транспортного засобу: легковий автомобіль легковий автомобіль KIA RIO, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , який зареєстрований за за ОСОБА_4 .
Всі вказані кредитні договори укладались ОСОБА_4 не як приватним підприємцем, а як фізичною особою, громадянкою України, та отримані кредитні кошти використовувались в інтересах сім'ї для оплати за транспортні засоби, які передавались у заставу. В жодному кредитному договорі не зазначено такої мети кредитування, як кошти для здійснення підприємницької діяльності, а вказано, що кошти отримуються як споживчий кредит. Всі кредитні договори укладались за погодженням із позивачем, ОСОБА_1 як другим з подружжя, тобто такі договори укладались в інтересах сім'ї та погашення кредиту здійснювалось за спільні кошти подружжя. Наявна згода ОСОБА_1 на передачу вказаних транспортних засобів у заставу, як майна придбаного за спільні кошти подружжя, посвідчувались нотаріально і використовувались відповідачкою без жодних застережень. За період реєстрації відповідачки як ФОП, позивачем систематично здійснювалась оплата за ОСОБА_4 єдиного соціального внеску як за підприємця, орендних платежів, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також здійснювалась закупівля товару для забезпечення діяльності закладу харчування в смт. Рудно, що вибірково підтверджується і заключними виписками з поточного рахунку ОСОБА_1 за 2016-2017 року.
Окрім того, ОСОБА_1 06.06.2016 року зареєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності з аналогічними видами діяльності, як ОСОБА_4 .
Щодо придбання ОСОБА_4 квартири за адресою АДРЕСА_3 вказує, що така була придбана через 12 років спільного життя та після народження двох дітей. ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_17 в АТ "ОПТ БАНК", на який сторонами спільно вносились грошові кошти, як спільні кошти подружжя та перераховувались отримувачу -ПАТ "ЗНВКІФЗТ ГРІНВІЛЬ".
Вважає, що твердженя ОСОБА_4 , про те, що основна часина грошових коштів на придбання квартири є її особистою приватною власністю у зв'язку з тим, що її батько у день внесення гарантійного внеску на підставі попереднього договору №66/В6 від 29.01.2016 продав належну йому квартиру, та отримані кошти передав ОСОБА_4 для придбання нею квартири на АДРЕСА_3 не відповідає фактичним обставинам, не є доказом набуття ОСОБА_4 будь-яких грошових коштів, як особистих коштів.
Просить позов ОСОБА_1 задоволити у повному обсязі. (том ІІ а.с. 46).
26.05.2020 року від представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , адвокатки Бідули Г.Д. надійшов відзив на зустрічний позов. В якому вона вказує, що ОСОБА_4 не підтверджено здійснення нею підприємницької діяльності як ФОП, отримання доходів від такої діяльності, сплати нею податків, інших обов'язкових платежів, орендних платежів, комунальних послуг та послуг з охорони тощо, а також придбання майна за рахунок таких доходів. Крім того не надано доказів того, що транспортні засоби є для неї професійними речами, оскільки за професією ОСОБА_4 є лікарем стоматологом, а вимоги щодо поділу стоматологічного обладнання не заявлено. (том ІІІ а.с. 6).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 пояснив, що відколи зустрічалися і під час одруження усі витрати ніс він. Спочатку жили пів року у його батьків, а потім у батьків дружини з 2006 по 2013 рік. Коли проживав у батьків дружини там робив ремонт за свої кошти. Коли винаймали квартиру на « ОСОБА_10 », усі витрати ніс самостійно. На колишню дружину «стояв» сімейний бізнес вантажних перевезень, у 2006 взяв машину на свою фірму на термін 10 років. У 2004 р коли одружилися за рахунок весільних грошей у попереднього власника викупили діючий бізнес кафе-бар. Коли народилася донька, то дружина сказала, що її батьки хочуть переговорити. Батьки колишньої дружини сказали, щоб я купив їм однокімнатну квартиру, а вони трьохкімнатну на ОСОБА_11 лишають їм. На той момент у нього було приблизно 30 тис. доларів, а квартира коштувала у новобудові 32. Ще 2 тис. чи 2.5 тис. доларів позичив у свого товариша. Коли вони купили однокімнатну квартиру тещі і тестю, то вони вимагали гроші на ремонт, і ремонт вийшов ще 8 тис. даларів, також купили їм комору за 25 тис.грн. Після чого дружина сказала, щоб продати квартиру на ОСОБА_11 і купити квартиру ближче до її батьків, бо мала дитина і буде нам легше. «Ми» продали квартиру на ОСОБА_11 , при чому довго не могли її продати (продали за 50 тис. доларів) разом з холодильником з усім. Нова квартира тоді коштувала приблизно 65 тис. доларів. 15 тисяч доларів він взяв в розстрочку, платив по 2 тис. щомісяця. На ремонт квартири позичила гроші сестра колишньої дружини, під заставу землі, на протязі 2-ох років я мав повернути гроші. Коли зробили ремонт то вийшло десь 12 тис.доларів. Після чого «справа пішла до розводу».
