28 березня 2024 року справа № 580/772/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
23.01.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23;
зобов'язання відповідача нарахувати йому та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23.
Обґрунтовуючи позов зазначив, що набув права на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення. Тому звернувся до суду.
Ухвалою від 29 січня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справ. Вказану ухвалу відповідач отримав 30.01.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
07.02.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача, в якій повідомив, що вказані в п.п.1, 2 ухвали суду документи не може надати до суду, оскільки позивач із такими матеріалами до нього не звертався та, вони відповідно, ним не розглядались і він не приймав жодного рішення. Інші витребовувані судом документи надасть з відзивом.
14.02.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що позивач не звертався до нього заявами про нарахування та виплату йому відповідних сум спірної компенсації та не отримував від нього будь-яких відповідей, які б свідчили про відмову відповідача у нарахуванні та виплаті такої компенсації. Тому вважає, що спір між ним та позивачем на час подання позову відсутній. Доказів зворотного позивач разом зі своєю позовною заявою не надав. Відповідно до ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Отже, позовна заява є необґрунтованою, а її вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Усі подані сторонами документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Позивач проходив військову службу у період з 25.02.2022 до 10.12.2022 у військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , які перебувають на фінансовому забезпеченні відповідача.
Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 10.12.2022 №365 позивач з 10.12.2022 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою відповідача від 12.02.2024 №1352/1613 про доходи за період з 25.02.2022 до 15.09.2022 позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 та загальна сума нарахованого доходу за вказаний період становить 298206,12грн.
Довідкою відповідача від 12.02.2024 №1352/1610 про доходи підтверджується, що позивач працював у військовій частині НОМЕР_5 та загальна сума нарахованого доходу за період з 16.09.2022 до 10.12.2022 становить 153700,67грн. У примітці зазначено, що вказана військова частина знаходиться на фінансовому забезпеченні у відповідача.
Відповідно до довідки відповідача від 12.02.2024 №1352/1609 про доходи позивач працював у військовій частині НОМЕР_5 та загальна сума нарахованого доходу за період з 16.09.2022 до 10.12.2022 становить 176199,45грн. У примітці зазначено, що вказана військова частина знаходиться на фінансовому забезпеченні у відповідача.
Із даних автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство» суд встановив, що на розгляді Черкаського окружного адміністративного суду знаходилася справа №580/770/23 між тими ж сторонами. Рішенням від 27 червня 2023 року, яке набрало законної сили 05.10.2023, зазначений суд позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 10.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та із застосуванням з 25.02.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення. Зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 25.02.2022 до 10.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Інформацією з карткового рахунку Приват Банку позивача підтверджується, що йому 23.12.2023 зараховано заробітну плату відповідачем в сумі 60605,47грн.
Позивач не отримавши компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення звернувся в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (далі - ЗУ №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, дія зазначеного нормативного акту поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, у т.ч. суми заробітної плати громадян.
Відповідно до ст.3 ЗУ №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з ст.4 ЗУ №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до абзацу третього ст.6 ЗУ №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
З метою реалізації ЗУ №2050-III Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).
Згідно з п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до п.5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п.7 Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати:
власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Зазначене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 ЗУ №2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Верховний Суд щодо подібних правовідносин у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17) вказав, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 ЗУ №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Також Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 не знайшов підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та застосував її під час розгляду зазначеної справи. Зокрема, зобов'язав Військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 до дня фактичної виплати індексації.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
Оскільки в судовій справі №580/770/23 між цими ж сторонами доведена протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 10.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 10.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані 22 дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних місяців служби із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, а виплата таких коштів здійснена відповідачем23.12.2023, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, мало наслідком зниження купівельної спроможності таких коштів порівняно з 2022 роком.
Врахувавши, що проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати ст.ст.1-2 ЗУ №2050-III поширюється і на щомісячне грошове забезпечення (заробітну плату), виплачуючи його відповідач мав обов'язок нарахувати та виплатити таку компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання вказаного вище рішення суду, за весь час затримки виплати: за період з 25.02.2022 до дня фактичної його виплати. Відсутність таких дій відповідача свідчить про порушення вказаного закону.
Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку, що відповідач порушив вказані вище вимоги законодавства, допустив бездіяльність щодо нарахування і виплати вказаної компенсації позивачу, а не бездіяльність щодо не виплати, як оскаржує позивач. Тому в цій частині позовна вимога не обґрунтована та задоволенню не підлягає. Належним і повним способом судового захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23 та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати - за період з 25.02.2022 до дня фактичної його виплати.
Оскільки, вказаним вище законодавством на роботодавця покладений обов'язок виплатити громадянину суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, доводи відповідача щодо відсутності спору між ним та позивачем у зв'язку з відсутністю відповідного звернення позивача щодо такої виплати, не обґрунтовані та не враховані судом.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 22.01.2024 в сумі 968,96 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 134-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23 за весь час затримки виплати - за період з 25.02.2022 до дня фактичної його виплати.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, виплаченого 23.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №580/770/23 за весь час затримки виплати - за період з 25.02.2022 до дня фактичної його виплати.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення позовною заявою до адміністративного суд в сумі 484,48грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 28.03.2024.