29 березня 2024 р. Справа № 440/12235/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 20.10.23 по справі № 440/12235/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 , з врахуванням заробітної плати у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (до 2005 року ТОВ "Інтернафтагазсервіс") м. Нягані Тюменської області РФ, за період з 1999-2020 роки, на підставі довідок: архівної довідки № 2647/3 від 18.10.2018, довідки про заробітну плату № 213 від 03.06.2020 ТОВ "КНГ-СЕРВІС";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 , починаючи з дати призначення пенсії за віком, 09.11.2021, перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати у ТОВ "КНГ-СЕРВІС" (до 2005 року ТОВ "Інтернафтагазсервіс") м. Нягані Тюменської області РФ за період з 1999-2020 років, на підставі довідок: архівної довідки № 2647/3 від 18.10.2018, довідки про заробітну плату № 213 від 03.06.2020 ТОВ "КНГ-СЕРВІС", за курсом НБУ російського рубля до гривні на день подання заяви, 09.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправну бездіяльність відповідача в частині нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з посиланням на припинення РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі по тексту - Угода від 13.03.1992) та, як наслідок, врахуванням заробітної плати за період роботи на території РФ з 01.07.2000 по 15.06.2020 нульовим значенням, що на переконання позивача не ґрунтується на нормах закону. Переконував, що в силу п. 2 ст. 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають, а відтак, припинення участі РФ в Угоді від 13.03.1992 так само, як і вихід України з неї відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі по тексту - Постанова № 1328), не є підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача. При цьому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Враховуючи, що трудовою книжкою ОСОБА_1 , як основним документом, підтверджено період праці позивача на території РФ у ТОВ «КНГ-Сервіс» (до 2005 року ТОВ «Інтернафтагазсервіс») у 1999-2020 роках, наявність у позивача страхового стажу позивача за цей період та отримання заробітної плати у заявленому розміру, стверджував про безпідставність оскаржуваної відмови.
З посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-6 переконував, що відповідальність за несвоєчасну або в не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. При цьому, невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду позбавляє особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Застрахована особа не може нести відповідальності за невиконання страхувальниками свого обов'язку стосовно сплати внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Такі обставини не можуть позбавляти гарантованого Конституцією і законами України права громадянина на соціальний захист та по суті перекладати відповідальність на працівника за неналежне виконання своїх обов'язків роботодавцем, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.05.2021 у справі № 591/3839/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.
Наполягав, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , враховуючи подання останнім всіх необхідних документів, ГУ ПФУ в Полтавській області суттєво погіршило його юридичне становище в частині набуття права на перерахунок пенсії, яке має реалізовуватись відповідно до обґрунтованих та легітимних очікувань позивача стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних з реалізацією права виходу на пенсію та її перерахунку.
Відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, вважав єдиним ефективним захистом порушеного права - визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 у справі № 440/12235/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 15.06.2020 згідно з архівною довідкою архівного відділу адміністрації міста Нягані Тюменської області № 2647/3 від 18.10.2018 та довідкою ТОВ "КНГ-СЕРВІС" № 213 від 03.06.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 09.11.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням його заробітної плати за період з 01.07.2000 по 15.06.2020 згідно з архівною довідкою архівного відділу адміністрації міста Нягані Тюменської області № 2647/3 від 18.10.2018 та довідкою ТОВ "КНГ-СЕРВІС" № 213 від 03.06.2020, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.
В решті вимог - позов залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/12235/23 від 20.10.2023 та прийняти нове рішення, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неможливість врахування при обрахунку розміру пенсії ОСОБА_2 відомостей, зазначених в архівній довідці № 2647 від 18.10.2018 та довідці про заробітну плату № 213 від 03.06.2020, виданих ТОВ «КНГ-СЕРВІС», оскільки будь-яких первинних документів, які б підтверджували нарахування та виплату позивачеві зазначених в довідках сум (платіжні відомості), що є необхідною умовою для включення відомостей про заробітну плату до довідки, і, відповідно, врахування при обрахунку пенсії, позивачем не надано.
З посиланням на п. 2 ст. 41 та ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV) стверджував, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами та нарахування внесків на державне соціальне страхування. При цьому, неможливість проведення ГУ ПФУ в Полтавській області перевірки первинних документів та відсутність доступу до них у позивача не означає, що відповідач має беззаперечно враховувати при перерахунку пенсії довідки про заробітну плату, які не підтверджуються жодними документами та, з огляду на видання органом РФ, містять сумнівні відомості. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 527/1655/17, від 30.09.2019 у справі № 754/11370/16-а.
На переконання апелянта, вихід РФ з 01.01.2023 в односторонньому порядку з Угоди від 13.03.1992 виключає можливість поширення норм вказаної Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на осіб, які працювали на території РФ після 01.01.1992.