На уточнюючі запитання представниці ОСОБА_4 - повідомив, що з 2004 по 2017 р. з ОСОБА_4 проживали разом, є спільні діти, бюджет такий був, що те, що ОСОБА_4 , заробляла, тратила на себе, а всі інші рахунки ніс самостійно. Кафе-бар оформив на колишню дружину, і був куплений як сімейний бізнес, фактично всім займався він поки не розірвали шлюб, і у 2018 році розірвали угоду. Грошові кошти від бізнесу, які отримували використовувались для утримання дітей і оплати рахунків. На колишню дружину зареєстровано CHEVROLET AVEO, RENAULT і КІА RIO. Автомобілями CHEVROLET AVEO, RENAULT користувався він. Коли у товариша закінчилась ліцензія то бізнес перереєстрував на себе. У грошовому співвідношенню по теперішніх цінах машини не рівнозначні, бо її машина була куплена з малим пробігом. З батьками дружини стосунки були хороші до того моменту поки ми почались розлучатись. Батьки дружини проживали на АДРЕСА_5 , це трьохкімнатна квартира. Іншого нерухомого майна не було до того моменту, коли у 2015р. придбали однокімнатну на заміну трьохкімнатної. Вказана трьохкімнатна квартира не була ні накого переоформлена, бо з тещою були дуже хороші стосунки, ні в кого в голові не було, що будуть розлучатися чи ділити майно. Квартиру продали за 50 тис. Квартира на АДРЕСА_6 . ОСОБА_12 складається з трьох кімнат, там є кухня, два туалета, душова і коридор. На час спільного проживання залишалося зробити двері і спальню. Згоду надавав на кредити на все повністю. Один кредит для споживчих потреб, а вантажна машина брали для ведення сімейного бізнесу. Дід з бабою колишньої дружини вирішили залишити у спадщину нерухомість, він надав згоду на спадковий договір. Після смерті діда не відомо чи переоформлявся спадковий договір. На даний час не може бути переоформлене майно бо дідо все життя хотів бути похований біля баби. Дідо похований у м.Львові а баба у ОСОБА_13 . Похованням діда дружини займалась сестра дружини, бо їй залишили квартиру.
Коли дружина подала на розлучення жив ще на квартирі АДРЕСА_1 , дружина почала викликати поліцію і говорити, що я не можу в ній знаходитись у жовтні 2018 року поміняли замки, тому був змушений звертатися в поліцію і опікунську раду, оскільки не було доступу до квартири і до дітей. Через рік відкрили квартиру, і я сказав, що потрібно віддати гроші її сестрі, що вона має віддати половину через то що вона хоче пів хати і після того більше двері не відчиняли. Купували таку квартиру, щоб кожен з дітей мав свою кімнату.
На уточнюючі запитання ОСОБА_14 чи за час перебування у шлюбних відносинах укладали кредитні договори.
Кредити особисто не отримував, надавав згоду на придбання майна. Кредитні кошти брав на вантажну машину, це було у 2006 році, брали 12 тис.
Батькам дружини особисто дав гроші на придбання квартири - 32 тис. дол. за свої кошти. Коли роби ремонт жили на орендованій квартирі яку самостійно оплачував, а батьки дружини жили у трьохкімнатній квартирі. Коли перебував у Польщі, то батьки ОСОБА_15 прийшли і просили гроші на ремонт, вони взяли 7 чи 8 тис євро на ремонт. Коли зробили ремонт, тоді вирішили продати квартиру на ОСОБА_11 і купити квартиру на Кн. ОСОБА_12 . Квартиру на ОСОБА_11 продали за 50 тис. дол. Кошти з квартири на ОСОБА_11 батько ОСОБА_15 віддав за квартиру, яку він йому купив. Письмових домовленостей не було, бо ніхто не думав розлучатися і ділити майно. Квартиру оформлювали на дружину.
Щодо спадкового договору надав згоду, зі змістом не ознайомлювався. Дідові допомагав, привозив продукти. Коли баба була жива то разів 5-6 на рік були там, коли дідо був сам то їздили частіше в село.
На запитання головуючого повідомив що, проживає в Зимній Воді, діти проживають з колишньою дружиною. В квартирі 3 кімнати. Хоче мати доступ до свого майна, не заперечує, щоб вселити в любу кімнату.
Автомобіль CHEVROLET і RENAULT зареєстрований на ОСОБА_4 але користуюся він, КІА оформлений на ОСОБА_15 , і вона ним користується.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що у 2016 р. звернувся ОСОБА_17 , щоб позичити кошти для купівлі квартири для тещі, і за декілька днів кошти передав ОСОБА_18 на заправці в м. Городок, кошти ввіддали. У 2017 році для покупки своєї квартири позичали кошти, 2000 або 2500 євро, кошти передав ОСОБА_18 на сервісі по АДРЕСА_7 , кошти йому повернули.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що знайома з Росовськими, оскільки працювала у них 10 років в м.Рудно стояла і на барі і займалась бухгалтерією. В основному працювала з ОСОБА_20 , ОСОБА_15 там не було. Займався баром тільки ОСОБА_20 , гроші давав він і вона оплачувала всі рахунки, товар привозив ОСОБА_20 . Бар був в оренді, оформлений на ОСОБА_15 . Всіма питаннями займався ОСОБА_20 . ОСОБА_15 могла прийти один раз в рік подивитися, то був сімейний бізнес. Була офіційно працевлаштована з 2004 до поки не закрили бар. Документи по звітності на товари, акти, квитанції за світло за оренду підписувала вона а не ОСОБА_4 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила, є матір'ю ОСОБА_4 . Донька вийшла заміж і пішла жити до чоловіка. Перед тим жили у них з чоловіком десь років 9-10. Від зятя нічого не вимагали. Донька фактично виховувала дітей сама. Продукти харчування купували вона з чоловіком, донька вчилася в медінституті потім працювала, а від зятя доходів не було. ОСОБА_17 почав на доньку піднімати руку, а пізніше почав бити внука. У 2000 році коли приїхали разом з чоловіком з Америки купили троьохкімнатну квартиру на АДРЕСА_2 , пізніше продали за 50 тисяч, гроші дали ОСОБА_15 . З чоловіком купили собі квартиру на АДРЕСА_8 приблизно за 30 тис., ремонт коштував десь 7 тис. а ОСОБА_15 купила собі квартиру навпроти, перший внесок був 50 тис. дол., ремонт коштував десь 15 тис. дол. ОСОБА_17 їздив з ОСОБА_15 купувати квартиру, але коштів на придбання не давав. Її батько уклав спадковий договір на ОСОБА_15 . У поховані батька ОСОБА_15 участі не брала. Майно після смерті батька ОСОБА_15 не оформила. У квартирі на АДРЕСА_3 живе донька і її двоє дітей. Квартира складається з 2-ох поверхів, на 1-му поверсі: коридор, туалет, кухня, на кухні зробили перегородку і зробили для внука Северина кімнату. На другому поверсі: ванна і дві кімнати. Донька купила собі машину, дідо дав їй 10 тис. старша донька дала і ще був якийсь кредит. Вантажні машини були в кредит, донька на тих машинах не їздила. Ремонт у квартирі на АДРЕСА_3 робили вона з чоловіком, старша донька на ремонт позичила кошти, а вони потім їй віддали.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснив, що є батьком ОСОБА_4 . Повернувшись з Америки де перебував 3 роки придбав квартиру на АДРЕСА_2 . Пізніше цю квартиру продав за 50 тис. та вказані кошти дав доньці ОСОБА_15 яка їх внесла як перший внесок за квартиру на АДРЕСА_3 . Гроші на ремонт давала донька, робити ремонт допомагав, скільки коштів потратила не знає. Донька працювала лікарем і зараз працює. Підприємницькою діяльністю донька не займалася, працювала лікарем. Щодо спадкового договору відомо, що укладався між донькою та тестем. Право власності на майно після смерті тестя не оформлено. Машинами користувався ОСОБА_20 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що працювала у сфері продажі нерухомості у «Добра оселя». ОСОБА_4 знає з 2016 року, оскільки відбувалася купівля квартири. Оформляла попередній договір. Батьки ОСОБА_15 продавали якесь нерухоме майно і домовились, щоб одразу після продажу кошти в той самий день вкласти в квартиру яку купували для ОСОБА_15 . Укладення попереднього договору відкладався тому спеціально тримали для цього «бронь» на квартиру АДРЕСА_1 . Розглядали варіант оплати частинами. Більша частина квартири була одразу оплачена. На момент купівлі квартири у них на руках був договір купівлі-продажу попередньої квартири на підтвердження походження коштів. ОСОБА_1 вперше побачила в судовому засіданні, до цього його не знала і не бачила.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що знайома з ОСОБА_24 дуже давно, оскільки вони сусіди, була у них нянею з 2014 року. Чула, що батьки ОСОБА_15 хочуть продати свою квартиру на ОСОБА_11 і купити квартиру для ОСОБА_15 . Її послуги завжди оплачувала ОСОБА_15 . ОСОБА_15 працювала в медінституті потім орендувала кабінет, а тепер відкрила свій. ОСОБА_17 вдень спав, а вечором кудись їхав. Батько ОСОБА_15 допомагав робити ремонт в квартирі, де зараз проживає ОСОБА_15 . Коли дитина просила в ОСОБА_25 гроші на булочку, то він завжди казав, йди до мами, і вона давала свої гроші, щоб дитина не знала, що тато не має грошей.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 пояснила суду, що офіційно перебувала у шлюбі з 2004-2018. Перший раз заяву про розірвання шлюбу подала у 2012 році, однак її не прийняли, тому що не змогли знайти у міграційній службі прізвище " ОСОБА_26 ", бо він на той момент був " ОСОБА_27 ". Другий раз подала коли дитині ще не було року, тому сказали прийти через рік. Спільного життя в неї з відповідачем за зустрічним позов не було ще від початку відносин, спільні доходи розпочались лише тоді, коли із весільних коштів було придбано клуб. Будучи ФОПом взяла на себе кредити та придбала автомобілі, паралельно працювала і займалася підприємницькою діяльністю. Кредити за автомобілі погашала за гроші з підприємницької діяльності, а за гроші які заробляла у медичному університеті утримувала дітей. З 2013 року разом не проживають. Коштів у ОСОБА_1 ніколи не було. З початку подружніх відносин проживали у Зимній Воді, пізніше проживали у її батьків майже 8 років, після того рік проживала на Левандівці. Питанням купівлі квартири на АДРЕСА_3 . та її ремонтом займався її батько, ОСОБА_8 . Батько вів переговори із "Доброю оселею", щодо купівлі квартири за гарною ціною, але будинок був ще не добудований. Батько продав квартиру на АДРЕСА_2 , кошти віддав їй і одразу ці кошти були внесені ОСОБА_4 за придбання квартири. ОСОБА_1 участі не брав у придбанні квартири, нічим не цікавився, фінансові внески не робив.
На уточнюючі запитанна представника ОСОБА_1 адвокатки ОСОБА_2 повідомила, що підприємницька діяльність була повязана із вантажними перевезеннями та харчуванням.
Кредити брала на 3 автомобілі: CHEVROLET AVEO, RENAULT MIDLINER, KIA RIO. Згоду ОСОБА_1 надава на отримання кредитів на автомобілі. Автомобіль KIA RIO проданий.
Після смерті дідуся, ОСОБА_7 , спадковий договір не виконала. На кого зараз оформлене майно після смерті дідуся їй невідомо.
Щодо ОСОБА_16 , не знає хто то такий, оскільки ні друзі ні знайомі до дому не приходили, потрібно побачити, можливо тоді б зрозуміла хто то такий є.
Батьки гроші ні в кого не позичали, квартиру на АДРЕСА_6 і придбали за власні кошти, ніколи не цікавилася питанням коштів батьків.
У квартирі на АДРЕСА_3 проживає разом з дітьми.
Рішення у справах дітей виконувала, однак ОСОБА_1 у вказаний час ніколи не приходив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив суду що з родиною ОСОБА_25 дружили сім'ями. ОСОБА_4 являється хресною мамою його сина. ОСОБА_15 та ОСОБА_20 знав ще до їхнього одруження. ОСОБА_15 працювала стоматологом, була зареєстрована як підприємець. Про придбання квартири йому стало відомо від ОСОБА_15 та ОСОБА_20 , знав що мали придбати квартиру десь на АДРЕСА_9 цій квартирі ніколи не був. ОСОБА_20 та ОСОБА_15 казали йому що мають на квартиру кошти.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Зі змісту ст.76 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Також нормами ч.ч.5,6,7 ст.81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач при подані позову зробив оцінку транспортних засобів CHEVROLET AVEO, RENAULT MIDLINER, які відповідно до висновків суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_29 сумарно становлять 223 815 грн. Також позивачем додано витяги з оголошень про вартість автомобіля KIA RIOвід 266 118 грн. до 326 125 грн. В цей же час в позовній заяві позивач просить визнати за відповідачкою право власності на автомобіль Кіа не зважаючи на те, що зазначена ним вартість автомобіля KIA RIOє більшою від вартосту двох автомобілів CHEVROLET AVEO та RENAULT MIDLINER. Відповідачкою ОСОБА_4 . натомість не надано суду жодних доказів про вартість вказаних автомобілів. У зустрічному позові відповідачка просить визнати право власності на всі автомобілі, що були придбані у шлюбі, за нею. Керуючись нормами ст.60 СК України суд приходить до висновку, що дані автомобілі придбані за спільні кошти подружжя і є їх спільною власністю. Разом з тим, при поділі автомобілів, суд враховує їх оцінку зроблену позивачем та приймає до уваги спосіб поділу автомобілів запропонований позивачем у позовній заяві. Однак зважаючи на той факт, що автомобіль KIA RIOбув оформлений на відповідачку і на час винесення рішення нею проданий, суд вважає за недоцільне визнавати за відповідачкою право власності на цей автомобіль. В той же час слід припинити право власності ОСОБА_4 на легковий автомобіль седан В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , а також припинити право власності ОСОБА_4 на вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на легковий автомобіль седан В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч.ч.1,2 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Частиною 3 ст.368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту п.3 ч.1 ст.57 СК України вбачається, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Таким чином статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. До такого висновку прийшов ВС у справі №711/2302/18 від 22.01.2020р.
Судом встановлено, що попередній договір №66/В2 від 29 січня 2016 року був укладений в той самий день що і договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . З показів свідка ОСОБА_22 вбачається, що укладення попереднього договору відкладалось у зв'язку з необхідністю продажу квартири на АДРЕСА_2 , кошти від продажу якої мали піти на перший внесок за квартиру на АДРЕСА_6 . Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_1 також підтердив той факт, що квартиру на АДРЕСА_2 довго не могли продати.
Вивчивши договір купівлі-продажу від 29.01.2016 року судом встановлено, що продаж квартири ОСОБА_8 вчинив за 1 304 600 грн. що практично відповідало першому внеску за попереднім договором №66/В2 від 29.01.2016р. в сумі 1 254 809 грн. і відповідно до платіжного доручення №1 від 29.01.2016р. ОСОБА_4 було здійснено забезпечувальний платіж в розмірі 1 300 000 грн. (т.1 а.с.197).
