"01" квітня 2024 р. Справа153/466/24
Провадження2/153/107/24-ц
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Швець Р.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в якій позивач просить визнати протиправною (неправомірною) бездіяльність (дії) Ямпільської міської ради, що полягає у незабезпеченні його як жителя села Клембівка Могилів-Подільського району Вінницької області, електроенергією та зобов'язати Ямпільську міську раду негайно (але не пізніше 72 годин) забезпечити позивача як жителя села Клембівки Могилів-Подільського району Вінницької області життєво необхідним ресурсом-електроенергією відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Тобто, позивач звернувся до суду з двома позовними вимогами немайнового характеру.
Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.
В позовній заяві позивач просить звільнити його від судових витрат, а саме: від сплати судового збору за подання цього позову, мотивуючи тим, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 22.02.2024 року № 0227-24-00562 у нього відсутній дохід або заробіток. Вказує на те, що до складу загально місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається вартість вугілля, у тому числі компенсації вартості такого вугілля та благодійна допомога.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч.3 ст.136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням у відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік, або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, законом передбачено перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, вправі звільнити позивача від сплати судового збору.
Вказаною нормою Закону передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору.
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуальної рівноправності сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з вказаним клопотанням, позивач надав суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 22.02.2024, відповідно до яких за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, ОСОБА_1 отримав дохід на загальну суму 37 379, 87 грн.
При цьому позивач зазначає, що вказаний дохід не оподатковуються, тому на думку позивача у нього відсутній дохід або заробіток.
Однак, таке твердження позивача на переконання суду є помилковим, оскільки сама по собі відсутність доходів, які підлягають оподаткуванню і обліковуються органами ДПС, не свідчить про скрутне матеріальне становище. Доказів про відсутність інших джерел доходів суду не надано.
Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не можуть безаперечно свідчити про те, що позивач не має інших джерел доходів для забезпечення своїх потреб зокрема, для сплати судового збору.
У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що його вік - 65 років, тобто, він є особою пенсійного віку, однак, доказів того, що він не отримує пенсійних виплат, позивач не надав.
Позивачем не надано й доказів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.
Відповідно до п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Саме лише посилання позивача на скрутне матеріальне становище без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відмова у звільненні від сплати судового збору не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо права особи на справедливий суд, оскільки не перешкоджає позивачу у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, пункт 59).
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що наведені позивачем обставини та надані докази щодо свого скрутного майнового стану та неможливості сплати судового збору у визначеному законом розмірі, не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки в повній мірі не характеризують його майновий стан.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривень.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн. Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій заявив дві вимоги немайнового характеру, тому судовий збір, який має бути сплачено, становить 2422,40 гривень.
Крім цього, відповідно вимог ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно положень ч.8 ст.43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
У відповідності до вимог ч.2, ч.4, ч.5 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу на те, що копії письмових доказів повинні бути засвідчені на відповідність оригіналам в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу своїм підписом лише в тому випадку, якщо оригінал такого письмового доказу знаходиться у нього.
Однак, всупереч вказаним вимогам додані до позовної заяви позивачем письмові докази, а саме: копія листа від 26.12.2023 №02-12/1108; копія заяви-вимоги від 08.02.2024, не засвідчені належним чином.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач не додав до позовної заяви належним чином засвідчені копії письмових доказів.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок (реквізити сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Ямпіль/22030101; код ЄДРПОУ 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача: 89998; рахунок отримувача: UA258999980313151206000002912; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: за позовом ОСОБА_1 , а також надати належним чином засвідчені копії письмових доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.95, 136, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Р.В. Швець