Справа №442/914/24
Провадження №2/442/466/2024
01 квітня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
01.02.2024 позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що між нею та відповідачем було укладено шлюб, який 14.07.2011 рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №2-1556/11 було розірвано та вирішено стягувати аліменти на сина ОСОБА_3 . 04.01.2024 сину виповнилось 18 років. Зазначає, що син є студентом очної форми навчання Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу першого курсу та закінчує навчання 30.06.2025 року. Зсилається на те, що син проживає з нею, усі витрати на його утримання несе вона особисто. Відповідач зобов'язаний та має можливість надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання. Відтак, просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення 23 років або до припинення ним навчання.
01.02.2024 суддею отримано відповідь №431369 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача.
Ухвалою від 05.02.2024 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи на 04.03.2024, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Відповідач 27.02.2024 р. надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у позові, оскільки на даний час він не має змоги утримувати повнолітнього сина. В листопаді 2021 року переніс коронавірус, який дав ускладнення. Через сильні болі в суглобах не зміг надалі працювати та 04.10.2022 року звільнився з роботи. Після цього було проведено операцію на лівий колінний суглоб. Проте стан здоров'я й надалі погіршувався, про що свідчать відповідні медичні документи. Зазначає, що йому потрібно провести заміну двох колінних суглобів. Ці операції коштовні, і на даний час таких коштів у нього немає. Окрім цього, у нього виявлено ряд інших хронічних захворювань. Зсилається на те, що через важку прогресуючу хворобу, не має постійної роботи, не вистачає коштів на оплату свого лікування, а відтак не взмозі допомогти в утриманні сина, якого він дуже любить.
Ухвалою від 04.03.2024 судове засідання відкладено на 19.03.2024, оскільки не закінчився встановлений строк для подання відповіді на відзив.
06.03.2024 позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково вказує, що відповідач, будучи батьком, зобов'язаний утримувати повнолітню дитину, що продовжує навчання. Представлені медичні документи не свідчать, що він не має змоги сплачувати аліменти та не свідчать, що він є непрацездатним. Зсилається на те, що відповідач має кошти на проходження обстеження в приватних клініках, в той час не має можливості брати участі в утриманні дитини, ускладнюючи можливість отримання освіти сином. При цьому останній не має можливості працювати у зв'язку із денною формою навчання. Відтак, наполягає на задоволені позовних вимог.
Ухвалою від 19.03.2024 судове засідання відкладено на 01.04.2024, оскільки не закінчився встановлений строк для подання відповідачем заперечення на відповідь на відзив.
Станом на 0104.2024 заперечення відповідачем на відповідь на відзив не подано.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як визначено ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак із системного аналізу вказаних норм випливає, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню такі обставини як потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Одночасно, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є правомірною.
Разом з тим, на підставі ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження останнього, серії НОМЕР_1 , а.с.5.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №2-1556/11 від 14.07.2011 було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі зі всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 16.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а.с.4.
З розрахунку Дрогобицького відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області від 30.01.2024 №09-13/В-7/АСВП28523502 боржнику ( ОСОБА_2 ) нарахована заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.01.2023 р. в сумі 36926,15 грн., а.с.17.
Згідно довідки №37 від 29.01.2024 року ОСОБА_4 є студентом очної форми навчання Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу, 3 курс, навчається за державним (регіональним) замовленням. Термін навчання 01.09.2021-30.06.2025 року., а.с.6.
Відповідач 17.11.2022 року переніс оперативне втручання: артроскопічний дебрідмент лівого колінного суглобу. Резекція складок та тіл Гоффа, парціальна резекція заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу. Healing Response ПСЗ.
Згідно виписки із медичної карти хворого ОСОБА_2 від 18.11.2022 та довідки військово-лікарської комісії від 11.10.2023 ОСОБА_2 , інших медичних документів, поставлено діагноз: двобічний гонартроз ІІ ступеню з больовим с-мом. Розрив передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглобу. Розрив переднього рогу медіального виростка, з приводу чого позивач проходив медичні обстеження та лікування, а.с.19-53.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_2 04.10.2022 звільнений з посади водія автотранспортного засобу Регіонального офісу ТзОВ «Елпіс» за угодою сторін., а.с. 16.
Отже, судом встановлено, що сторони є батьками повнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Дрогобицькому фаховому коледжі нафти і газу, є студентом 3-го курсу очної державної форми навчання, термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2025.
З часу досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , весь тягар по його утриманню вочевидь несе на собі його мати - позивач по справі ОСОБА_1 , з якою проживає повнолітній син.
Відповідач добровільно не надає кошти на навчання сина.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд наголошує на тому, що обов'язок щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, покладено на обох батьків і вони в рівній мірі мають надавати матеріальну допомогу. Однак, законодавцем визначена умова виконання такого обов'язку - якщо батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
До того ж, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 208/3075/16, Сімейний кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Суд зазначає, що за загальним правилом право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина. Відтак, з огляду на вибір позивачкою способу стягнення аліментів у частці заробітку (доходу) батька, суд надає оцінку необґрунтованості визначеного позивачкою розміру цієї частки та спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу синові, який продовжує навчання, оскільки відповідач хворіє, не працевлаштований.
Разом з тим, з наданих відповідачем медичних виписок, заключень, довідок, протоколів обстеження не вбачається неспроможність відповідача працювати, оскільки йому протипоказана лише важка фізична праця; уникати бігу, стрибків; рекомендовано санітарно-курортне лікування, що не позбавляє його можливості працювати на більш легких роботах.
Отже, відповідачем доказів на підтвердження того, що за станом здоров'я він не може працювати взагалі, не надано і матеріали справи їх не містять.
Таким чином, на думку суду, відповідач, будучи особою працездатного віку, спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, наявність у нього ряду хвороб не свідчить про відсутність такої можливості.
Суд також враховує, що на даний час ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням на денній формі позбавлений можливості працювати та заробляти кошти на навчання, інших джерел доходу не має, тому потребує матеріальної допомоги батьків у зв'язку з навчанням.
З огляду на вкаже, суд, встановивши, що ОСОБА_3 продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати, приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина.
В той же час, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтвердили, що повнолітній син потребує матеріальної допомоги саме у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
При визначенні розміру аліментів судом враховується, що повнолітній син потребує матеріальної допомоги на навчання, харчування, придбання підручників, одягу, а відповідач має можливість таку надавати. Разом з тим, аліменти у заявленому розмірі не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на викладене, враховуючи, що розмір призначених аліментів має бути обґрунтованим, справедливим, необхідним та не більш як достатнім для розумного задоволення потреб повнолітнього сина і не повинен призводити до його збагачення, враховуючи матеріальне становище сторін та той факт, що повнолітній ОСОБА_4 , здобуваючи освіту, навчається на очній формі, він потребує матеріальної допомоги, та обов'язок відповідача, який є батьком повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, надавати допомогу синові і можливість надання такої допомоги, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають аліменти на утримання повнолітнього сина на час навчання в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку щомісячно до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на відповідача покладаються судові витрати, які стягуються на користь держави відповідно до вимог Закону України " Про судовий збір".
Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст. cт.141,223,235,259,263,264,265,279,430 ЦПК України, на підставі статей182,183,191,192,199,200 СК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмір 1/8 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, починаючи з 01.02.2024 і до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23-ох річного віку.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 01.04.2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуюча суддя Курус Р.І.