28 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/17457/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 14Б» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року в адміністративній справі №160/17457/23 (головуючий суддя першої інстанції Голобутовський Р.З.) за скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 14Б» на бездіяльність державного виконавця Приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича,-
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 14Б» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича, у якій скаржник просив:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича щодо стягнення грошових коштів в межах виконавчого провадження №71409619, а саме стягнення основної винагороди, стягнення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження;
- скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 28.03.2023 року по виконавчому провадженню №71409619;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 20.04.2023 року по виконавчому провадженню №71409619;
- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2023 року по виконавчому провадженню №71409619.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 14Б» на бездіяльність державного виконавця Приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви (скарги) протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом:
- надання до суду першої інстанції позовної заяви, яка відповідає вимогам статей 160, 161, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій необхідно зазначити позивача, відповідача, третіх осіб (за необхідністю), разом із копіями позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи;
- надання уточненої позовної заяви, в якій привести позовні вимоги у відповідність до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, разом із копіями відповідно по кількості учасників справи;
- надання до суду першої інстанції оригіналу документа про сплату судового збору;
- надання заяви про поновлення пропущеного строку разом із доказами поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду.
09.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 14Б» (далі - ОСББ «Слобожанський 14») надійшла заява про усунення недоліків.
Також, представник ОСББ «Слобожанський 14Б» подав до суду першої інстанції позов та клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року відмовлено у задоволені клопотання представника ОСББ «Слобожанський 14Б» про поновлення строку на звернення до суду у справі №160/17457/23 та повернуто скаргу ОСББ «Слобожанський 14Б» на бездіяльність державного виконавця Приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСББ «Слобожанський 14Б» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, згідно якого передати питання щодо відкриття провадження по справі до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зауважує, не дивлячись на дату та час винесення оскаржуваних постанов, примусового стягнення грошових коштів не відбувалось, тобто порушення прав та законних інтересів ОСББ «Слобожанський 14Б» не було до стягнення Приватним виконавцем Сивокозовим Олександром Миколайовичем (далі - Приватний виконавець) грошових коштів.
Але, 11.07.2023 року апелянту стало відомо, що 03.07.2023 року з розрахункового рахунку були списані грошові кошти за оскаржуваними вимогами Приватним виконавцем, тобто останнім були допущено порушення законодавства щодо виконання апелянтом виконавчих документів, бо ОСББ «Слобожанський 14» у добровільному порядку виконало виконавчі документи по виконавчому провадженню №71409619.
Також, в апеляційній скарзі апелянт посилається на норми частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому вважає, що термін звернення до суду не є пропущеним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року у справі №160/17457/23 встановлено, що вимоги позивача не відповідають встановленому порядку оформлення позовних вимог, визначеному в частинам 1-2 статті 5 та п.п. 1-6 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому скаргу було залишено без руху.
Позивачем на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року надано до суду позовну заяву, перевіривши вказану позовну заяву судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що вимоги визначенні в ухвалі суду виконані не в повному обсязі, так у позовній заяві позивач просить скасувати постанови приватного виконавця, проте не зазначив про визнання їх протиправними, всупереч вимог встановлених частинами 1-2 статті 5 та п.п. 1-6 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, тому скарга підлягала поверненню.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на звернення до суду, суд першої інстанції правильно встановив наступне.
ОСББ "Слобожанський 14Б" оскаржує 3 постанови Приватного виконавця, а саме:
- постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 28.03.2023 року у виконавчому провадженні №71409619;
- постанову про накладення штрафу від 20.04.2023 року у виконавчому провадженні №71409619;
- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2023 року у виконавчому провадженні №71409619.
З матеріалів скарги встановлено, що Приватним виконавцем 28.03.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа №202/4674/21, виданого 03.03.2023 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська.
28.03.2023 року Приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
20.04.2023 року Приватним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, у якій зазначено, що постанову про відкриття виконавчого провадження отримано боржником 05.04.2023 року. Після цього приватним виконавцем 13.04.2023 року продовжено строк для виконання боржником судового рішення та відкладено проведення виконавчих дій до 19.04.2023 року. Постанову про відкладення вчинення виконавчих дій, разом із вимогою приватного виконавця отримано боржником 17.04.2023 року.
Також, в матеріалах скарги міститься постанова приватного виконавця Сивокозова Олекснадра Миколайовича від 09.05.2023 року про відкладення проведення виконавчих дій, з якої видно, що Приватним виконавцем 26.04.2023 року вручено представнику ОСББ «Слобожанський 14Б» вимогу від 26.04.2023 року.
На адресу офісу приватного виконавця надійшла заява представника ОСББ «Слобожанський 14Б» з проханням надання додаткового строку для подання доказів на вимогу приватного виконавця.
Також, в матеріалах скарги міститься постанова Приватного виконавця від 24.05.2023 року про відкладення проведення виконавчих дій, з якої видно, що на електронну адресу приватного виконавця надійшла заява представника ОСББ «Слобожанський 14Б» від 09.05.2023 року згідно якої просить виконавця викликати стягувача з метою виконання боржником судових рішень.
27.06.2023 року Приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про закінчення виконавчого провадження.
В матеріалах скарги також міститься заява представника ОСББ «Слобожанський 14Б» від 09.05.2023 року; відповідь на вимогу Приватного виконавця від 25.05.2023 року; повідомлення про виконання від 05.06.2023 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом оскарження є постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 28.03.2023 року, постанова про накладення штрафу від 20.04.2023 року та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.2023 року у виконавчому провадженні №71409619.
Отже, позивач знав про існування оскаржуваних постанов, оскільки повідомлявся приватним виконавцем та здійснював з ним переписку, проте до суду першої інстанції звернувся 18.07.2023 року.
При цьому, зі скарги встановлено, що про існування оскаржуваних постанов скаржник знав з моменту їх прийняття, проте пояснень стосовно неможливості своєчасного оскарження вказаних постанов суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Також, згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у відповідності до частини першої, п. 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не взяття до уваги посилань представника ОСББ «Слобожанський 14Б» на те, що в його випадку необхідно застосовувати норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для обчислення строків при зверненні з цією позовною заявою, оскільки законом визначена імперативна норма (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України) при розгляді такої категорії справ.
Зазначені представником ОСББ «Слобожанський 14Б» у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду причини суд першої інстанції належним чином встановив неповажними, оскільки посилання на те, що постанови Приватного виконавця не порушували його права доки виконавцем не здійснювалось стягнення з рахунків не є об'єктивними та поважними причинами пропуску строку на звернення до суду.
При цьому, у заяві скаржником не наведено істотних обставин, що перешкоджали або унеможливлювали звернення позивача до суду після 28.03.2023 року, 20.04.2023 року та 27.06.2023 року, тобто з моменту коли особа дізналась про існування спірних постанов.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 320/5468/18 та від 22.08.2019 року у справі 2а-175/1625/15 (адміністративне провадження № К/9901/21037/19, № К/9901/7971/18).
Враховуючи матеріали справи представник ОСББ «Слобожанський 14Б» в клопотанні про поновлення строку звернення до суду першої інстанції зазначає, що 11.07.2023 року ОСББ «Слобожанський 14Б» стало відомо, що 03.07.2023 року з розрахункового рахунку були списані грошові кошти за оскаржуваними вимогами. Дані квитанції долучені до матеріалів справи.
Таким чином, списання коштів відбулось 03.07.2023 року, отже про порушення прав позивача, що зумовило звернення до суду з вимогою про визнання протиправною діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів в межах виконавчого провадження №71409619, а саме стягнення основної винагороди, стягнення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження, позивачу могло стати відомо 03.07.2023 року.
Натомість, до суду першої інстанції позивач звернувся лише 18.07.2023 року, зазначаючи, що про списання коштів він дізнався лише 11.07.2023 року, не надаючи жодних доказів неможливості дізнання про списання коштів 03.07.2023 року.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19).
При цьому, Кодексом адміністративного судочинства розмежовані строки звернення до суду. Так, законодавцем передбачені загальні строки звернення до суду, що складають 6 місяців з дня, коли особа дізналась про порушення прав (стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України) та спеціальні строки, обумовлені специфікою спірних правовідносин (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України) - 10 днів для звернення до суду з позовом про оскарження дій, бездіяльності та постанов державного/приватного виконавця, а тому суд не приймає в якості мотивів дотримання строків звернення до суду, позицію щодо своєчасного звернення в межах 6 місяців, встановлених стаття 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідна позиція не відповідає нормам процесуального законодавства.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв правомірну ухвалу, а підстави для її скасування відсутні.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Слобожанський 14Б» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року в адміністративній справі №160/17457/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року в адміністративній справі №160/17457/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 та пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко