про повернення позовної заяви
26 березня 2024 року справа № 580/2603/24
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
14.03.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 40108667) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо розрахунку йому одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за період з 2015 року до 2021 року без урахування індексації грошового забезпечення;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому суму одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за період з 2015 року до 2021 року з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи зазначив, що проходив службу у поліції у період з 07.11.2015 до 30.06.2021 на посаді заступника начальника 3-го відділу управління ГУНП в Черкаській області. Стверджує, що відповідач під час обчислення вказаних вище видів грошового забезпечення не взяв для розрахунку індексацію грошового забезпечення. Тому він 09.11.2023 звернувся до нього заявою та просив нарахувати та виплатити вказані вище види грошового забезпечення з урахуванням індексації. Відповідач листом від 05.12.2023 відмовив у задоволенні заяви.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв'язку з цим ухвалою від 19 березня 2024 року суд залишив її без руху.
21.03.2024 на адресу суду надійшла заява вх.№ 14578/24 позивача, в якій просив відкрити провадження у справі (далі - Заява). Обґрунтовуючи зазначив, що не одержував письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. До 01.07.2022 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Посилався на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 та №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору, і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком. Вважає, що право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, яка виникла до 01.07.2022, виникає у нього за тими нормами, які були чинними до 01.07.2022. Вказав, що звернувся до відповідача до закінчення трирічного терміну після звільнення, передбаченого п.11. Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260. На даний час Черкаський окружний адміністративний суд відкрив декілька справ за аналогічних підстав.
Оцінивши доводи Заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас у ч.2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Тобто, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Неоднаковий підхід до обчислення процесуального строку звернення до суду для осіб, які звертаюся в один проміжок часу з аналогічним предметом спору до того ж відповідача, свідчитиме про дискримінаційний та упереджений розгляд справи, що в умовах справедливого судочинства не допустиме.
Витягом із наказу відповідача від 30.06.2021 №188 о/с підтверджується, що з 30.06.2021 позивач звільнений зі служби в поліції згідно з п.2 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (через хворобу) та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення, зокрема, одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 років 02 місяці 25 днів. Грошової допомоги на оздоровлення за період з 2015 року до 2021 року серед вказаних виплат немає. Тобто, про всі складові розрахунку при звільненні позивач знав під час ознайомлення з цим наказом.
Заявою щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення позивач звернувся 09.11.2023 та лист відповідача щодо її розгляду датований 05.12.2023. Отже, лише з 09.11.2023 позивач почав вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні за спірний період з урахуванням індексації грошового забезпечення. До вказаної дати позивач не вчиняв дій щодо реалізації свого права на отримання зазначеного вище грошового забезпечення.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.
Позивач у Заяві не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Натомість її зміст полягає виключно в не погодженні з висновками суду та власне, помилкове твердження позивача, що строк звернення до суду позивач не пропустив.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, застосуванню підлягає виключно висновок саме щодо норми права, якою регулюються подібні правовідносини. Висновки у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, на які посилається позивач у Заяві, стосуються обставин спору, які регулювалися нормами ст.ст.116, 233 КЗпП України в іншій редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Для позивача вказані норми діють в редакції ЗУ №2352-IX від 01.07.2022. Тобто, висновки зазначеного рішення суду не застосовні для справи позивача.
Відповідно до п.2 розділу VIII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок №260), поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з п.п.7, 8 розділу VIII Порядку №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат. Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Відповідно до п.13 розділу II Порядку №260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
Отже, виплата матеріальної допомоги для оздоровлення здійснюється на підставі рапорту поліцейського, тобто позивач звертаючись з відповідним рапортом за період з 2015 року до 2021 року міг знати про порушення своїх прав.
Доводи позивача щодо звернення до відповідача до закінчення трирічного терміну після звільнення, передбаченого п.11. Розділу 1 Порядку №260, не враховані з таких підстав.
Ця норма визначає, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Позивач заявою щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та матеріальної (грошової) допомоги на оздоровлення за період з 2015 року до 2021 року з урахуванням індексації грошового забезпечення звернувся лише 09.11.2023. Отже, має право на одержання грошового забезпечення не більше ніж за три роки, що передували зверненню, тобто не більше ніж за 09.11.2020 до 09.11.2023, у той час, як позивач визначає спірний період з 2015 року.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду пропущено. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення Заяви відсутні.
Крім того, не підтверджені та не мають преюдиційного значення факти в доводах позивача щодо наявності відкритих Черкаським окружним адміністративним судом справ за аналогічних підстав.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві,. Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення. Оскільки недоліки позову не усунені, наявні підстави повернути позивачу позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ “Про судовий збір” (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх повернення.
Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити повністю у задоволенні Заяви вх. від 21.03.2024 №14578/24 ОСОБА_1 про усунення недоліків.
Повернути його позовну заяву до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Анжеліка БАБИЧ