про відмову у відкритті касаційного провадження
28 березня 2024 року
м. Київ
справа №300/7332/23
адміністративне провадження № К/990/10179/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року
у справі №300/7332/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні заробітної плати отриманої в Акціонерному товаристві "Білоруське УПНП і КРС", в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Варєганська транспортна компанія-2", в Товаристві з обмеженою відповідальністю "КНГ-СЕРВІС", в Акціонерному товаристві "Єрмаківське підприємство по ремонту свердловин";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 31 січня 2022 року перерахунок пенсії за віком за Списком №2 з врахуванням заробітної плати: в УТТ-6 "Сутормінськнафта" за період з 30 вересня 1989 року по 10 квітня 1998 року на підставі архівної довідки виданої Акціонерним товариством "Газпромнафта-Ноябрьськнафтогаз" №01/1/2/KM-299 від 10 вересня 2021 року; в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сотружество-Радужний-2" за період з 03 лютого 2009 року по 26 липня 2010 року на підставі архівної довідки про заробітну плату виданої Архівним відділом Адміністрації міста Радужний №420-Д/03 від 09 серпня 2021 року; в Акціонерному товаристві "Білоруське УПНП і КРС" за період з 01 червня 2011 року по 30 травня 2016 року на підставі довідки №779 від 23 липня 2021 року; в Акціонерному товаристві "Єрмаківське підприємство по ремонту свердловин" за період з 04 червня 2016 року по 20 травня 2021 року на підставі довідки №2173 від 09 вересня 2021 року, а також дорахувати та виплатити недоплачену суму пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 31 січня 2022 року з урахуванням заробітної плати відображеної в довідках №01/1/2/KM-299 від 10 вересня 2021 року, №779 від 23 липня 2021 року, №2173 від 09 вересня 2021 року за періоди його роботи з 30 вересня 1989 року по 10 квітня 1998 року, з 01 червня 2011 року по 30 травня 2016 року та з 04 червня 2016 року по 20 травня 2021 року відповідно.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 31 січня 2022 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати відображеної в довідці Акціонерного товариства "Газпромнафта-Ноябрьськнафтогаз" №01/1/2/KM-299 від 10 вересня 2021 року, довідці Акціонерного товариства "Білоруське УПНП і КРС" №779 від 23 липня 2021 року, довідці Акціонерного товариства "Єрмаківське підприємство по ремонту свердловин" №2173 від 09 вересня 2021 року за періоди його роботи з 30 вересня 1989 року по 10 квітня 1998 року, з 01 червня 2011 року по 30 травня 2016 року та з 04 червня 2016 року по 20 травня 2021 року відповідно, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 15 березня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги, Суд зауважує, що скаржником не наведено жодної з підстав, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги.
Вказане виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №300/7332/23.
При цьому доводи касаційної скарги вказують лише на різне застосування судами апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що не може вважатися належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 328.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення ухвалене у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України підстави касаційного оскарження судових рішень та виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку належним чином не обґрунтовані скаржником у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом в ухвалі від 10 жовтня 2023 року у справі №300/290/23, від 19 грудня 2023 року у справі №300/2609/23, від 28 грудня 2023 року у справі №580/6582/23.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №300/7332/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа