28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/48440/22 пров. № А/857/21969/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (суддя - Махаринець Д.Є., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №460/48440/22 за позовом Головного управління ДПС в Рівненській області до ОСОБА_1 ,
про стягнення податкового боргу,
встановив:
У листопаді 2022 року позивач Головне управління ДПС в Рівненській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив: 1) стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 до бюджету борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в сумі 7173,91 грн..
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача до бюджету суму податкового боргу у загальному розмірі 7173,91 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що не отримував жодних податкових повідомлень-рішень чи податкової вимоги, що свідчить про те, що сума податкового боргу є не узгодженою, та це позбавило останнього можливості їх оскаржити. Відтак, враховуючи вищевикладене, вважає, що позовні вимоги в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, є необґрунтованими та безпідставними.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 07.11.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Станом на 21 лютого 2022 року відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (ІПК), податкова заборгованість відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, становить 7173,91 грн. (а.с. 2, 3).
Податковий борг в сумі 7173,91 грн. виник внаслідок несплати нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями: від 02.04.2019 №0125515-5013-1716 в сумі 2116,53 грн., від 23.03.2020 №0020592-5005-1716 в сумі 2372,35 грн., від 01.03.2021 №0028721-2405-1716 в сумі 2685,03 грн (а.с. 9-14).
У зв'язку з несплатою відповідачем сум податкових зобов'язань Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 16.09.2019 №336611-50, яку виставлено ОСОБА_1 про сплату податкового бору та скеровано рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 4).
При цьому, як вищезазначені податкові повідомлення-рішення, так і податкова вимога від 16.09.2019 №336611-50 були надіслані на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), однак повернулись відправнику не врученими (а.с. 4-14).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг щодо наявності та розміру якого останнім не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно п. 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктом 58.2 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України).
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи видно, що податкові повідомлення-рішення: від 02.04.2019 №0125515-5013-1716 в сумі 2116,53 грн., від 23.03.2020 №0020592-5005-1716 в сумі 2372,35 грн., від 01.03.2021 №0028721-2405-1716 в сумі 2685,03 грн. надсилалися відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 та були повернуті відправнику відділенням поштового зв'язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Як слідує із змісту клопотання долученого відповідачем у суд першої інстанції від 14.07.2023, останнього було знято з реєстрації 07.11.2017 року за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 та в той же день прописано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується сторінкою №12 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 . Також зі змісту долучених позивачем документів до матеріалів справи, а саме, а.с. 14, вбачається, що на відривному корінці до запиту міститься актуальна адреса проживання відповідача (а.с. 14, 26-31).
У відповідності до пп.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з пунктом 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, податковий орган наділений повноваженням звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
На підставі вказаного колегія суддів приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення, а також податкова вимога були направлені на адресу, за якою відповідач не зареєстрований і не проживав, оскільки з 07.11.2017 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Тому такі рішення та вимога контролюючого органу вважаються не узгодженими у розумінні Податкового кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 7173,91 грн. в судовому порядку.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення суду з недотриманням норм матеріального права, що у свою чергу стало підставою для помилкового вирішення справи та задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року в адміністративній справі №460/48440/22 за позовом Головного управління ДПС в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Рівненській області - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль