29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/8439/23 пров. № А/857/2058/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Луцович М.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 15 січня 2024 року,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ) щодо відмови у перерахунку та виплати йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
2) зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 27 липня 2023 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019 2020, 2021 роки.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 260/8439/23 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку на виконання статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням додаткового набутого за 24 місяці страхового стажу.
Оскільки позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, він продовжив працювати, то підстав для перерахунку пенсії як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки немає.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив таке скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що при обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року перерахунку, а не той, що враховувався під час призначення пенсії.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 06 травня 2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З 01 березня 2023 року позивачу проведено автоматичний перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням відомостей про набутий страховий стаж.
Так, згідно перерахунку страховий стаж позивача становить 35 років 08 місяців 11 днів. Коефіцієнт страхового стажу складає 0,35667.
У розрахунок середньомісячного заробітку врахована заробітна плата за період з 01 травня 2020 року по 31 липня 2022 року за даними системи персоніфікованого обліку.
27 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач листом від 25 серпня 2023 року повідомив, що правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують перерахунку пенсії, відсутні.
Вважаючи такі дії Пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Як слідує з матеріалів справи, що позивачу з 06 травня 2020 року призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розмір такої пенсії визначено із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2015-2017 роки, тобто за три роки, що передували зверненню за призначенням пенсії.
Згідно із фактичними обставинами справи, після призначення ОСОБА_1 пенсії за віком останній продовжував працювати, у зв'язку з чим органом Пенсійного фонду проведено відповідний перерахунок пенсії.
За приписами частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Наведені положення Закону №1058-IV вказують на можливість проведення перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням стажу та заробітної плати за фактично відпрацьований період після призначення пенсії.
При цьому, за змістом частини 2 статті 40 та частини 4 статті 42 Закону №1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск : К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
Отже, при перерахунку пенсії особі, яка після призначення пенсії продовжувала працювати, не передбачено можливості застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року перерахунку пенсії.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 листопада 2018 року у справі № 804/9874/14, від 29 липня 2020 року у справі № 264/7044/16-а, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно необхідності застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, адже у спірних правовідносинах такий показник дорівнює тому, який було враховано під час призначення пенсії.
Окрім того, слід відмітити, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що у успірному випадку призначення ОСОБА_1 пенсії вперше або переведення на інший вид пенсії не відбувається.
Таким чином, установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 260/8439/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Л. П. Іщук