Справа № 344/16013/23
Провадження № 33/4808/348/24
Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.
Суддя-доповідач Гриновецький Б.М.
01 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю захисника Любчика С.Р., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за його апеляційною скаргою на постанову Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням штрафу 17 000 грн. і позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 28 серпня 2023 року о 22 год. 22 хв в м. Івано-Франківську по вул. Ковальська,9, керував транспортним засобом марки «Ford Fusion» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.130 ч.1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 вважає постанову суду незаконною й необґрунтованою через істотні порушення вимог процесуального та матеріального права. Ставить під сумнів відеозапис події, оскільки вважає його неналежним та недопустимим доказом, оскільки в ньому не зафіксовано важливі моменти у справі, а саме доставлення його до медичного закладу, складення направлення на огляд в медичний заклад, відмова від проходження огляду, а також відеозапис не містить жодних відомостей про особу, що здійснює відеозапис та не можливо встановити хронологію та суть подій. Вважає, що в такому випадку слід було залучити двох свідків. Зазначає, що сама відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння вказана у довідці медичного закладу, виданій наступного дня уже після складення протоколу. Стверджує, що ОСОБА_1 не був в стані алкогольного сп'яніння, а перебував у шоковому стані після ДТП. Наводить норми закону, практики ЄСПЛ, якими мали б керуватися як працівники поліції та суд під час притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Апеляційний розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 за клопотанням його захисника, його участь в апеляційній інстанції необов'язкова.
Заслухавши пояснення захисника про підтримання апеляції, перевіривши справу, проаналізувавши апеляційні доводи та матеріали справи, апеляційний суд прийшов до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою.
Постанова суду щодо ОСОБА_1 цим нормам закону не відповідає, вона не може залишатися в силі, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення.
При цьому судом першої інстанції не враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов'язані неупереджено і неухильно додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів.
Судом не взято до уваги вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. Ця справа належить до такої категорії проваджень.
В діях ОСОБА_1 є певні ознаки пред'явленого правопорушення, але його вину не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом.
Постанова суду не може залишатися в силі через істотні процесуальні порушення, в тому числі права особи на захист.
Апеляційний суд не може спростувати доводи апелянта, які підтверджується відеозаписом події про те, що ОСОБА_1 перед початком і при процедурі проходження огляду на стан сп'яніння, не було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката, не роз'яснено право на мовчання і не свідчити проти себе, що є істотними процесуальними порушеннями її конституційного права на правовий захист (ст. 59 Конституції України) і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини правопорушника, що в силу правового принципу «плодів отруєного дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами.
Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу і її було проголошено вже після завершення процедури огляду водія і складання протоколу.
Як убачається з відеозапису події, після відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці події за допомогою технічного приладу, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, куди працівники поліції його мали доставити, однак на відеозаписі події (а.с. 10) не зафіксовано його доставку в медичний заклад та відмову в ньому від проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, що ставить під сумнів його відмову та є істотним порушенням ст. 266 КУпАП та вимог спеціальної Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Вказане порушення процедури огляду на стан сп'яніння працівником поліції, як того вимагає закон, є прямим порушенням норм складання протоколу, тому згідно ст. 266 ч.5 КУпАП процедура огляду є недійсною, внаслідок чого складений протокол не міг бути законною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що протокол не може бути доказом вини правопорушника. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак апеляційний суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини.
За таких обставин апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення апеляційних доводів апелянта про недоведеність вини ОСОБА_1 , тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, як невмотивована й необґрунтована.
За вищенаведених порушень постанова підлягає скасуванню, а справа підлягала б направленню на новий судовий розгляд. Але згідно ст. 294 КУпАП для повернення справи на новий розгляд в апеляційного суду немає повноважень.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 підлягав би виправданню за недоведеністю його вини, однак чинний КУпАП не передбачає такої підстави.
Тому, враховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, верховенство права, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу та судовому розгляді справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови.
К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Любчика С.Р. задовольнити, постанову Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Б.М. Гриновецький