1Справа № 335/2318/24 3/335/862/2024
28 березня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли із Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 906228, складеного 16.01.2024 року ДОП СП ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Кравченко Г.П., 09.01.2024 року приблизно о 03:10 год. ОСОБА_1 знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно цивільної дружини ОСОБА_2 , 1980 року народження, виражався нецензурною лійкою, штовхався.
Такі дії ОСОБА_1 при складанні протоколу кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 під час судового розгляду вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Просив не притягувати його до адміністративної відповідальності, бо це було непорозуміння, ніякого конфлікту не було.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що претензій до ОСОБА_1 не має, просить його не притягувати до адміністративної відповідальності, оскільки ніякого конфлікту не було, а була лише конфліктна ситуації (непорозуміння), яка призвела до того що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виклик поліцію. Наголошує суду, що домашнє насильство ОСОБА_1 щодо неї не вчинював.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , та потерпілу ОСОБА_2 , суддя вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті насильства, в сім'ї, зокрема за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У ході судового розгляду, факту того, що саме 09.01.2024 року приблизно о 03:10 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено домашнє насильство не установлено.
Уточнювати, редагувати протокол з цього питання суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
За змістом диспозиції ст. 173-2 КУпАП, вчинення насильства в сім'ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вказане означає, що обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є те, що внаслідок дій особи могла бути чи була нанесена шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Доказами, які додані до матеріалів справи є: протокол про адміністративне правопорушення, копія паспортів, копія свідоцтва про народження, Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Будь-яких доказів, що було чи могло бути завдано шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_2 - до матеріалів справи не додано. При цьому сама по собі суперечка не свідчить про вчинення насильства в сім'ї.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ст. 173-2 КУпАП, а саме: учиненні особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дії відносно цивільної дружини ОСОБА_2 є сумнівною, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дійсним є лише факт того, що сталась конфліктна ситуація, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Так, конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Типи конфліктів: 1. «Реальний конфлікт» - це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається; 2. «Випадковий, або умовний, конфлікт» - залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами; 3. «Зміщений конфлікт» - реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації; 4. «Помилково дописаний конфлікт» - конфлікт, що помилково тлумачиться; 5. «Латентний конфлікт» - конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється; 6. «Хибний конфлікт» - у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Конфлікт - ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Щоб подолати конфлікту ситуації слід знайти коріння її зародження, визначити сфери, причини і рівень; проаналізувати власні почуття та емоції щодо конфлікту; зрозуміти глибинні інтереси кожного учасника конфлікту; обрати оптимальну модель поведінки; запропонувати ідеї щодо вирішення конфлікту, які задовольняють усі сторони; обрати правильне рішення та втілити його в життя.
Не у компетенції суду урегульовувати конфлікті ситуації в родині у порядку норм КУпАП, так як не кожен конфлікт є домашнім насильством.
Дії, вчинені ОСОБА_1 в межах цього конфлікту, з урахуванням пояснень потерпілої особи, не досягли межі, яка б вказувала на вчинення ним того виду насильства, який визначений у диспозиції ст. 173-2 КУпАП та не підтверджуються показами свідків, потерпіла у судовому засіданні заперечує факт вчинення щодо неї ОСОБА_1 09.01.2024 року приблизно о 03:10 год. за адресою: АДРЕСА_1 , домашнього насильства як психологічного так і фізичного характеру, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 09.01.2024 року приблизно о 03:10 год. за адресою: АДРЕСА_1 , була лише конфліктна ситуації (непорозуміння), яка призвела до того що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виклик поліцію.
Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять даних про повторність вчинення ОСОБА_1 аналогічного адміністративного правопорушення, зокрема, даних про те, що на нього протягом року було накладено адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд не уповноважений самостійно відшукувати та збирати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, змінювати чи удосконалювати іншим чином обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб.
У справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 року ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Згідно із ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу та події адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи вимоги до доказів та доказування, встановлені у ст. 251 КУпАП суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого ДОП СП ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Кравченко Г.П. у винуватість ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а відтак провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 наведеного Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2, 251, 252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 62 Конституції України, суд,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова по справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 10-ти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.О. Макаров