28 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7000/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй компенсації за неотримане речове майно протиправними.
- зобов'язати військову частину виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно.
1.2. Ухвалою суду від 31.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно позовної заяви та доданих до неї документів, позивач зазначає, що вона проходила військову службу у Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_1 по 03.07.2017 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2017 року №24, її було звільнено та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
2.2. Вказує, що до моменту виключення її зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , нею подано рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 із проханням виплатити мені грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Також, було подано заяву до відповідача із проханням надати їй довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної соціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформатизації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в зв'язку зі звільненням з військової служби.
2.3. Відповідач надав відповідь на її заяву від 25.08.2023 року за вих. №693/4907, де повідомив що немає підстав для вищезазначеної виплати у зв'язку із відсутністю її рапорту в діловодстві військової частини. Проте, рапорт про компенсацію неотриманого речового майна був написаний, та зданий до діловодства військової частини.
2.4. У наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2017 року № 24 не зазначено, нічого щодо виплати їй грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Проте, командування військової частини обіцяло таку грошову компенсацію виплатити згодом. Але вона була виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 без отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
2.5. Позивач вважає, що її права порушені, оскільки згідно із пунктом 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Позиція відповідача
2.6. До суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.
2.7. По-перше, з приводу вирішення службових чи інших питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника як того вимагає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України
2.8. По-друге, позивачем при поданні позову належним чином необґрунтовано за яке саме речове майно він має отримати компенсацію, оскільки за час проходження військової служби військовослужбовець забезпечується повним обсягом речового майна
Доводи позивача з приводу того, що нею здійснювалась подача рапорту нічим не підтверджена, до матеріалів позову не додано жодних доказів з приводу подачі рапорту про отримання компенсації за недотримане речове майно. Позивачем при поданні позову не актуалізовано та не конкретизовано, за яке саме майно він повинен отримати компенсацію, адже крім майна, яке видається військовослужбовцю в особисте користування і після закінчення строку служби може залишитись у його особистій приватній власності, військовослужбовцю за час служби видається інвентарне майно, яке в обов'язковому порядку підлягає поверненню до військової частини без виплати компенсації. Відповідно повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 р. за № 693/4907 у зв'язку з несвоєчасним зверненням (своєчасним) військовослужбовця за отриманням компенсації за неотримане речове майно станом на 25.08.2023 року вказані дії неможливо здійснити у зв'язку із закінченням строків зберігання первинної документації та їх знищенням встановленим порядком.
2.9. По-третє, щоб отримати компенсацію за недоотримане речове майне військовослужбовець повинен дотримуватись певної правової процедури, яка визначена підзаконними нормативно-правовими актами.
Зокрема, військовослужбовець з метою отримання компенсації за недоотримане речове майно повинен був пройти певну процедуру, звернутись з рапортом, визначити перелік майна та додати до рапорту довідку з речової служби, натомість вказаних дій позивачем не здійснено і при цьому здійснено звернення до суду без актуалізації/ конкретизації порушених суспільних відносин і описано ситуацію в загальному, без уточнення ситуації, що дає вважати позовну вимогу безпідставною.
2.10. По-четверте, позивачем до матеріалів провадження не долучено всіх необхідних доказів, що підтверджуються протиправну бездіяльність відповідача.
2.11. По-п'яте, при написанні позову та обґрунтування правової позиції по суті спору пов'язаного із проходженням військової служби позивач посилається на норми трудового законодавства, що не врегульовують вказані суспільні відносини.
2.12. По-шосте, позивачем при поданні адміністративного позову не обґрунтовано момент початку відліку процесуального строку для звернення до суду.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. З матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2017 року №24, ОСОБА_1 було звільнено та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
3.2. 22.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій, серед іншого, просила провести виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та у разі не проведення виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, надати письмове роз'яснення на підставі чого не здійснювалось виплата.
3.3. У відповіді на заяву позивача Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.08.2023 року №693/4807 повідомила про те, що ОСОБА_1 у 2017 році не зверталася встановленим порядком до командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно, тому їй не здійснювалась виплата. Станом на 25.08.2023 року це не можливо здійснити у зв'язку із закінченням строків зберігання первинних документів та їх знищення встановленим порядком.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. У цій справі, в першу чергу, суд вбачає за необхідне зазначити, що позовні вимоги зводяться до досягнення позивачем мети отримати грошової компенсації за неотримане речове майно у належному розмірі. Відтак, суд зазначає, що у разі встановлення судом наявності у позивача такого права відповідну компенсацію належало виплати позивачу при його звільненні, що відповідачем зроблено не було. Відтак, предметом цього позову є дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у належному розмірі. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати таким діям відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
4.2. Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-ХІІ(далі - Закон№3551-ХІІ), Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
4.3. Так, згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
4.4. У відповідності до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
4.5. Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року (далі - Порядок № 178).
4.6. Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
4.7. Згідно пункту 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
4.8. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
4.9. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
4.10. Таким чином, статтею 9-1 Закону №2011-XII та пунктом 3 Порядку № 178 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби.
4.11. Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 року у справі №803/756/17, від 30.04.2020 року у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
4.12. Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
4.13. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
4.14. Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби у запас зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена їй при звільненні.
4.15. Судом у цій справі встановлено, що позивач звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошової компенсації при звільненні за недоотримане речове майно.
4.16. Водночас, Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.08.2023 року №693/4807 повідомила про те, що ОСОБА_1 у 2017 році не зверталася встановленим порядком до командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно, тому їй не здійснювалась виплата. Станом на 25.08.2023 року це не можливо здійснити у зв'язку із закінченням строків зберігання первинних документів та їх знищення встановленим порядком.
4.17. Суд критично оцінює вказані доводи Військової частини НОМЕР_1 , оскільки право ОСОБА_1 на виплату компенсації вартості за неотримане речове майно не ставитися в залежність від порядку документообігу та зберігання первинних документів відповідачем.
4.18. Як наголошено відповідачем у листі від 25.08.2023 року №693/4807 виплати грошової компенсації за не отримане речове майно позивачу при звільненні не здійснювалась, а тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року.
4.19. Суд звертає увагу, що наразі не є спірним питання вірного обчислення компенсації вартості за неотримане позивачем речове майно, оскільки предметом даного позову є дії відповідача щодо фактичного не ненарахування такої компенсації.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем не виплачено позивачу жодних сум компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем відповідного речового майна та доказів проведення з ним розрахунків в разі неотримання відповідного речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
5.4. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
5.5. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
5.6. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. У цій справі позивач не сплачувала судовий збір, оскільки звільнена від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Анісімов