29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/17787/23 пров. № А/857/21872/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя у І інстанції Комшелюк Т.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 10 жовтня 2023 року,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ) від 31 травня 2023 року о/р №956180123086 “Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ”, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку (переході) на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”;
2) зобов'язати відповідача чи інший уповноважений підрозділ Пенсійного фонду України зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 15 жовтня 2002 року до 01 травня 2023 року включно, та вирішити питання про перехід ОСОБА_1 на пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу", згідно заяви від 25 травня 2023 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 460/17787/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі - Порядок №229), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Отже, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у позивачки права на пенсію державного службовця у зв'язку не віднесенням посад на яких працювала остання до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, оскільки посади, на яких працювала позивач відносяться до категорій посад державних службовців.
У апеляційній скарзі ГУ ПФУ просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачка не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», а тому відсутні підстави для її переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Окрім того, звертає увагу, що рішення про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» прийнято ГУ ПФУ в Харківській області, тому відсутні підстави зобов'язувати відповідача перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З урахуванням викладеного вважає, що рішення про відмову в переведення з одного виду пенсії на інший відповідає вимогам законодавства, а доводи позивачки про порушення її прав є безпідставними.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
15 жовтня 2002 року позивачка обіймала посаду завідувача відділу комунальної власності виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, з 01 червня 2017 року - начальника відділу майна комунальної власності міста, з 14 травня 2021 року - призначена на посаду директора департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва.
З 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу будівництва департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради, 17 вересня 2021 року - на посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства і по день звільнення.
З 01 травня 2023 року позивачка працювала на посаді головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області.
15 жовтня 2002 року ОСОБА_2 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно одинадцятий ранг посадових осіб місцевого самоврядування в п'ятій категорії.
16 жовтня 2004 року позивачці присвоєно десятий ранг посадової особи місцевого самоврядування, а 16 жовтня 2006 року - дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування.
25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на умовах Закону України “Про державну службу”.
За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до ГУ ПФУ в Харківській області.
За наслідками розгляду вказаної заяви, 31 травня 2023 року ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення о/р 956180123086, яким відмовлено у задоволенні заяви, оскільки посади на яких працювала позивач не відносяться до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Також необхідно враховувати, що частиною 1 статті 58 Конституції України якою встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.
Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХП втратив чинність, крім статті 37, що застосовуються до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З наведеного слідує, що за наявності в особи, станом на 01 травня 2016 року, певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 687/545/17.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Отже, у даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII зазначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Як встановлено судом першої інстанції, позивачка з 15 жовтня 2002 року обіймала посаду завідувача відділу комунальної власності виконавчого комітету Кузнецовської міської ради; з 01 червня 2017 року - начальника відділу майна комунальної власності міста; з 14 травня 2021 року призначена на посаду директора департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва; з 02 серпня 2021 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу будівництва департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва виконавчого комітету Вараської міської ради; 17 вересня 2021 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства і по день звільнення, 01 травня 2023 року - працювала на посаді головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області. 15 жовтня 2002 року ОСОБА_2 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування; 15 жовтня 2002 року присвоєний одинадцятий ранг посадових осіб місцевого самоврядування в п'ятій категорії; 16 жовтня 2004 року присвоєний десятий ранг посадової особи місцевого самоврядування; 16 жовтня 2006 року присвоєний дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Тобто, період роботи позивачки з 15 жовтня 2002 до 01 травня 2023 року у органах місцевого самоврядування повинен зараховуватись до стажу державної служби (загалом понад 20 років). Відповідач зазначене належними доказами не спростував і протилежне суду не довів.
У той же час, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Рівненській області, апеляційний суд зазначає про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо необхідності скасування судового рішення та у відмові задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на таке.
З 01 квітня 2021 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», органи Пенсійного Фонду при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій застосовують принцип екстериторіальності, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій територіальними органами Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області. Із заявою про переведення пенсії з одного виду на інший звернулась до ГУ ПФУ в Рівненській області.
Відповідно до вищевказаної постанови №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», програмним забезпечення за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи, які були надані позивачем до заяви, ГУ ПФУ в Рівненській області передано до ГУ ПФУ в Харківській області, яким 31 травня 2023 року і було прийнято оскаржуване рішення.
За вказаних обставин, апеляційний суд зазначає про помилковість позиції суду першої інстанції щодо наявності підстав про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 31 травня 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку (переході) на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, оскільки таке ГУ ПФУ в Рівненській області не приймалось.
Окрім того, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 25 травня 2023 року та зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 15 жовтня 2002 року до 01 травня 2023 року за наявності діючого рішення іншого органу Пенсійного фонду України про відмову у такому переведенні, прийнятого за результатами розгляду заяви позивачки від 25 травня 2023 року, та за відсутності встановленої законом компетенції з прийняття такого рішення, не спрямовано на відновлення порушених прав фізичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини сьомої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що у межах спірних правовідносин за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25 травня 2023 року прийнято рішення ГУПФУ в Харківській області, а також враховуючи відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень на заміну відповідача чи залучення іншого співвідповідача у справі з метою надання судом оцінки такому рішенню на відповідність його критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у вказаній справі підлягає скасуванню із постановленням нового, про відмову у задоволенні позовних вимог.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 460/17787/23 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Л. П. Іщук