Справа № 442/2513/24
Провадження № 1-кп/442/179/2024
29 березня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в місті Дрогобичі у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №42024142190000020 від 13.03.2024 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки, міста Шумськ, Кременецького району Тернопільської, області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з повною загальною середньою освітою, не одруженою, не працюючої, на утриманні якої неповнолітні діти не перебувають, адвокатом та депутатом не є, раніше судимої 02.10.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом: за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт,
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України,-
Досудовим розслідуванням встановлено, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2023 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт, тобто засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Однак, ОСОБА_3 від відбування призначеного їй покарання - громадських робіт умисно ухилилась.
Так, у зв'язку з відбуванням покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2023, ОСОБА_3 28.12.2023 прибула до Дрогобицького РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, де їй було роз'яснено порядок та умовами відбування цього покарання, повідомлено про стягнення, які можуть бути накладені за порушення умов відбування покарання, а також попереджено про відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт. За результатами бесіди ОСОБА_3 надала підписку, у якій власноручно зазначила про ознайомлення з вимогами щодо осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт.
У той же день, ОСОБА_3 відповідно до пункту 4, Глави 2, Розділу 7 наказу Міністерства юстиції України від 29.01.2019 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соці ально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі», провідним інспектором Дрогобицького РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 на руки під розписку було видано направлення на відбування призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2023 покарання у виді 200 годин громадських робіт в КП «Снятинський Гос-подар» Дрогобицької міської ради.
У зв'язку з не відбуттям покарання за направленням від 28,12.2023, ОСОБА_3 провідним інспектором Дрогобицького РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 на руки під розписку повторно видано направлення від 18.01.2024 на відбування призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2023 покарання у виді 200 годин громадських робіт в КП «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради.
Однак, в порушення вимог ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, ОСОБА_3 являючись особою, засудженою до покарання у виді громадських робіт, до відбування покарання не приступила, віднеслась неналежним чином, без поважних причин у період з 29.12.2023 по 18.01.2024 та з 19.01.2024 по теперішній час не з'являлась у КП «Снятинський Господар» Дрогобицької міської ради та не відбула 200 годин громадських робіт, призначених їй вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2023.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII.
Законом №2617-VIII внесено зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст.12 КК України (в редакції від 1 липня 2020 року) визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Частиною 2 статті 12 КК України визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до положень ч. 2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
Частиною 1 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.
Прокурор ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинуваченою ОСОБА_3 , за підписом захисника ОСОБА_6 , подано заяву, згідно якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку.
Потерпілих в даному кримінальному провадження немає.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини другої статті 381 КПК України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Статтею 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Оцінивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 389 КК України, оскільки вона вчинила ухилення від відбування громадських робіт.
Також судом враховується індивідуальний ступінь кримінального правопорушення, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченої.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, вину визнає повністю, щиро кається.
Також суд враховує те, що обвинувачена усвідомлює про настання наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням.
Обставин, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.
Враховуючи дані про ОСОБА_3 , яка на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимої, негативно характеризується по місцю проживання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті із застосуванням ст..ст. 71,72 КК України у виді обмеження волі.
Суд дійшов висновку, що така міра покарання сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
Судових витрат та речових доказів не має.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України та обрати їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст..ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2023, визначивши остаточне покарання - 1 (один) рік 2 (два) місяці обмеження волі.
Вирок суду привести до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання законної сили або звернення його до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1