Зауважено, що оскільки заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії була складена у довільній формі, розгляд її здійснювався у відповідності із Законом України «Про звернення громадян», про що заявнику була надана письмова відповідь від 29.05.2023 № 10514-9019/П-02/8-1600/23, а тому жодних рішень суб'єкта владних повноважень не приймалось.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області з 09.11.2021, де отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, обчислену згідно із Законом № 1058-IV.
09.11.2021 ОСОБА_1 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Донецькій області № 164850006672 від 17.11.2021 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Не погодившись із вказаним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі № 440/17984/21 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 17.11.2021 № 164850006672 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2021 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання даного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено позивачу з 09.11.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с. 44-48).
26.04.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою (а.с. 69-72) про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої у ТОВ "КНГ Сервіс" м. Нягань Тюменської області РФ за період з 1999 - 2020 роки, на підставі довідок: архівної довідки № 2647 від 18.10.2018; довідки про заробітну плату № 213 від 03.06.2020 ТОВ "КНГ-СЕРВІС". Просив перерахунок провести з дати призначення пенсії за віком - з 09.11.2021.
Відповідач листом від 29.05.2023 повідомив про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі № 440/17984/21 повторно було розглянуто заяву позивача від 09.11.2021 та прийнято рішення про призначення пенсії за віком (робота за списком № 2). Враховуючи припинення російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для обчислення пенсії за віком враховано страховий стаж тривалістю 37 років 10 місяців 20 днів (30.09.2021). Заробітна плата за період роботи на території російської федерації з 01.07.2000 по 15.06.2020 врахована нульовим значенням, з 18.06.2020 по 30.09.2021 за даними системи персоніфікованого обліку. Заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.04.2023 зареєстрована та розглянута у відповідності до Закону України "Про звернення громадян"(а.с. 73).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої у РФ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 15.06.2020, оскільки наявними в матеріалах справи довідками № 2647/3 від 18.10.2018 та № 213 від 03.06.2020 підтверджується факт нарахування ОСОБА_1 заробітної плати та здійснення відрахувань до пенсійного фонду РФ.
Вважав безпідставними посилання відповідача на відсутність правових підстав для обчислення пенсії з урахуванням сум заробітної плати, відображених у цих довідках за період роботи у РФ, з мотивів призупинення останньою участі в Угоді від 13.03.1992, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, така Угода була чинною, а відтак, Україна, як держава-учасниця, виконує взяті зобов'язання.
Судом першої інстанції враховано, що звертаючись із заявою про призначення пенсії від 09.11.2021 позивач надавав до пенсійного органу вищезазначені довідки, однак останнім, виконуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі № 440/17984/21 при призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, протиправно не взято їх до уваги.
З огляду на те, що зміст поданої позивачем заяви про перерахунок пенсії очевидно дає можливість зрозуміти намір заявника щодо перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV, суд першої інстанції зазначив про безпідставність твердження ГУ ПФУ в Полтавській області стосовно звернення ОСОБА_1 із заявою довільної форми, яку розглянуто в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Вищенаведені обставини слугували підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати позивача за період з 01.07.2000 по 15.06.2020 згідно з архівною довідкою архівного відділу адміністрації міста Нягані Тюменської області №2647/3 від 18.10.2018 та довідкою ТОВ "КНГ-СЕРВІС" №213 від 03.06.2020.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати з 1999 року по 30.06.2000, суд першої інстанції врахував, що цей період не був обчислений за нульовим значенням.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що належним та ефективним відновленням порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення є зобов'язання відповідача здійснити з 09.11.2021 перерахунок і виплату пенсії позивачу з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 15.06.2020 згідно з архівною довідкою архівного відділу адміністрації міста Нягані Тюменської області №2647/3 від 18.10.2018 та довідкою ТОВ "КНГ-СЕРВІС" № 213 від 03.06.2020.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (справа переглядається в частині задоволення позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивачу з 09.11.2021 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі № 440/17984/21 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
При цьому, позивач разом з заявою від 09.11.2024 надавав до пенсійного органу архівну довідку № 2647/3 від 18.10.2018 та довідку про заробітну плату № 213 від 03.06.2020, видані ТОВ "КНГ-СЕРВІС".
Однак, вказані довідки при розрахунку розміру пенсії позивача не були враховані пенсійним органом, що зумовило повторне звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Отримання відмови у здійсненні перерахунку пенсії, яка мотивована неможливістю врахування для перерахунку пенсії заробітної плати за період з 01.07.2000 по 15.06.2020, за час роботи на території РФ, внаслідок виходу останньої з Угоди від 13.03.1992, зумовило звернення позивача із цим позовом.
З наведеного слідує, що спірним у даній справі є можливість врахування отриманої заробітної плати на території РФ після припинення останньою в односторонньому порядку участі в Угоді від 13.03.1992.
13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).
Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на наведені вище положення, колегія суддів зазначає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території РФ, не може бути неврахованою під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі по тексту - Порядок № 22-1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами;
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач разом із заявою про перерахунок пенсії надав архівну довідку від 18.10.2018 № 2647/3 (а.с. 18-19), дослідивши зміст якої, колегією суддів встановлено, що з січня 1999 року по грудень 2004 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату, з якої здійснювались відрахування до Пенсійного фонду РФ. Також з 2001 року здійснювались відрахування ЄСВ. При цьому, зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона видана на підставі особових рахунків.
Також, на підтвердження періоду роботи з січня 2005 року по 2020 рік позивачем надавалась довідка про заробіток для нарахування пенсії № 213 від 03.06.2020 (а.с. 20), якою підтверджується отримання заробітної плати на території РФ. При цьому, зі змісту вказаної довідки вбачається, що остання видана на підставі особових рахунків за 2005-2020 роки, які знаходяться за адресою ООО «КНГ-Сервис» 628183, ХМАО-Югра, Тюменская область, г. Нагань, ул. Сибирская, 10, проезд, д. 4.
Суми компенсаційного характеру в довідку не включені. Сума заробітку вказана без врахування районного коефіцієнта та північної надбавки.
Податкові відрахування в пенсійний фонд РФ здійснювались згідно із законодавством РФ до 2010 року загальною сумою на єдиний неперсоніфікований рахунок.
Податкові відрахування в пенсійний фонд не здійснювались з 2010 по 2011 роки у відповідності із законодавством РФ.
Податкові відрахування в пенсійний фонд за період починаючи з 2011 включно по теперішний час перераховані в повному обсязі.
Варто зауважити, що вказані періоди роботи додатково підтверджуються записами трудової книжки серії позивача серії НОМЕР_1 .
З наведеного слідує, що позивачем для перерахунку пенсії були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком № 22-1.
При цьому, вказаним Порядком не встановлено обов'язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату, однак зі змісту вказаних документів вбачається, що видані вони саме на підставі особових рахунків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Колегія суддів наголошує, що позивач набув трудовий стаж, звернувся за призначенням та перерахунком пенсії, у тому числі зі спірними довідками, які були отриманні ним до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на перерахунок пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та неможливо надати запит на звірку достовірності відомостей зазначених у довідках про розмір виплаченої позивачу заробітної плати за спірний період.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи відповідачем жодним чином не доведено факту сумнівності відомостей, зазначених у спірних довідках. Видача останніх органом РФ беззаперечно не підтверджує припущення відповідача щодо недостовірності відомостей вказаних в таких довідках, а відтак, жодним чином не впливає та не повинно обмежувати право позивача на пенсійне забезпечення. Крім того, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням сум заробітної плати, відображених в архівній довідці № 2647/3 від 18.10.2018 та № 213 від 03.06.2020.
При цьому, колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта на подання позивачем заяви у довільній формі та її розгляд відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з огляду на наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявну в матеріалах справи заяву про перерахунок пенсії від 26.04.2023 (а.с. 69) встановив, що остання подана не в порядку статті 3 Закону України "Про звернення громадян», оскільки зі змісту вказаної заяви чітко вбачається мета звернення позивача (перерахунок пенсії), що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для її розгляду в порядку звернень громадян. Крім того, ОСОБА_1 вже звертався з аналогічною заявою до ГУ ПФУ в Полтавській області 01.03.2023, однак отримав відповідь у межах дії Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим був позбавлений права на оскарження, що в подальшому зумовило повторне звернення до відповідача із такою ж заявою.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч вимог Закону № 1058- IV неодноразово порушувався порядок та процедура прийняття рішення про перерахунок пенсії, що свідчить про створення штучних перешкод для отримання позивачем своєї соціальної гарантії у вигляді належного розміру пенсії.
Між іншим, Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
З огляду на викладене, пенсійним органом не дотримано принципу належного урядування, оскільки рішення, прийняті за результатами розгляду заяв позивача від 01.03.2023 та 26.04.2023, приймались за однакових обставин із порушенням встановленого порядку та не відповідають вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності твердження ГУ ПФУ в Полтавській області стосовно звернення позивача із заявою довільної форми, що зумовило її розгляд в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 у справі №440/17984/21 позивачу з 09.11.2021 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тоді як звертаючись із заявою від 09.11.2021 позивач надавав до пенсійного органу вищезазначені довідки, які протиправно не були взяті до уваги при обрахунку пенсії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту та зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 09.11.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням його заробітної плати за період з 01.07.2000 по 15.06.2020 згідно з архівною довідкою архівного відділу адміністрації міста Нягані Тюменської області № 2647/3 від 18.10.2018 та довідкою ТОВ "КНГ-СЕРВІС" № 213 від 03.06.2020, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 по справі № 440/12235/23 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова