29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/15444/23 пров. № А/857/2273/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя у І інстанції Дуляницька С.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 23 жовтня 2023 року,
У червні 2023 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ) щодо ненарахування та невиплати йому підвищення до пенсії, як отримувачу пенсії в разі втрати годувальника на дітей, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу таку доплату з 26грудня 2022 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 460/15444/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов був задоволений.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018) позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер відповідно до статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії є протиправною.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітніх дітей, а тому відсутні підстави для виплати доплати по статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки такий вид пенсії призначений у зв'язку втратою годувальника ОСОБА_4 на неповнолітніх дітей. Розмір пенсії обраховувавсь із страхового стажу та доходу ОСОБА_4 і виплачується на неповнолітніх дітей у відсотковому розмірі саме від призначеної пенсії померлої.
Неповнолітні діти не підпадають під визначення непрацюючий пенсіонер, оскільки пенсія призначена на їх померлу маму та виплачується неповнолітнім у зв'язку з втратою годувальника. Коли діти стануть повнолітніми і не будуть навчатись (не довше ніж до досягнення ними 23 років) виплата пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_4 припиниться. Скаржник вважає, що жодних правових підстав для нарахування дітям доплати у порядку статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають статус дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, зареєстровані та проживають у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену на неповнолітніх дітей з 27 листопада 2017 року по 31 жовтня 2028 року.
Вважаючи бездіяльність ГУ ПФУ щодо не виплати підвищення до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітніх дітей.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають статус дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Питання захисту дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у Законі №796-ХІІ регламентовано Розділом V.
Статтями 27-30 вказаного розділу визначено питання лікування потерпілих дітей, забезпечення потерпілих дітей продуктами харчування, пільги та компенсації потерпілим дітям та їх батькам.
Частиною 3 статті 30 Закону №796-ХІІ передбачено перелік компенсацій та пільг дітям, зазначених у статті 27 цього Закону, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою.
При цьому частиною 5 статті 30 Закону №796-ХІІ регламентовано, що після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у статті 27 цього Закону, надаються пільги та компенсації відповідно до встановлених статтею 14 цього Закону категорій.
Таким чином, статтями 27-30 Розділу V закону №796-ХІІ передбачено пільги та компенсації саме дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.
При цьому всі інші пільги і компенсації, визначені нормами Закону №796-ХІІ, надаються відповідно до встановлених статтею 14 цього Закону категорій вже повнолітнім громадянам.
Отже пільги, передбачені статтею 39 Закону №796-ХІІ, зокрема доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат непрацюючим пенсіонерам, не поширюються на дитину, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що статтею 39 Закону №796-ХІІ передбачена доплата непрацюючим пенсіонерам. Разом з тим позивач не є пенсіонером, а лише отримувачем пенсії по втраті годувальника на неповнолітніх дітей.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 460/15444/23 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Л. П. Іщук