Справа № 450/632/24 Провадження № 2-а/450/23/24
12 березня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Кукси Д.А.
секретаря судового засідання Качмар М.З.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пустомити адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом та просив скасувати постанову інспектора 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 серії ЕНА № 1404783 від 08.02.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що інспектором 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 08.02.2024 була винесена оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що він 08.02.2024 о 23 год. 44 хв. нібито здійснив зупинку автомобілем марки Nissan Leaf, р.н. НОМЕР_1 на площі Двірцевій у м. Львові на пішохідному переході, чим порушив п. 15.9 г ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. З вказаною постановою він категорично не згідний, оскільки ніякої зупинки на пішохідному переході не здійснював, автомобіль знаходився в русі з включеним лівим поворотом і здійснював маневр «об'їзд» трьох автомобілів, які стояли на проїжджій частині дороги, оскільки були затримані патрульними поліцейськими. Він відразу не погоджувався з думкою інспектора патрульної поліції про нібито вчинення зупинки на пішохідному переході, пояснював, що не було проїзду для руху мого автомобіля прямо через те, що останній зупинив три автомобілі для складання постанов про адмінправопорушення водіями вказаних автомобілів, однак на його зауваження ніхто не відреагував, не розібрався в ситуації, яка склалася . А тому просить суд позов задовольнити і скасувати постанову серії ЕНА № 1404783 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, як незаконну.
11.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю. 08.02.2024 близько о 23 год. 44 хв., у м. Львові, на пл. Двірцева, 1 позивач, керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF з номерним знаком НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34, здійснив зупинку безпосередньо на пішохідному переході, тим самим порушив п. 15.9.г. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Інспектор ОСОБА_2 , чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР (clip-3, 25 сек.), а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом винесення постанови. Адміністративне стягнення мало на меті виховання особи позивача в дусі додержання законів України, а також: запобіганню вчинення нових правопорушень. Позовна заява є винятково умоглядною та абстрактною. Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає п. 8 Інструкції № 1395 від 07.11.2015, з дотримання вимог п.9, а саме, було оголошено, яка справа розглядається, з посиланням на пункти ПДР України, роз'яснено права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується наявними доказами у вигляді відеозаписів із нагрудної камери інспектора Управління, який виносив постанову. Дана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена відповідно до п.1 ч.3 розділу 4 Інструкції № 1395 від 07.11.2015 та статей 283, 284 КУпАП. А тому просили відмовити у задоволенні адміністративного позову та розглядати справу у відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив його задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак у відзиві просив розглядати справу у відсутності представника.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм фактичні правовідносини.
Судом встановлено, що 08.02.2024 інспектором 2 взводу 2 роти 4 бат. УПП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову серії ЕНА №1404783 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122 КпАП України, про порушення п. 15.9 ПДР та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 08.02.2024 о 23:44 в м.Львові, пл. Двірцева, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 Зупинка на пішохідному переході та здійснив зупинку на ньому, чим порушив п.15.9 ПДР.
Відповідно до п. 15.9 г «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Згідно заборонного знаку 3.34 "Зупинку заборонено": забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Положеннями ч. 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з відеоматеріалів, наданих відповідачем, водій автомобіля NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_1 , зупинився на пішохідному переході та здійснював посадку пасажира, а саме в автомобіль сідала жінка.
Твердження позивача про те, що він ніякої зупинки на пішохідному переході не здійснював спростовується відеозаписом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
Таким чином, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 753/4366/17 від 17.05.2018 року.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частина 1 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази на підтвердження вини позивача є належними, достатніми та допустимими, постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена з дотриманням ст.ст. 251, 258, 268, 283 КУпАП, а викладене позивачем в позовній заяві об'єктивно не підтверджується, суд сприймає це критично і розцінює як намагання уникнути від адміністративної відповідальності, тому зважаючи на відсутність підстав для скасування постанови, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 122, 283, 288 КУпАП ст. ст. 9, 19, 20, 74, 77, 90, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул. Перфецького, 19.
Повний текст рішення складено 22.03.2024.
Суддя Д.А. Кукса