29 березня 2024 року
м. Київ
справа № 460/17904/23
адміністративне провадження № К/990/345/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №460/17904/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
І. РУХ СПРАВИ
19.07.2023 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-796-XII), починаючи з 01.12.2022;
- зобов'язати нарахувати та виплатити доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України № 796-796-XII як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 01.12.2022.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023, позовну заяву в частині позовних вимог, що знаходяться поза межами шестимісячного строку звернення до суду, за період з 01.12.2022 по 18.01.2023 повернуто позивачці.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 в іншій частині позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці з 19.01.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано відповідача здійснити позивачці з 19.01.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій щодо залишення позовних вимог в частині без розгляду, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та у цій частині позовних вимог направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на виплати, передбачені Законом №796-XII, натомість відповідач не нараховує і не виплачує позивачці належні до виплати суми.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка є непрацюючим пенсіонером та потерпілою від Чорнобильської катастрофи особою (категорія 1), яка проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивака перебуває на обліку у відповідача, та у спірному періоді отримувала пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України № 796-796-XII.
Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:
« 1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25% від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На звернення позивачки щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України № 796-796-XII у розмірах, визначеному цією статтею, відповідач листом від 08.02.2023 зокрема повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку вказаних пенсійних виплат на заявлених умовах, оскільки їх обчислення та виплата здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивачка 19.07.2023 звернулась до суду з цим позовом.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, та не надала доказів поважності причин пропуску такого.
Суди зазначили, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.
Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас у цьому випадку суди констатували, що отримання позивачкою листа-відповіді пенсійного органу від 08.02.2023 у відповідь на її заяву про перерахунок пенсії не змінює моменту, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, оскільки зацікавленість щодо розміру пенсійних виплат та активні дії щодо отримання інформації про розрахунок її пенсії, у тому числі, за період з 01.12.2022 по 18.01.2023.
При вирішенні цієї справи, суди послалися на правову позицію Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладену у постанову від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду. За позицією скаржниці, її пенсія стала нарахованою у момент призначення і залишається такою до її чергової зміни.
Позивачка вважає, що відновлення виплати пенсії має проводитись з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 без обмеження її виплати жодними строками.
При вирішенні цієї справи скаржниця просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №815/1226/18 та позицію Верховного Суду викладену у справі №620/3968/21.
Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд звертає увагу, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, отримання позивачем листа відповідача від 08.02.2023 №4207-780/Я-02/8-1700/23 на її звернення не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Позивачці недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду вона повинна довести той факт, що не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Разом з тим, з позовом про здійснення перерахунку за період з 01.12.2022 позивачка звернулася лише 19.07.2023, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Спірні пенсійні виплати не були нараховані пенсійним органом, а тому строк звернення до суду підлягає застосуванню.
Водночас як вбачається зі спірних правовідносин підвищення до пенсії, пенсія та додаткова пенсія, передбачені статтями 39, 50, 54 Закону № 796 в розмірах, які бажає отримувати позивачка останній не нараховувались.
В касаційній скарзі позивачка посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 815/1226/18, згідно якої непроведення виплати пенсії відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Водночас колегія суддів вказує, що у справі № 815/1226/18 Велика Палата дійшла висновку, що статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017, зараз статті 122, 123) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Тобто вказаний висновок стосується виключно виплати пенсії особам, які проживають за межами України, яка була припинена на підставі пункту 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону № 1058-ІV, які в подальшому визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.
Також суд не приймає посилання позивачка у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у справі №620/3968/21, оскільки у вказаній справі позивач посилався на протиправність дій пенсійного органу пов'язаний з тим, що позивачка отримувала підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак 01.01.2015 виплату такого підвищення було припинено, а з 17.07.2018 таку виплату поновлено не було. Водночас, у даному випадку підвищення до пенсії за період з 01.12.2022 по 18.01.2023 пенсійним органом позивачу не встановлювалася та не нараховувалася.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В.М. Кравчук
В. М. Шарапа