29.03.2024
Справа №642/397/24
Провадження №1-кс/642/603/24
22 березня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря- ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 від 20.07.2023 про закриття кримінального провадження №620231700200011104 від 25.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
До Ленінського районного суду м. Харкова звернувся командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження. Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що слідчим Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Харкові ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 620231700200011104 від 25.05.2023, за ознаками вчинення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Постановою слідчого від 20.07.2023 дане кримінальне провадження було закрито. Згідно із скаргою, підставами для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження №620231700200011104 від 25.05.2023 є її винесення усупереч вимог чинного законодавства України, без врахуванням усіх обставин неприбуття військовослужбовця після лікування до військової частини. Заявник вважає що справу було закрито передчасно, оскільки досудове розслідування проведено поверхнево, без проведення всіх необхідних слідчих та розшукових дій, спрямованих на встановлення істини по кримінальному провадженню.
В судове засідання представник військової частини надала заяву про розгляд скарги без її участі.
Слідчий в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена своєчасно та належним чином, надала до суду заяву, в якій просила скаргу розглядати за її відсутністю та відмовити в її задоволенні, також надала до суду матеріали кримінального провадження.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу з матеріалами, а також матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 620231700200011104 від 25.05.2023, які були надані до суду слідчою, та постанову про закриття кримінального провадження, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2023 за № 620231700200011104 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Дане кримінальне провадження зареєстровано на підставі заяви командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 про неприбуття після лікування до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_6 , вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.215 КПК України досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання у порядку, передбаченому цим Кодексом. Зазначена норма, як і в цілому положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення. Орган досудового розслідування у залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, на власний розсуд визначає обсяг перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ст.ст. 283, 284 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Згідно до ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З матеріалів кримінального провадження №620231700200011104 від 25.05.2023 вбачається, що органом досудового розслідування проведено певний обсяг слідчих та процесуальних дій для встановлення обставин викладених у заяві командира вйськової частини.
За результатами проведеного досудового розслідування постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 від 20.07.2023 кримінальне провадження №620231700200011104 від 25.05.2023 закрито на підставі п. 1 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Пункт 2 частини 1 статті 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. В той же час КПК України визначає можливість прийняття такого рішення лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке здійснюється за наявності обставин, які виключають подальше провадження, або підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
В той же час кримінальне процесуальне законодавство України визначає можливість прийняття такого рішення лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до положень ч.2 ст.91 КПК України доказування при проведенні досудового розслідування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Положеннями ч.2 ст.9 КПК України встановлено, що слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Постанова слідчого, у розумінні вимог п.2 ч.5 ст.110 КПК України, окрім іншого, повинна містити виклад встановлених обставин, які є підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, а також мотиви прийнятого рішення, його обґрунтування з посиланням на положення КПК України.
Отже, відповідно до ст.110 КПК України, постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленими матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладена суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу, слідчий суддя, на якого кримінальним процесуальним законодавством України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Аналізуючи на предмет законності та обґрунтованості прийняте процесуальне рішення, слідчий суддя зауважує, що відповідно до змісту п.1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню - подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Подія злочину - це окреме явище, яке відбулося в певному місці й певному часі та має передбачені кримінальним законом ознаки.
В обґрунтування постанови щодо відсутності події кримінального правопорушення, за фактами викладеними у заяві командира вйськової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023, слідчим встановлені наступні обставини.
У ході проведення досудового розслідування допитані у якості свідків гранатометник ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ТВО заступника командира роти ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_8 , водій ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 , солдат ВЧ НОМЕР_1 - стрілець ОСОБА_10 , які повідомили, що служили разом з ОСОБА_6 у м. Ізюмі Харківської області, ОСОБА_6 у грудні 2022 року не повернувся до ППД у м. Ізюм Харківської області з лікування, охарактеризували ОСОБА_6 як спокійну, неконфліктну, позитивну та патріотичну людину, зазначивши, що їм невідоме місце перебування останнього.
З отриманих у ході проведення досудового розслідування відповідей з медичних закладів слідує, що ОСОБА_6 на лікуванні у психіатричній лікарні не перебував, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не знаходиться.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_6 , останній 16.12.2022 знаходився у смт. Дружба Донецької області разом з військовослужбовцями своєї роти на виконанні завдання командира, на той час йому стало зле, у зв'язку з чим військовослужбовці відвезли його до найближчого пункту швидкої допомоги у м. Костянтинівку. ОСОБА_6 пояснив, що швидка допомога доставила його у військовий шпиталь до м. Краматорська, де провели обстеження та у зв'язку з відсутністю апарату для проведення діагностики шлунку, його направили до лікарні у м. Добропілля, де також не було необхідного апарату. ОСОБА_6 пояснив також, що у зв'язку із болем у шлунку поїхав до обласної лікарні м. Харкова, щоб пройти обстеження, після проведення якого 20.12.2022 повідомив командира роти, начальника медичної служби, начальника служби персоналу про свій стан здоров'я, на що не почув ніяких реакцій. ОСОБА_6 зазначив, що йому як військовослужбовцю, на його прохання (рапорт), не надали направлення у шпиталь, у зв'язку з чим лікувався амбулаторно вдома. Також ОСОБА_6 додав, що стан здоров'я погіршився після попереднього поранення, яке отримав 08.03.2022, зокрема, мав біль у правій верхній кінцівці правого стегна, правого колінного суглобу, погіршення слуху та зору, порушення сну та головний біль (внаслідок контуження), високий тиск. ОСОБА_6 зазначив, що неодноразово повідомляв медика батальйону та самостійно звертався у військовий шпиталь військової частини НОМЕР_2 , де відмовили у лікуванні через відсутність направлення медика батальйону військової частини НОМЕР_1 , тому не повернувся до військової частини НОМЕР_1 та лікувався вдома за власні кошти. Крім цього, ОСОБА_6 пояснив, що 05.02.2022 через травму ноги і больового стану не втримав рівновагу на раніше пораненій нозі, впав та зламав ногу, у зв'язку з чим викликав швидку допомогу, яка доставила його до шпиталю військової частини НОМЕР_2 , де, після обстеження, поставили діагноз - закритий гвинтоподібний перелом н/з правостегневої кістки зі зміщенням. У зв'язку з чим, як пояснив ОСОБА_6 , його госпіталізували та прооперували, про що він повідомив командира роти, медика батальйону та начальника служби персоналу. ОСОБА_6 зазначив, що наразі кожні три тижні робить рентген-знімки та лікується амбулаторно за місцем прописки за рекомендацією лікаря-травматолога, ходить на милицях, стан тяжкий, потребує проходження військово-лікарської комісії. Також ОСОБА_6 додав, що у такому стані не зможе допомогти своїм співслужбовцям та своєю присутністю може нашкодити.
Наданими ОСОБА_6 копіями виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого слідує, що останній перебував на лікуванні з 13.03.2022 по 17.03.2022 у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова ДОР» (разом з довідкою № 161 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу), з 18.03.2022 по 20.03.2022 у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, з 20.03.2022 по 07.05.2022 у медичному закладі м. Трускавця Львівської області.
На підтвердження своїх пояснень, ОСОБА_6 надав копії медичних документів, якими підтверджується факт перебування у лікарнях м. Краматорська 16.12.2022, м. Добропілля 17.12.2022, факт проходження обстеження 19.12.2022 у лікарні м. Харкова.
З рапортів ОСОБА_6 від 20.12.2022, поданих до командира ВЧ НОМЕР_1 слідує, що він просить надати відпустку на 10 діб за станом здоров'я та у черговий раз повідомляє про стан свого здоров'я, у зв'язку з чим просить забезпечити надання можливості для проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності до військової служби, просить видати направлення на медичний огляд ВЛК та службову характеристику разом з іншою необхідною документацією для проведення медичного огляду ВЛК.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1835 військово-медичного клінічного центру Північного регіону слідує, що ОСОБА_6 перебував на лікуванні з 05.02.2023 по 13.02.2023.
З довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 13.02.2023 № 298 слідує, що старший солдат ОСОБА_6 має травму, пов'язану з проходженням військової служби, потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
З акту службового розслідування, проведеного начальником продовольчої служби логістики військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 51 від 21.01.2023 «Про призначення службового розслідування», слідує, що факт самовільного залишення частини (без зброї) старшим солдатом ОСОБА_6 , який мав місце 20.12.2022, встановлено, в діях останнього вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 19.01.2023 № 210, виданої на підставі акту службового розслідування, старший солдат ОСОБА_6 отримав 08.03.2022 поранення і травмування: вибухова травма, синдром тривалого стиснення правої верхньої кінцівки та правого стегна, струс головного мозку із зазначенням обставин отримання.
З виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1946, виданого військовою частиною НОМЕР_3 , слідує, що ОСОБА_6 перебував на лікуванні з 14.06.2023 по 27.06.2023.
У ході проведення досудового розслідування отримано свідоцтво про хворобу № 670 від 28.06.2023, видане 12 Регіональною військово-лікарською комісією. З указаного свідоцтва слідує, що 27.06.2023 госпітальна ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_3 за направленням прокурора ІНФОРМАЦІЯ_1 у сфері оборони від 02.06.2023 № 2957 з метою визначення ступеню придатності до військової служби провела медичний огляд ОСОБА_6 та встановила, що він є непридатним до військової служби з переоглядом через 9 місяців.
Так, відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, передбачена ч. 5 ст. 407 КК України.
Об'єктом даного злочину є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Для складу злочину, передбаченого ст. 407 КК, необхідно, щоб залишення військової частини або місця служби мало самовільний характер, тобто було вчинене без дозволу начальника.
Військовослужбовець, який самовільно залишає військову частину або місце служби, протизаконно припиняє виконувати свій конституційний обов'язок (ст. 17, 65 Конституції України) щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Суб'єктом кримінального правопорушення, з огляду на положення ст. 401 КК України «Поняття військового кримінального правопорушення», є будь-який військовослужбовець, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів.
Із суб'єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом.
Отже, обов'язковою ознакою кримінального правопорушення - самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, є форма вини - прямий умисел.
Під час досудового розслідування не встановлено наявності прямого умислу в діях старшого солдата ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 щодо нез'явлення до військової частини з лікування. Натомість, у ході проведення досудового розслідування підтверджено незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 у зв'язку з отриманими під час несення військової служби пораненнями та травмами.
Одночасно встановлено, що ОСОБА_6 є непридатним до військової служби.
Отже, в діях старшого солдата ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 відсутня суб'єктивна сторона злочину, відповідальність за який передбачена ч. 5 ст. 407 КК України.
Перевіряючи законність винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження слідчий суддя, з огляду на змагальність кримінального провадження, у першу чергу орієнтується на доводи скаржника.
Так, заявник обґрунтовуючи скаргу, в частині скасування постанови про закриття вищезазначеного кримінального провадження, вказує лише на той факт, що слідчим досудове розслідування проведено поверхнево, в матеріалах кримінального провадження є суперечливі докази, також не надана належна оцінка документам і фактам щодо можливого уникнення кримінальної відповідальності та отримати незаслужені виплати, хибні висновки ВЛК, що може негативно впливати мотивацію особового складу.
Разом з цим, заявником у скарзі не конкретизується, які слідчі дії необхідно було б провести, та які обставини вони могли б встановити, або чому проведений комплекс слідчий дій та отриманих доказів є неповним або таким, що суперечить прийнятому слідчим рішенню про закриття кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На переконання слідчого судді органом досудового розслідування виконані усі необхідні слідчі дії для розслідування вказаних заявником фактів, проведення інших слідчих дій не вбачається за необхідне, оскільки зібрана сукупність доказів є цілком достатньою для прийняття остаточного процесуального рішення.
Так, вивчені матеріали кримінального провадження №620231700200011104 від 25.05.2023 свідчать, що викладеним у заяві командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2023 обставинам вже була надана належна правова оцінка слідчим, зокрема комплексом проведених слідчих дій.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен на підставі пояснень заявника, слідчого (прокурора) та матеріалів кримінального провадження встановити, чи вжив слідчий всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження як обставин зазначених в заяві про скоєння кримінального правопорушення так і обставин встановлених ним в кримінальному провадженні, і чи маються передбачені ст.284 КПК України підстави для його закриття.
Слідчий суддя, порівнявши ознаки складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування, вважає, що слідчий виконав всі необхідні можливі слідчі дії, дослідив всебічно, повно і неупереджено всі обставини кримінального провадження, висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження, відповідають вимогам закону та ґрунтуються на зібраних ним доказах, що він обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність у даній події ознак складу злочину, не обмежившись лише переліченням певних доказів, з належним аналізом цих доказів.
Оскаржувана постанова слідчого відповідає вимогам ст. 110 КПК України, твердження заявника про однобічність розслідування, про відсутність у оскаржуваній постанові слідчого мотивів прийняття постанови є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах кримінально - процесуального законодавства України. Оглянуті матеріали кримінального провадження свідчать про правильність висновку слідчого з яким погоджується слідчий суддя.
На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 284, 303,307 КПК України,слідчий суддя:
Скаргу скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 від 20.07.2023 про закриття кримінального провадження №620231700200011104 від 25.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2024
Слідчий суддя: ОСОБА_1