28 березня 2024 року м. Дніпросправа № 340/8271/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/8271/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Кармазина Т.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 28.09.2023 року звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії та також рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №11001-29662773 від 13.07.2023 року щодо відмови в призначенні їй одноразової допомоги на сім'ю,
- зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву про призначення їй одноразової допомоги на сім'ю у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 , нарахувати та виплатити їй страхову виплату відповідно до частини 6 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги сім'ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №11001-29662773 від 13.07.2023 щодо відмови в призначенні одноразової допомоги на сім'ю ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй одноразової допомоги на сім'ю у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 , та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував положення Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 19.07.2018 року №11. Згідно п.5.1 Порядку №11 для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Натомість реєстрація місця проживання дружини ОСОБА_1 не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого ОСОБА_2 , тому рішення про призначення страхових виплат у разі втрати годувальника буде прийнято за умови подання відповідних документів необхідних для призначення страхових виплат.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 18.01.2019 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, уклала шлюб із ОСОБА_2 , який зареєстровано 18.01.2019 року, актовий запис №34 (а.с.12).
Чоловік позивача - ОСОБА_2 працював в ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» та помер 27 червня 2022 року внаслідок групового нещасного випадку, який пов'язаний з ракетним обстрілом рф міста Кременчук, що поєднано з масовим вбивством цивільного населення. Вказаний факт засвідчено відповідним актом розслідування (спеціального розслідування) групового нещасного випадку від 30.09.2022 року, затвердженим заступником Голови Державної служби України з питань праці 04.10.2022 року (а.с.20-27, 59-60).
14.07.2022 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27зв.).
05.07.2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення одноразової страхової виплати у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 35 Закону (а.с.65-66).
Пенсійний орган 13.07.2023 року прийняв рішення №11001-29662773 про відмову у призначенні одноразової допомоги на сім'ю ОСОБА_1 , у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 . Рішення мотивовано тим, що згідно наданого пакету документів до заяви не надано документів, які підтверджують її належність до складу сім'ї померлого ОСОБА_2 (а.с.18-19).
Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової страхової виплати у зв'язку з втратою годувальника, позивач оскаржила такі дії та рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі по тексту - Закон №1105) визначені правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону №1105 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Статтею 37 Закону №1105 передбачено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого
Цією ж статтею встановлено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Статтею 38 Закону №1105, в редакції чинній на час розгляду відповідачем заяви позивача, унормовано розгляд справи про страхові виплати.
Територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не дотримано встановленої законом форми рішення - постанови, проте таке порушення не є самостійною підставою для скасування такого рішення.
Відповідно до статті 39 Закону №1105 уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Апеляційний суд звертає увагу, що вказана норма статті 39 Закону №1105 містить вичерпний та чіткий перелік підстав відмови пенсійним органом у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг.
Будь-яких застережень, виключень чи посилань зазначена норма не містить.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 05.07.2023 року звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення одноразової страхової виплати у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 35 Закону №1105, до якої надала документи, передбачені статтею 37 Закону №1105.
За наявності поданих позивачем документів, що передбачені статтею 37 Закону №1105, рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги на сім'ю з підстав відсутності документів, які підтверджують її належність до складу сім'ї померлого ОСОБА_2 , є таким, що не грунтується на законі.
Посилання пенсійного органу в тексті спірного рішення та в апеляційній скарзі на ту обставину, що реєстрація місця проживання позивача повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки належність до складу сім'ї померлого ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 18.01.2019 року, виданого 18.01.2019 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №34 (а.с.12).
Вказана обставина відповідачем не оскаржується та не спростована.
Визначені пунктом 5 та пунктом 6 статті 37 Закону №1105 документи, які подає особа, повинні містити дані Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання та дані органів реєстрації про реєстрацію місця проживання, особи, яка подає заяву, та не містять застережень щодо необхідності співпадання реєстрації місця проживання членів сім'ї з реєстрацією місця проживання потерпілого.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 05.02.2020 року у справі №712/7830/16-ц зауважив, що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.
Законодавством про соціальне забезпечення визначено, що право на призначення одноразової допомоги на сім'ю у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач прийняв спірне рішення не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання такої допомоги порушено саме рішенням відповідача, а не його діями, які й охоплюються прийняттям спірного рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/8271/23 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в адміністративній справі №340/8271/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя Т.І. Ясенова