ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21739/23
провадження № 1-кп/753/997/24
"25" березня 2024 р. колегія суддів Дарницького районного суду міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_7 ,
у закритому судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020002844 від 24.07.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осіївка
Бершадського району Вінницької області, громадянина України,
який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , та який проживає за
адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
востаннє вироком Оболонського районного суду міста Києва, від 13
лютого 2023 року за ч. 1 ст. 309; ч. 1 ст. 263; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358;
ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до
остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із
звільненням від його відбування з випробуванням на пісдтаві ст.ст.
75, 76 КК України з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 27 листопада 2023 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023100020002844 від 24.07.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
За підсумками підготовчого судового засідання ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні, у колегіальному складі суду та до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2024 року включно, який надалі ухвалою суду від 30 січня 2024 року був продовжений до 29 березня 2024 року включно.
Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
У судовому засіданні 25 березня 2024 року прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке обґрунтувала наявністю ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання і які на теперішній час не зменшилися, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на те, з метою запобігання вказаних ризиків є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Представник потерпілої ОСОБА_8 у судове засідання не з'вився, попередньо через канцелярію суду надіслав клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Не погоджуючись з клопотанням прокурора, захисник ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Сторона захисту наголошувала на тому, що ризики наведені у клопотанні не вмотивані та не підтверджені будь-якими доказами, які сторона обвинуваченя зобов'язна була долучити.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника та просив відмовити у задоволенні цього клопотання.
Колегія суддів, заслухавши думку сторін кримінального провадження, обговоривши заявлене клопотання, дійшла до таких висновків.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри.
При цьому всі інші питання щодо фактичних обставин справи, питання винуватості/невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а також щодо допустимості доказів вирішуватиметься на стадії дослідження доказів, оскільки зазначені питання є завданням кримінального провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, на обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:
- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу;
- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
Щодо ризику переховування від суду
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, злочини, передбачений ч. 3 ст. 152 України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , є особливо тяжким, відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Означене покарання у разі визнання ОСОБА_7 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Таким чином, враховуючи, що існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі, з урахуванням воєнного стану, тож колегія суддів погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився.
Щодо ризику впливу на потерпілу на свідків
Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на свідків та потерпілу, враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Той факт, що свідки та потерпілі вже допитані не зменшує ризик можливого незаконного впливу на них, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, з місцем проживання цих осіб.
Колегія суддів переконана, що цей ризик не втратив свою актуальність, оскільки суд враховує фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, наданих суду показань потерпілими та свідками (частина з яких перебуває у близьких стосунках із обвинуваченим), тому вбачає ризик можливого впливу на цих осіб навіть після їх допиту.
Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання особи під вартою.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення
Суд при постановлені ухвали про обрання запобіжного заходу погодився з доводами прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливого вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення. Основні мотиви зводились до того, що ОСОБА_7 вже притягувався до кримінальної відповідальності та за короткий проміжок часу після звільнення від відбування покарання з випробуванням, із встановленням йому іспитового строку, ймовірно вчинив новий злочин. До того ж обвинувачений не працевлаштований, джерел доходу у нього не має, тому останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Таким чином, у сукупності зазначені обставини свідчать про схильність обвинуваченого ОСОБА_7 до антисоціальної та небезпечної поведінки для вчинення нових кримінальних правопорушень.
Щодо наявності інших, більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України
Враховуючи викладені ризики, застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме особистого зобов'язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Зважаючи на встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу, переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків, оскільки не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та потенційними спробами впливати на потерпілу та свідків чи уникати правосуддя.
Застава як основний запобіжний захід, особиста порука чи особисте зобов'язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.
Щодо визначення розміру застави
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (ч. 4 ст. 183 КПК України).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року судом враховано фактичні обставини ймовірного вчинення кримінального правоопорушення, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_7 та індивідуальні особливості обвинуваченого, через те розмір застави не визначався.
З урахуванням наведених обставин, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, колегія суддів вважає про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Висновок
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на потерпілу чи свідків, вчиненню інших кримінальних правопорушень, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 23 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
головуючий суддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3