29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/22737/23 пров. № А/857/24911/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Борискін С.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 13 листопада 2023 року,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ), яка полягає в обчисленні розміру пенсії без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, встановивши доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент від заробітної плати взятої для обчислення пенсії за кожен рік понад 15 років, встановлений в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, починаючи в межах шестимісячного строку звернення до суду з подальшими щомісячними виплатами.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 460/22737/23 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачці пенсія обрахована на умовах, визначених у частині першій статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і позивачка не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої цієї статті, то правові підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою, яка просила його скасувати та прийняти нове про задоволення її позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду у справі №520/4297/19 та вважає, що вона має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір пенсії позивачки обчислений за правилами частини першої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Вважаючи бездіяльність ГУ ПФУ, яка полягає в обчисленні розміру пенсії без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Апеляційний суд звертає увагу, що позивачка на час подання позову до суду із заявою про проведення доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зверталась. При цьому, позивачка зазначає, що в усному порядку зверталась до відповідача та у відповідь отримала письмовий перерахунок пенсії від 15 вересня 2023 року, який вважає неправомірним.
З часу призначення пенсії позивачці правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом першої інстанції встановлено, що оскільки позивачка не виявила бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах частини другої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а залишилася на пенсії за віком на умовах частини першої статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, то відповідач у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин правомірно припинив виплату позивачу збільшення пенсії, передбачене частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 06 вересня 2023 року при розгляді справи №300/2091/21, від 10 січня 2024 року при розгляді справи №300/168/21, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 460/22737/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Л. П. Іщук