Таким чином суд приходить до переконання, що перший внесок за попереднім договором №66/В2 від 29.01.2016р. становив 80% вартості квартири і ОСОБА_4 зробила його за кошти які подарували їй батьки від продажу своєї квартири, отже за власні кошти.
Частиною 1 ст.206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ч.1 ст.718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Зі змісту ч.4 ст.719 ЦК України вбачається, що договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.
Згідно з ч.1 ст.722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Суд не приймає до уваги покази позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про купівлю тещі та тестю однокімнатної квартири, позики ним грошей під заставу ділянки, домовленість про передачу їхній сім'ї батьками дружини квартири АДРЕСА_4 , оскільки такі не підтверджені жодними належними доказами. Також суд не приймає до уваги твердження відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_8 про те, що подальші внески за спірну квартиру зроблені відповідачкою за власні кошти, що були їй передані батьками, оскільки такі твердження також не підтверджені жодними доказами, а тому приходить до висновку, що наступні 20% вартості квартири сплачені сторонами за спільні кошти подружжя. З огляду на це, суд приходить до переконання, що 90% квартири АДРЕСА_1 , що становить 9/10 частки квартири, належить відповідачці за первісним позовом ОСОБА_4 , а 10% квартири, що становить 1/10 частки квартири, належить позивачу ОСОБА_1 .
Зі змісту ст.317 ЦК України вбачається, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна, а власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. З огляду на це підлягає до задоволення вимога позивача про усунення ОСОБА_1 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 31954 гривень грошової компенсації за 1/2 частину вартості неотриманого у спільну сумісну власність подружжя майна - будинку разом з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки, кадастровий номер 462248900:10:0110031, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , то відповідно до відповіді приватного нотаріуса Лучко І.Я. адресоване відповідачці ОСОБА_4 . приватним нотаріусом встановлено, що ОСОБА_4 не виконала розпорядження відчужувача викладене в п.8.3 спадкового договору, а тому вона не може набути право власності на майно ОСОБА_7 за спадковим договором. Таким чином, оскільки відповідачкою не набуто право власності на майно ОСОБА_7 відповідно до спадкового договору, то ні таке майно ні вартість такого майна не може бути предметом поділу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат, з огляду на те, що сторони не заявляли клопотань про проведення експертиз для встановлення вартості спірного майна, суд приймає до уваги вартість двох автомобілів седан В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 , яка визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_29 , сумарно становить 223 815 грн. Також, оскільки суд прийняв спосіб поділу автомобілів запропонований позивачем у позовній заяві, незважаючи на те що вартість автомобіля КІА RIO, на думку позивача, вища за вартість двох автомобілів право власності на які визнано за ОСОБА_1 , суд при розподілі судових витрат бере до уваги що вартість КIA RIO дорівнює сумарній вартості двох автомобілів CHEVROLET AVEO та RENAULT MIDLINER та становить 223 815 грн. Також суд приймає до уваги вартість квартири визначеної в попередньому договорі в розмірі 1 568 517 грн. Таким чином, вартість спірного майна складає 2 016 147 грн. Позов ОСОБА_1 задоволено на 19% а позов ОСОБА_4 задоволено на 81%. Сума судового збору за подання позову складає 8810 грн. Крім цього, задоволено вимогу позивача ОСОБА_1 немайнового характеру за яку було сплачено судовий збір в розмірі 840 грн. Отже з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути (1674 грн.+ 840 грн.)=2514 грн., а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 слід стягнути 7136 грн.
Розрахунку понесених інших судових витрат сторонами не подано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,263,265,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на легковий автомобіль седан В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .
Припинити право власності ОСОБА_4 на легковий автомобіль седан В CHEVROLET AVEO SF69Y, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2
Припинити право власності ОСОБА_4 на вантажний бортовий автомобіль RENAULT MIDLINER, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частки квартири АДРЕСА_1 .
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2514 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задаволити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 9/10 частки квартири АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 7136 грн.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_18 .
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_11 , РНОКПП: НОМЕР_19 .
Повний текст рішення виготовлено 01.04.2024р
Суддя Дзеньдзюра С.М.