Рівненський апеляційний суд
Іменем України
28 березня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/4459/24
Провадження № 11-сс/4815/100/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2024 року про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023232030000028 від 01.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 02 травня 2024 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. В разі внесення застави покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись з рішенням суду захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 05 березня 2024 року та обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Вказує, що в матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які дані, які підтверджують, що в разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, останній буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи чинити тиск на свідків та потерпілих. Зазначає, що по даному кримінальному провадженні допитані всі свідки, проведені необхідні слідчі дії, зауважує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання в м. Рівне та працює на будівництві, що, на його думку, свідчить про можливість обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, яка просила залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, які полягають в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме розміщення неправдивих оголошень у мережі Інтернет про продаж неіснуючих товарів з метою власного матеріального збагачення шляхом перерахунку на його банківський рахунок коштів в якості оплати товару, чим спричинив потерпілим майнової шкоди в розмірі 2 650 грн. та 4 050 грн., а також таємне викрадення із торгової полиці магазину «Дніпро-М», що розташований в м. Рівне по вул. Київська, 4, бензопили марки «Dnipro-M», моделі «DSG-45H ZTE 032340-01791», вартістю приблизно 5 000 грн., в умовах воєнного стану.
04.03.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: показами потерпілих, свідків, відеозаписами, речовими доказами та іншими матеріалами провадження.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки у разі доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, на думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань у справі або відмови від їх надання.
Під час апеляційного розгляду прокурор зазначила, що крім іншого, існує на даний час і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був судимий, зокрема, за вчинення майнових злочинів, востаннє вироком Артемівського міського суду Донецької області від 30.12.2020 року до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 6 місяців, яке фактично відбув 18.11.2022 року та знову підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів, крім того, підозрюваний офіційно не працевлаштований, тобто він не має постійних доходів, що дає підстави вважати, що вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього, що в сукупності, лише підтверджує наявність вказаного ризику. При цьому прокурор вказала про наявність відомостей про можливу причетність ОСОБА_6 до ще одного аналогічного злочину, про перевірку цієї інформації та вирішення питання про повідомлення йому про підозру..
При перевірці оскаржуваної захисником ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 в частині перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо підозрюваного. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Захисник та підозрюваний в апеляційному суді наголосили на тому, що ОСОБА_6 постійно працював раніше, проте неофіційно, а перед затриманням працював на будівництві. Однак, ці обставини не мають документального підтвердження, а тому не можуть бути взяті до уваги та оцінені судом апеляційної інстанції.
Стороною захисту не наведено інших фактів та не долучено доказів, які очевидно та об'єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
Разом з тим, при постановленні ухвали слідчий суддя, з врахуванням вимог ч.3 ст.183 КПК України, визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з врахуванням тяжкості інкримінованих злочинів та наявних ризиків, який достатньою мірою гарантував би виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2024 року про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023232030000028 від 01.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2