Справа № 930/3358/23
Провадження №2/930/170/24
29.03.2024 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Царапори О.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Виклад позиції позивача.
В грудні 2023 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір № 28249941 від 12 жовтня 2020 року, а також отримала примірник кредитного договору та погодила отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР».
13.12.2022 між ТОВ "ФК "ЦФР" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір відступлення прав вимоги № 20221213, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ "ФК "ЦФР" і Боржниками.
Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ "ФК "ЦФР" - Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 21002.59 грн., з яких:
- 11550.03 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 1.11 грн. - сума заборгованості за річними відсотками;
- 9451.45 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками;
- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею.
14 жовтня 2020 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04669-10/2020.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону Відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
21.05.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 21.05.2021 до Договору факторингу №21052021 від 21.05.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 9722.10 грн., з яких:
- 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 6722.10 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 21.05.2021 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Виклад позиції відповідача
15.01.2024 року від представника відповідача, адвоката Мазурик З.Я. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 2824994134 від 12.10.2020 року на суму 12 600, 00 грн. на строк 12 місяців під процентну ставку при наданні кредиту 10, 00 % від суми кредиту 1000 гривень.
Відповідно до Договору відступлення прав вимоги «20221213 від 13 грудня 2022 року право грошової вимоги за Кредитним Договором № 2824994134 від 12.10.2020 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 21 002 (двадцять одну тисячу дві) гривні 59 копійок, з яких:
11 550, 03 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1,11 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 9451, 45 грн. - сума заборгованості за річними відсотками; 0, 00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Проте, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за Договором №318395951 від 02.04.2021 року у сумі 40 326 грн. 00 коп., а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками.
Тому, як видно із вищезазначеного, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.
Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необгрунтованим, а позовні вимоги - недоведені.
Надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитами, підготовлені робітниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» ТА ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04669 - 10/2020 від 14.10.2020 року на суму 3000, 00 грн. строком на 29 днів під фіксовану процентну ставку, що становить - 730.0% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2.00% (процентів) на добу.
За цим Кредитним Договором Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 9 722, 10 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6722, 10 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0, 00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не грунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.
Крім того, надана копія договору не містить підпису відповідача, крім того, суду не надано доказ перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Внаслідок цього, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, провадження у справі закрити.
Заяви, клопотання позивача, відповідача
10.01.2024 року від представника відповідача, адвоката Мазурик З.Я. на електронну адресу суду надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату.
15.01.2024 року від представника відповідача, адвоката Мазурик З.Я. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, позов просить задовольнити.
08.02.2024 року від представника відповідача, адвоката Мазурик З.Я. на електронну адресу суду надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату.
07.02.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
12.02.2024 року від представника відповідача, адвоката Мазурик З.Я. на адресу суду надійшло клопотання про залишення пояснень позивача без розгляду.
Процесуальні дії у справі
12.12.2023 року ухвалою судді Немирівського районного суду прийнято позовну заяву та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно з цим, в порядку ст.ст. 128, 190 ЦПК України судом, на адресу відповідача надіслано судову повістку-повідомлення, копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
15.01.2024 року від представника відповідача, адвоката Мазурик З.Я. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Позивачем отримано відзив 15.01.2024 року.
07.02.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Відповідь на відзив позивачем не подано.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
Проте, представник позивача через систему «Електронний суд» 07.02.2024 року, тобто після настання терміну, який визначив суд, подав додаткові пояснення у справі.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Враховуючи, що відзив на позовну заяву позивач отримав 15.01.2024, відповідь на відзив останнім не подано та подаючи 07.02.2024 року додаткові пояснення у справі, представник позивача не просив дозволу на їх подання, а суд за межами строку для подання відповіді на відзив не визнавав їх подання необхідним, тому додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду.
Зазначений висновок узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18.
Відповідно до п. 1 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір № 28249941 від 12 жовтня 2020 року.
Відповідно до умов договору сторони погодили, що сума кредиту складає: 12600 грн., строк дії кредиту: 12 місяців, розмір відсотків при наданні кредиту: 10%, щомісячні проценти: 6%, річні відмотки: 0,01%. Всі інші умови кредитного договору викладені в Паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК "ЦФР" редакція від 04.05.2020, які розміщені на сайті ТОВ "ФК "ЦФР" www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладання договору та до яких позичальник приєднався підписавши цей договір (п. 2.1 договору) Цей договір, Паспорт кредиту № 4994134 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК "ЦФР" редакція від 04.05.2020 складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей договір, підтверджує, що свій примірник договору він отримав (п. 2.2 договору).
Згідно паспорту кредиту № 4994134, підписаного сторонами, ті погодили суму кредиту , строк, на який надався кредит, розмір відсотків, орієнтовну вартість кредиту та графік платежів.
13.12.2022 між ТОВ "ФК "ЦФР" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір відступлення прав вимоги № 20221213, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ "ФК "ЦФР" і Боржниками.
Згідно п. 1.2. Договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ "ФК "ЄАПБ" заміняє ТОВ "ФК "ЦФР" у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ "ФК "ЦФР" за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників за кредитними договорами до Договору відступлення прав вимоги № 20221213 від 13.12.2022, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21002.59 грн., з яких:
- 11550.03 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 1.11 грн. - сума заборгованості за річними відсотками;
- 9451.45 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками;
- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею.
14 жовтня 2020 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04669-10/2020.
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п. 7 Кредитного договору
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Також, п.п. 1.7. п. 1 Кредитного договору, клієнт підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим Договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з п.п. 2.3. п.2 Кредитного договору Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 Кредитного договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства - https://www.zecredit.com.ua.
Відповідно до п. 4.3 вказаного договору, у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в Додатку (ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.
21.05.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 21.05.2021 до Договору факторингу №21052021 від 21.05.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 9722.10 грн., з яких:
- 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 6722.10 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 0.00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Згідно із нормами статті 8 Конституції України, які є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефектив-ного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає у з'ясуванні того, чи має осо-ба таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті третьому частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті шостому частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовіс-ності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України установлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Установлено, що кредитні договори та договори позики між сторонами укладено в електронному вигляді, з застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подав заявки на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позик, після чого позикодавці надіслали останньому за допомогою засобів зв'язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договорів позики.
Установивши, що без здійснення указаних дій відповідачем кредитні договори не були б укладеними сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України установлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077,1078 ЦК України установлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Висновки суду
Як безумовно слідує із матеріалів цієї справи, ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитними договорами № 2824994134 від 12 жовтня 2020 року та № 04669-10/2020 від 14 жовтня 2020 року, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання коштів у позику.
Відповідач, підписавши договори, погодилася, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цими договорами здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.
З огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування.
При цьому договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими до урахування.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 указав, що при вирішенні цивільних справ судами ураховується стандарт доказування «більшої вірогідності».
У цій справі відповідачем не спростований розмір заборгованості, завлений позивачем.
Відповідач не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що: «підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги».
Внаслідок цього, у порушення умов вказаних договорів, відповідач не виконала своїх зобов'язань щодо повернення позики у розмірах та на умовах, визначених укладеними правочинами, презумпція правомірності яких не спростована, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовна заява підлягає до задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн. відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610-612, 629, 638, 698, 706 ЦК України, ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити ІВAN № НОМЕР_2 в AT «ТАСкомбанк») суму заборгованості:
за Кредитним договором № 2824994134 в розмірі 21 002,59 гри., з яких:
- 11 550,03 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 1,11 грн. - сума заборгованості за річними відсотками;
- 9 451,45 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками;
- 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею;
за Кредитним договором № 04669-10/2020 в розмірі 9 722,10 грн., з яких:
- 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 6 722,10 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 30 724,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код за ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.П. Царапора