29 березня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/1411/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 29.01.2024 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМСУ в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 29.12.2023 №Б-113/6/7401-23/7401.21/175-23, у прийнятті від неї декларації про відмову від іноземного громадянства від 25.12.2023;
- зобов'язати відповідача прийняти від неї декларацію про відмову від іноземного громадянства від 25.12.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за незалежних від неї причин (повномасштабна агресія російської федерації проти України, розірвання дипломатичних відносин з країною-агресором) вона не могла протягом двох років з моменту набуття громадянства України отримати документ про припинення громадянства російської федерації. Отримати вказаний документ вона не має можливості й зараз. Враховуючи наведене, відповідно до вимог Закону №2235-ІІІ позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства (підданства).
Ухвалою судді від 01.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 21.02.2024 представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк надав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що законодавство передбачає вичерпний перелік підстав, які є незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства, внаслідок чого вона має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, однак у позивача такі підстави відсутні. Так, припинення діяльності в Україні дипломатичних установ російської федерації не свідчить про неможливість здійснення процедури виходу з громадянства вказаної держави взагалі. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не надано доказів вчинення нею будь-яких дій з метою виконання власного зобов'язання від 09.09.2021 щодо припинення громадянства російської федерації, зокрема в часовий проміжок між видачею їй Тимчасового посвідчення громадянина України (02.12.2021) та введенням в Україні воєнного стану (24.02.2022).
Дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини справи.
ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується відповідним паспортним документом (а.с. 9).
09.09.2021 позивач звернулась до структурного підрозділу УДМС України в Чернігівській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України», оскільки її батьки народилися до 24.08.1991 на території України. Разом із заявою позивач подала зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України (а.с. 27-60).
16.11.2021 УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення №331 про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням, про що повідомлено листом від 17.11.2021 (а.с. 62).
17.11.2021 ОСОБА_1 оформлено довідку №7421-000003616 про реєстрацію особи громадянином України (а.с. 61, 63).
Відповідно до поданих документів УДМС України в Чернігівській області 02.12.2021 видано позивачу Тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 , строком дії до 16.11.2023 (а.с. 65-70).
26.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про прийняття від неї декларації про відмову від іноземного громадянства, мотивованою тим, що в Україні діє військовий стан і позивач не має змоги оформити вихід із громадянства російської федерації, хоча й намагалась вчинити вказані дії. До заяви було долучено відповідну декларацію щодо відмови від іноземного громадянства у зв'язку з тим, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) рф не здійснюється (а.с. 73-74).
Листом від 29.12.2023 відповідач у прийнятті декларації відмовив, з покликанням на положення чинного законодавства України, оскільки ОСОБА_1 не належить до категорії громадян, які мають право на подачу такої декларації (а.с. 75-76).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
У статті 6 Закону №2235-III закріплено підстави набуття громадянства України. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (частина перша статті 8 Закону №2235-ІІІ).
Відповідно частини п'ятої статті 8 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, відповідно до визначення, наведеного у частини першій статті 1 Закону №2235-III, зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно із частиною восьмою статті 8 Закону №2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2235-III декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до змісту частини першої статті 9, пункту 2 частини другої статті 9 Закону №2235-III іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Однією з умов прийняття до громадянства України є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
З 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Наступними Указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.
З 23.02.2022 Посольство російської федерації в Україні припинило свою роботу в Україні.
З огляду на викладене, для вирішення даної справи, ключовим є з'ясування питання чи можна вважати, що документ про припинення громадянства від російської федерації позивач не отримала з незалежних від неї причин.
Так, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (частина перша статті 1 Закону №2235-III).
Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).
Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Однак, суд наголошує, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.
Таким чином, визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою.
Суд зауважує, що з моменту отримання позивачем Тимчасового посвідчення громадянина України (02.12.2021) та до введення воєнного стану (24.02.2022) пройшло не повних 3 місяці. Вказаний термін є недостатнім для однозначного висновку про бездіяльність позивача щодо припинення громадянства іншої країни.
Як вже зазначалось, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що, в свою чергу, ставить позивача у невизначене становище.
Відтак, суд вважає, що позивач має право розраховувати на прийняття відповідачем поданої нею декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин.
У справі «Рисовський проти України» (п.70-71) ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №1151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). У справі «Рисовський проти України» також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії».
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
З матеріалів справи вбачається, що на звернення позивача щодо можливості подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації відповідач обмежився роз'ясненнями норм законодавства по процедурі припинення іноземного громадянства, при цьому не прийняв від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства та не надав мотивованої відмови в прийнятті такої декларації.
Враховуючи вищевикладене, позивач має повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації наразі не є можливим.
Суд зазначає, що в даній справі відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
Відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача, з урахуванням наявності у відповідача дискреційних повноважень, у даному випадку буде зобов'язання УДМС України в Черінгівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, прийшов до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджуються витрати позивача на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті кошти в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства і прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 37804450, вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна