28 березня 2024 року
м. Київ
справа №300/3224/22
адміністративне провадження № К/990/11505/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії позивачу за №092850014547 від 11 травня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 02 травня 2022 року з наступного дня після досягнення 55-річного віку, з урахуванням: до стажу роботи за Списком №2 періодів: з 18 квітня 1989 року по 14 лютого 1991 року, з 27 лютого 1991 року по 18 жовтня 1992 року, з 03 листопада 1992 року по 21 травня 1994 року, з 12 лютого 1996 року по 14 жовтня 1998 року, з 16 грудня 1998 року по 30 липня 2002 року, з 01 грудня 2002 року по 15 жовтня 2003 року, з 16 жовтня 2003 року по 31 жовтня 2003 року, з 13 січня 2004 року по 04 лютого 2004 року, з 15 березня 2004 року по 06 травня 2004 року, з 11 серпня 2004 року по 11 вересня 2004 року, з 01 грудня 2004 року по 03 лютого 2005 року, з 30 червня 2005 року по 25 серпня 2005 року, з 08 вересня 2005 року по 12 листопада 2005 року, з 01 січня 2006 року по 08 квітня 2008 року, з 26 квітня 2008 року по 05 червня 2008 року, з 05 серпня 2008 року по 26 жовтня 2008 року, з 16 листопада 2008 року по 14 березня 2009 року, з 04 квітня 2009 року по 08 квітня 2009 року, з 09 квітня 2009 року по 11 жовтня 2009 року, з 01 листопада 2009 року по 21 лютого 2010 року, з 14 березня 2010 року по 07 грудня 2010 року, з 08 грудня 2010 року по 16 січня 2011 року, з 03 лютого 2011 року по 20 березня 2011 року, з 27 червня 2011 року по 14 серпня 2011 року, з 15 серпня 2011 року по 26 жовтня 2011 року, з 22 листопада 2011 року по 10 квітня 2013 року, з 01 березня 2014 року по 24 листопада 2014 року, з 01 квітня 2015 року по 20 квітня 2016 року, з 21 квітня 2016 року по 22 травня 2016 року, з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, з 08 листопада 2016 року по 30 вересня 2017 року, з 25 березня 2021 року по 20 лютого 2022 року; до страхового стажу періодів: з 09 квітня 2008 року по 25 квітня 2008 року, з 27 жовтня 2008 року по 15 листопада 2008 року, з 15 березня 2009 року по 03 квітня 2009 року, з 12 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з 22 лютого 2010 року по 13 березня 2010 року, з 17 січня 2011 року по 02 лютого 2011 року, з 21 березня 2011 року по 26 червня 2011 року, з 27 жовтня 2011 року по 21 листопада 2011 року, з 23 травня 2016 року по 31 липня 2016 року, з 01 листопада 2016 року по 07 листопада 2016 року, з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року, з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року, з 01 листопада 2018 року по 04 квітня 2020 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №092850014547 від 11 травня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 18 квітня 1989 року по 14 лютого 1991 року, з 27 лютого 1991 року по 18 жовтня 1992 року, з 03 листопада 1992 року по 21 травня 1994 року, з 12 лютого 1996 року по 14 жовтня 1998 року, з 16 грудня 1998 року по 30 липня 2002 року, з 01 грудня 2002 року по 15 жовтня 2003 року, з 16 жовтня 2003 року по 31 жовтня 2003 року, з 13 січня 2004 року по 04 лютого 2004 року, з 15 березня 2004 року по 06 травня 2004 року, з 11 серпня 2004 року по 11 вересня 2004 року, з 01 грудня 2004 року по 03 лютого 2005 року, з 30 червня 2005 року по 25 серпня 2005 року, з 08 вересня 2005 року по 12 листопада 2005 року, з 01 січня 2006 року по 08 квітня 2008 року, з 26 квітня 2008 року по 05 червня 2008 року, з 05 серпня 2008 року по 26 жовтня 2008 року, з 16 листопада 2008 року по 14 березня 2009 року, з 04 квітня 2009 року по 08 квітня 2009 року, з 09 квітня 2009 року по 11 жовтня 2009 року, з 01 листопада 2009 року по 21 лютого 2010 року, з 08 грудня 2010 року по 16 січня 2011 року, з 03 лютого 2011 року по 20 березня 2011 року, з 27 червня 2011 року по 14 серпня 2011 року, з 15 серпня 2011 року по 26 жовтня 2011 року, з 22 листопада 2011 року по 10 квітня 2013 року, з 01 березня 2014 року по 24 листопада 2014 року, з 01 квітня 2015 року по 20 квітня 2016 року, з 21 квітня 2016 року по 22 травня 2016 року, з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, з 08 листопада 2016 року по 30 вересня 2017 року, з 25 березня 2021 року по 20 лютого 2022 року, та з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 09 квітня 2008 року по 25 квітня 2008 року, з 27 жовтня 2008 року по 15 листопада 2008 року, з 15 березня 2009 року по 03 квітня 2009 року, з 12 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з 22 лютого 2010 року по 13 лютого 2010 року, з 26 травня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з 17 січня 2011 року по 02 лютого 2011 року, з 21 березня 2011 року по 26 червня 2011 року, з 27 жовтня 2011 року по 21 листопада 2011 року, з 23 травня 2016 року по 31 липня 2016 року, з 01 листопада 2016 року по 07 листопада 2016 року, з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року, з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року, з 01 листопада 2018 року по 04 квітня 2020 року. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 залишено без змін.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Скаржником, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій вказано, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для нього.
Однак, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки аналіз та тлумачення доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник обмежився самим лише цитуванням цієї норми без належного обґрунтування.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не довів наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій