іменем України
26 березня 2024 рокуСправа №451/20/23
Провадження № 2/451/29/24
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.
позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1
представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2
відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3
представника відповідача (представника позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4
розглянув у судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/20/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим майном,
4 січня 2023 року адвокат Спічак Михайло Любомирович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
У позовній заяві він зазначив, що 28 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який вони зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 13. Після одруження, цього ж року, позивач з відповідачем поїхали в Італію на заробітки, де проживали та працювали на різних роботах до 2019 року. У шлюбі з відповідачем, в Італії позивач народила сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інколи, під час відпустки приїжджали в Україну. Так в 2015 році, перебуваючи в Україні відповідач повідомив позивача, що в 2007 році, він уклав договір про пайову участь у будівництві квартири, яку отримав 31.03.2014, перебуваючи у шлюбі, згідно з Актом прийому-передачі закінченого будівництва трьох кімнатної квартири у багатоповерховому житловому будинку в АДРЕСА_1 , від 31 березня 2014 року. Згідно з Договором про пайову участь у виконанні робіт по будівництву трьох кімнатної квартири АДРЕСА_2 , від 25 травня 2007 року, підрядник в межах договірної ціни в сумі 133 000 грн виконав наступні роботи: земляні роботи; влаштування фундаментів; влаштування перекриттів; мурування зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок; влаштування шатрового даху; підведення зовнішніх мереж /вода, каналізація, електроенергія/. Таким чином пайова участь відповідача фактично зводилась у фінансуванні будівництва стін, перекриття та підведення зовнішніх мереж. Фактично в той час позивач з відповідачем домовились, що для подальшого проживання, спільними зусиллями добудують вказану новобудову, а саме проведуть капітальний ремонт, встановлять вікна, двері та підлогу, придбають меблі, сантехніку, кухню, тощо. А також проведуть державну реєстрацію права власності в органах реєстрації, підключать електроенергію та газопостачання. Для цього, 07.04.2015 відповідач оформив на позивача довіреність. В подальшому вищевказані дії вони виконували спільно, в тому числі 29.04.2015 спільно оформили право власності на вказану квартиру на ім'я відповідача. Після цього, позивач з відповідачем повернулись в Італію, щоб заробити гроші на завершення будівництва та ремонт вказаної квартири. Для цього працювали на різних роботах. В жовтні 2018 року, позивач взяла із собою спільно зароблені із відповідачем кошти і приїхала в Україну, де за спільні кошти подружжя в будинку було зроблено: підключено електроенергію, газопостачання, встановлено водопровід та каналізацію. Встановлено вікна, двері та підлогу в кімнатах, проведено штукатурно - шпакльовочні роботи, перемуровування стін в зв'язку з розширенням дверей, здійснено перепланування та реконструкцію кімнат, замінено електропроводку, встановлено вимикачі та розетки, замінено газовий котел. Так, у спірній квартирі було проведено капітальний ремонт вартістю 300 000 грн, внаслідок чого істотно збільшилася його вартість. Таким чином, спірна квартира АДРЕСА_2 , яка на підставі свідоцтва про право власності від 29 квітня 2015 року, належить ОСОБА_3 , під час шлюбу сторін, істотно збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя, тому є підстави для визнання цього майна об'єктом права спільної сумісної власності сторін, яке підлягає поділу між ними як колишнім подружжям, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, по 1/2 частині кожному. Крім цього, в 2019 році, перебуваючи у шлюбі, спільно придбали автомобіль «HYUNDAI TUCSON», рік випуску 2016, об'єм двигуна 1685, державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім'я відповідача і він ним користується одноособово по даний час. Згідно відомостей про розрахунок вартості транспортних засобів, розміщених на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, середньо-ринкова вартість автомобіля «HYUNDAI TUCSON», 2016 року випуску становить 440715,27 грн. Після приїзду з Італії, з 2019 року, позивач разом із малолітнім сином ОСОБА_5 проживали по місцю своєї реєстрації, а саме у спірній квартирі АДРЕСА_2 . В подальшому, подружні стосунки позивача із відповідачем не склались і 28 липня 2022 року рішенням Радехівського районного суду Львівської області шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 28.02.2013 відділом державної реєстрації цивільного стану Радехівського районного управління юстиції у Львівській області в актовому записі №13, розірвано. Згодом відповідач почав вчиняти сімейне насильство відносно позивача, що підтверджується Постановою суду від 22.06.2022, а в грудні 2022 року, відповідач вигнав позивача разом з малолітнім сином зі спірної квартири АДРЕСА_2 . Згоди щодо добровільного поділу майна ними не досягнуто, відповідач не бажає спілкуватися на цю тему, за таких обставин позивач вимушена звернутися до суду з позовною вимогою про поділ спільного майна подружжя. Просить, визнати квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль « HYUNDAI TUCSON », рік випуску 2016, об'єм двигуна 1685, державний номер НОМЕР_1 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_2 та на 1/2 (одну другу) частину автомобіля « HYUNDAI TUCSON», рік випуску 2016, об'єм двигуна 1685, державний номер НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати у справі (т. 1 а. с. 1-5).
4 січня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (т. 1 а. с. 40).
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 1 лютого 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчужувати автомобіль «HYUNDAI TUCSON», рік випуску 2016, об'єм двигуна 1685, державний номер НОМЕР_1 та квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 50-54).
Ухвалою судді від 23 лютого 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання (т. 1 а. с. 61-62).
14 березня 2023 року представник відповідача за первісним позовом через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами позивача відповідач не погоджується, заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, з 2013 року після укладення шлюбу між ним та ОСОБА_1 , вони разом поїхали в Італію на заробітки. В основному відповідач працював і заробляв кошти на сім'ю. У позивача були спроби влаштуватися на роботу і працювати, проте ці спроби тривали недовго і не приносили стабільного та високого прибутку. Тому вони працювали на різних роботах до 2019 року, але сім'ю утримував відповідач, а також вкладав кошти у ремонт та покращення квартири АДРЕСА_3 . Позивач необґрунтовано привласнює собі його грошові внески у житло, і саме майно теж. Ремонтом квартири та проведенням комунікацій займався відповідач, а також рідна сестра його мами - ОСОБА_6 . Так, між відповідачем та позивачем укладено шлюб 28.02.2013. До одруження вони разом не проживали, спільного господарства не вели, спільного побуту не було. Звертає увагу на документально підтверджені факти щодо придбання ним матеріалів для ремонту спірної квартири до укладення шлюбу з позивачем. Усі його витрати на житло, на покращення умов житла підтверджуються багатьма квитанціями, чеками, видатковими накладними. Документальні підтвердження витрат на майно датовані до 2013 року, тобто до укладення шлюбу з колишньою дружиною. ОСОБА_1 не має жодних документальних доказів купівлі речей чи будівельних матеріалів для квартири. Також у неї немає жодних документів про працевлаштування і роботу за кордоном. Фінансово йому завжди допомагала його мати, а також тітка. ОСОБА_6 особисто займалася організацією покращенням умов цієї квартири. Фінансових і трудових затрат зі сторони ОСОБА_1 не було щодо покращення умов майна. По згаданій довіреності від 07.04.2015 позивачка представляла інтереси відповідача від його імені. Пізніше, 28 березня 2019 року мати відповідача оформила довіреність на ОСОБА_6 , яка займалася житловими питаннями. Квартира АДРЕСА_3 не є спільно набутою, оскільки відповідач придбав її задовго до знайомства з позивачем. Вважає, що ця квартира на праві приватної власності належить відповідачу, тому що була придбана до шлюбу та спільного проживання у шлюбі з позивачем, що підтверджується наданими документами, зокрема договором на виконання робіт по будівництву 3-х кімнатної квартири в 28-ми квартирному будинку від 28.05.2007, договором про пайову участь у виконанні робіт по будівництву від 25 травня 2007 року. Також, у грудні 2022 року колишня дружина самостійно поміняла замок у вищезгаданій квартирі і вивезла багато речей. Серед вивезених побутових речей і техніки є телевізор, холодильник, шафа-сервант, диван, комп'ютер, комп'ютерний стіл, пральна машина, світильники, тюлі, карнизи, камін, ключ від автомобіля, золото (ланцюжок, кільце, браслет) і ще багато інших речей. Також у колишньої дружини є всі документи на майно. Окрім того, автомобіль придбаний за кошти його матері та за його збереження зроблені до шлюбу, даний автомобіль куплявся в Італії, де працює його мати, що підтверджується зокрема копією митної декларації. Просив, заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення у зв'язку з їх безпідставністю (т. 1 а. с. 68 - 73).
Крім того, 14 березня 2023 року адвокат Крет Олег Ігорович в інтересах ОСОБА_3 подав через систему «Електронний суд» зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна особистим майном. В обґрунтування позовних вимог зазачив наступне. З 2013 року після укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вони разом поїхали в Італію на заробітки. В основному він працював і заробляв кошти на сім'ю. У відповідача за зустрічним позовом були спроби влаштуватися на роботу і працювати, проте ці спроби тривали недовго і не приносили стабільного та високого прибутку. Тому вони працювали на різних роботах до 2019 року, але сім'ю утримував позивач за зустрічним позовом, а також вкладав кошти у ремонт та покращення квартири АДРЕСА_3 . Звертає увагу на документально підтверджені факти щодо придбання ним матеріалів для ремонту спірної квартири до укладення шлюбу з відповідачем за зустрічним позовом. Усі його витрати на житло, на покращення умов житла підтверджуються багатьма квитанціями, чеками, видатковими накладними. Документальні підтвердження витрат на майно датовані до 2013 року, тобто до укладення шлюбу з колишньою дружиною. ОСОБА_1 не має жодних документальних доказів купівлі речей чи будівельних матеріалів для квартири. Також у неї немає жодних документів про працевлаштування і роботу за кордоном. Фінансово йому завжди допомагала його мати, а також тітка. ОСОБА_6 особисто займалася організацією покращенням умов цієї квартири. Фінансових і трудових затрат зі сторони ОСОБА_1 не було щодо покращення умов майна. По згаданій довіреності від 07.04.2015 ОСОБА_1 представляла інтереси ОСОБА_3 від його імені. Пізніше, 28 березня 2019 року мати позивача за зустрічним позовом оформила довіреність на ОСОБА_6 , яка займалася житловими питаннями. Квартира АДРЕСА_3 не є спільно набутою, оскільки позивач за зустрічним позовом придбав її задовго до знайомства з відповідачем за зустрічним позовом. Вважає, що ця квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , тому що була придбана до шлюбу та спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується наданими документами, зокрема договором на виконання робіт по будівництву 3-х кімнатної квартири в 28-ми квартирному будинку від 28.05.2007, договором про пайову участь у виконанні робіт по будівництву від 25 травня 2007 року. Також, у грудні 2022 року колишня дружина самостійно поміняла замок у вищезгаданій квартирі і вивезла багато речей. Серед вивезених побутових речей і техніки є телевізор, холодильник, шафа-сервант, диван, комп'ютер, комп'ютерний стіл, пральна машина, світильники, тюлі, карнизи, камін, ключ від автомобіля, золото (ланцюжок, кільце, браслет) і ще багато інших речей. Також у колишньої дружини є всі документи на майно. Окрім того, автомобіль придбаний за кошти його матері та за його збереження зроблені до шлюбу, даний автомобіль куплявся в Італії, де працює його мати, що підтверджується зокрема копією митної декларації. Просив визнати особистим майном ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_4 та визнати його особистим майном автомобіль «HYUNDAI TUCSON», рік випуску 2016, об'єм двигуна 1685, державний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 136 - 142).
Ухвалою судового засідання від 14 березня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим майном, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, призначено підготовче засідання (т. 1 а. с. 218-219).
23 березня 2023 року представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав відзив на зустрічну позовну заяву про визнання майна особистим майном, в якому зазначив, що з викладеними в позовній заяві вимогами не погоджується, оскільки вони не підтверджуються доказами, як цього вимагає ст. 81 ЦПК України. З приводу долучених до зустрічної позовної заяви видаткових накладних, квитанцій та товарних чеків, повідомляє, що переважна більшість вказаних копій документів, не містить даних про покупця та не підтверджує, що зазначені товари взагалі використовувались при ремонті квартири АДРЕСА_2 . Крім цього, в зустрічній позовній заяві, відсутні будь-які відомості щодо придбання автомобіля «HYUNDAI TUCSON», рік випуску 2016, об'єм двигуна 1685, державний номер НОМЕР_1 . Вважає зустрічну позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, а позовні вимоги такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підлягають задоволенню та просить у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим майном, відмовити повністю (т. 1 а. с. 221-225).
26 березня 2024 року позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 подали до суду мирову угоду від 26.03.2024 разом з узгодженим текстом мирової угоди (т. 2 а. с. 23 - 23 зворот).
У судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 мирову угоду підтримала, просила її затвердити, наслідки укладення мирової угоди їй зрозумілі.
У судовому засіданні представник позивача (представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 просив затвердити мирову угоду, укладену 26.03.2024 між учасниками процесу.
У судовому засіданні відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 мирову угоду підтримав, просив її затвердити судом, наслідки укладення мирової угоди йому зрозумілі.
У судовому засіданні представник відповідача (представник позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 просив затвердити мирову угоду від 26.03.2024, укладену між учасниками процесу в його присутності.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, дійшов таких висновків.
Як видно з поданої суду мирової угоди від 26.03.2024, сторони дійшли згоди щодо врегулювання спору, який виник між ними з поділу майна (том 2 а. с. 23 -23 зворот).
Відповідно до положень статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Беручи до уваги, що сторони скористались наданим їм правом на укладення мирової угоди, предметом такої угоди є врегулювання спору, який розглядається у суді, домовленість сторін, стосується лише прав та обов'язків сторін та умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси третіх осіб, тому суд дійшов висновку, що мирову угоду, укладену між сторонами, потрібно затвердити, а провадження в справі закрити.
Як видно з умов мирової угоди та заяви про її затвердження, позивач та відповідач розуміють наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 256 ЦПК України, разом з тим, сторонам роз'яснено наслідки прийнятого рішення про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди.
Згідно з частиною 1 статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.
Відповідно до частини 2 статті 208 ЦПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
У зв'язку із закриттям провадження у справі, необхідно скасувати заходи забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.158,207,208, п.5, ч.1 ст.255, 260 ЦПК України, суд,
затвердити мирову угоду, укладену 26 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якої з метою врегулювання спору у справі №451/20/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим майном, Сторони уклали дану Мирову угоду про наступне:
1. ОСОБА_3 протягом 20 (двадцять) робочих днів з дня набрання законної сили Ухвалою про затвердження Мирової угоди у справі №451/20/23 зобов"язується сплатити на користь ОСОБА_1 9000 (дев'ять тисяч) доларів США, в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ, оприлюдненому на сайті Національного Банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) станом на день, що передує дню, коли буде здійснюватися даний платіж, шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 відкритий в банківській установі України.
2. ОСОБА_1 підтверджує, що сплата їй 9000 (дев'ять тисяч) доларів США, в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ, оприлюдненому на сайті Національного Банку України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) станом на день, що передує дню, коли здійснювався платіж - є повним та беззастережним виконанням її вимог заявлених в судовій справі № 451/20/23.
3. ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких претензій майнового та немайнового характеру щодо квартири АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_3 , індексний номер 36947583 від 29.04.2015, виданого Реєстраційною службою Радехівського районного управління юстиції Львівської області, визнає цю квартиру особистим майном ОСОБА_3 , і зобов'язується не перешкоджати та не чинити будь-яких перешкод у користуванні даним майном.
4. ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких претензій майнового та немайнового характеру щодо автомобіля «HYUNDAY TUCSON», тип ТLЕ/F5D61/D72ZZ1. Ідентифікаційний номер т/з НОМЕР_4 , рік випуску 2016, об'єм двигуна - 1685, колір білий, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_5 , виданого органом ТСЦ4649, визнає цей автомобіль особистим майном ОСОБА_3 , і зобов'язується не перешкоджати та не чинити будь-яких перешкод у користуванні даним майном.
5. Позивач та Відповідач підтверджують, що умови даної Мирової угоди не порушують права чи охоронювані інтереси інших осіб.
6. Після виконання передбачених вище цією Мировою угодою зобов'язань, сторони з приводу предмета позову у справі №451/20/23 жодних претензій не мають і у майбутньому не будуть мати.
7. Понесені сторонами по справі №451/20/23 судові витрати покладаються на ту сторону, яка їх понесла та стягненню з іншої сторони не підлягають.
8. Про наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 256 ЦПК України про те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, - Позивач та Відповідач попереджені.
9. Сторони, що уклали цю Мирову угоду, домовились повідомити про це суд, подавши спільну заяву про затвердження та визнання Мирової угоди із закриттям провадження у справі, додавши до заяви дану Мирову угоду.
10. Ухвала про затвердження Мирової угоди відповідно до ст. 208 ЦПК України є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
11. Строк пред'явлення ухвали про затвердження Мирової угоди до виконання протягом трьох років.
12. Мирова угода складена в трьох примірниках, по одному для кожної із Сторін і один для суду.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим майном закрити.
На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову відповідно до ухвали судового засідання від 1 лютого 2023 року - скасувати.
Ухвала про затвердження мирової угоди, відповідно до частини 2 статті 208 ЦПК України, є виконавчим документом.
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання у порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя Семенишин О. З.
Повний текст судового рішення (ухвали) виготовлено 1.04.2024.