28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21312/23 пров. № А/857/21604/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - ОСОБА_2 ,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 30 жовтня 2023 року,
11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року; зобов'язати виплатити йому індексацію грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 380/6216/23 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатила йому індексацію грошового забезпечення у розмірі 5521,77 грн за період з 10 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Вказує, що із наданого розрахунку слідує, що відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн з урахуванням базового місяця січень 2008 року, однак фактично виплачено лише 5521,77 грн як різницю між сумою фактично нарахованої індексації та розміром щомісячної премії. Вважає таку бездіяльність протиправною, такою, що зумовлена незастосуванням відповідачем положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року клопотання представників відповідача про закриття провадження у справі - задоволено. Закрито провадження у справі № 380/21312/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не оспорюється розмір нарахованої індексації, а спірним у цій справі є лише невиплата нарахованої на виконання рішення суду індексації грошового забезпечення у сумі 83625,23 грн. Отже, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності та повноти виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 у справі № 380/6216/23, яке набрало законної сили. Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими ст. 383 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Тобто, за вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він мав звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у межах справи № 380/6216/23 він оскаржував бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГ України в частині неправильного застосування базового місяця, що призвело до ненарахування жодних сум індексації грошового забезпечення. Вказує, що відповідач рішення суду виконав, нарахував індексацію грошового забезпечення за спірний період у розмірі 83625,23 грн. з урахуванням базового місяця січень 2008 року, натомість, цього разу відповідачем порушено інші вимоги постанови КМУ № 1078 від 17 липня 2003 року, а саме: абз.4-5 п.5, які передбачають наступне: «У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати». Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що нарахована сума індексації відповідачем не виплачується не через відсутність фінансування чи інших підстав, а через те, що відповідач не вважає себе зобов'язаним цю суму виплатити, оскільки індексація грошового забезпечення є меншою, ніж сума щомісячної премії.
У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адміністративного суду із позовом у справі № 380/6216/23, в якому просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати йому індексації грошового за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базових місяців січень 2016 року, грудень 2016 року та серпень 2017 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням базового місяця січень 2008 року та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 380/6216/23, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 10.12.2015 по 28.02.2018 з врахуванням базових місяців січня 2016 року, грудня 2016 року, серпня 2017 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням сплаченої суми.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 380/6216/23 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 5521,77 грн за період з 10 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Із наданого відповідачем розрахунку слідує, що ним нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а фактично виплачено 5521,77 грн (а.с.9, зворот).
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки наявне рішення суду, яке набрало законної сили, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Виходячи із засад адміністративного судочинства з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз.
Пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Закриття провадження у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, слід перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження по справі чи закрити провадження у справі. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Крім того, необхідною підставою для закриття провадження у справі також є наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року в справі № 809/487/18, зазначено, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Верховний Суд зазначив, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд повинен з'ясувати, за яких конкретних обставин прийняті судові рішення за наслідками розгляду адміністративного позову.
З матеріалів справи слідує, що предметом позову у справі № 380/6216/23 є визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базових місяців січень 2016 року, грудень 2016 року та серпень 2017 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням базового місяця січень 2008 року та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.
Також, з матеріалів справи слідує, що предметом позову у цій справі є: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Проаналізувавши вищевказані позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що судами не розглядались позовні вимоги, вказані у цьому адміністративному позові, зокрема, щодо застосування військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та не надавалась правова оцінка обставинам справи та діям відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у межах справи № 380/6216/23 позивач оскаржував дії військової частини НОМЕР_1 НГ України в частині неправильного застосування базового місяця, що призвело до ненарахування жодних сум індексації грошового забезпечення.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 380/6216/23 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 5521,77 грн за період з 10 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Із наданого відповідачем розрахунку слідує, що ним розраховано позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а фактично виплачено 5521,77 грн (а.с.9, зворот).
Проаналізуваши розрахунок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зауважує, що військовою частиною НОМЕР_1 НГ України виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 380/6216/23, оскільки нараховано і виплачено ОСОБА_1 5521,77 грн індексації грошового забезпечення.
Натомість, у цій справі на підставі отримання позивачем вищевказаного розрахунку індексації грошового забезпечення виник новий спір. Обгрунтовуючи підстави позову, позивач у позовній заяві зазначає, що цього разу відповідачем порушено інші вимоги постанови КМУ № 1078 від 17 липня 2003 року, а саме: абз.4-5 п.5, які передбачають наступне: «якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру».
Таким чином, у цій справі позивач оскаржує не дії відповідача в частині ненарахування індексації грошового забезпечення через неправильність базового місяця, який було враховано, а протиправність бездіяльності відповідача в частині неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
Колегія суддів звертає увагу, що додані до позовної заяви докази у справі № 380/6216/23, зокрема, вищевказаний розрахунок, не були і не могли бути предметом дослідження у справі № 380/6216/23, тому що з'явились вже після розгляду справи № 380/6216/23.
Львівський окружний адміністративний суд у справі № 380/6216/23 не вирішував питання врахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що предмет і підстава позову в цій справі не є тотожними предмету і підставам позову в справі № 380/6216/23.
Таким чином, необгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності та повноти виконання рішення суду від 05 червня 2023 року у справі №380/6216/23, яке набрало законної сили.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не здійснив порівняльного аналізу підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі № 380/6216/23, не з'ясував ознак тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що саме їх з'ясування є передумовою для закриття провадження в адміністративній справі з підстав встановлених пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України. Тобто дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про наявність підстав для закриття справи.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції припустився порушення відповідних норм процесуального права, та прийшов до помилкового висновку про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та має місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року про закриття провадження у справі № 380/21312/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.