27 березня 2024 року № 320/21080/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2023 про відмову в переведенні на інший вид пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.05.2023 переведення ОСОБА_1 на підставі заяви від 18.04.2023 на пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора №21-22зп від 09.02.2023 та виплачувати її без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше проведенних виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2007 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Позивач вказує, що звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262), однак відповідач відмовив у здійсненні такого переведення. На думку позивача, така позиція органу Пенсійного фонду України є протиправною, що змусило його звернутися до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 2007 року.
18.04.2023 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо переходу на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262.
Розглянувши звернення позивача, Головне управлінння Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 28.04.2023 відмовило ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за вислугу років за нормами Закону №2262 з підстав зменшення розміру його пенсії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 13 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV /далі - Закон № 1058-IV/ у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.
Відповідно до частини одинадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року /далі - Закон №2262-ХІІ/.
Згідно з п. "а" ст. 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Відповідно до пункту “а” статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б” - “д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше.
Згідно із статтею 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
З огляду на наведені положення законодавства, особа, яка має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", має право вибору одного із видів пенсії, зокрема пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 48 Закону №2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Відповідно до статті 49 Закону №2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Частинами другою та четвертою статті 63 «Перерахунок раніше призначених пенсій» Закону №2262-ХІІ встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 /далі - Порядок № 3-1/, регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 3-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону №2262-ХІІ; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (додаток 3).
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка-повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 17 Порядку № 3-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 3-1 рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Пунктом 23 Порядку № 3-1 передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Додатком 1 до пункту 7 Порядку № 3-1 затверджено форму заяви про призначення/перерахунок пенсії, яка за своїм змістом передбачає заповнення цієї заяви пенсіонером і у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: містить відомості наступного змісту: «Прошу призначити, перерахувати, поновити пенсію: за вислугу років, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, перевести з одного виду на інший (непотрібне закреслити)».
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ проводиться органами ПФУ в порядку, установленому статтею 48 Закону №2262-ХІІ. У такому ж самому порядку проводиться і переведення з іншого виду пенсії на пенсію за вислугу років у випадку, якщо пенсіонер заявив про своє бажання отримувати пенсію за вислугу років вперше. У випадку ж переведення пенсіонера з іншого виду пенсії на пенсію за вислугу років, яку він отримував раніше, то таке переведення проводиться органом ПФУ на підставі документів, які вже наявні в пенсійній справі та подавалися до органу ПФУ при призначенні пенсії за вислугу років вперше. І лише після призначення пенсії за вислугу років або переведення пенсіонера з іншого виду пенсії на пенсію за вислугу років органом ПФУ проводиться перерахунок пенсії в порядку, встановленому частинами другою та четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ, а саме: або у разі подання пенсіонером додаткових документів, які дають право на подальше підвищення розміру пенсії, або у разі підвищення грошового забезпечення відповідних осіб на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Тобто порядок призначення пенсії (або переведення на пенсію) та порядок перерахунку пенсії є різними за своїм змістом та правовими наслідками. Відповідно призначення пенсії (переведення на пенсію) та перерахунок пенсії здійснюється на підставі різних документів та в будь-якому випадку процедурі перерахунку пенсії передує процедура призначення пенсії (переведення на пенсію).
Як убачається з матеріалів справи, позивачу після звільнення у запас з військової служби (наказ від 13.12.1996 №535) була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а з 01.02.2008 по даний час він отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Скориставшись правом вибору на обрання такого виду пенсії як пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення/ перерахунок пенсії від 18.04.2023 встановленої форми, в якій просив перевести його на пенсію за вислугу років, обчисливши її розмір відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, №21-22зп від 09.02.2023.
Судовим встановлено, що відповідач не заперечує право позивача на отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, тобто між учасниками спірних правовідносин відсутній спір щодо наявності у позивача права на отримання пенсії за вислугу років. Разом з тим, у переведенні позивача з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру», на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідач відмовив з тієї причини, що розмір пенсії буде меншим за той, що позивач отримує на цей час.
Суд наголошує, що позивачу вже раніше призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому всі документи, які були необхідні для переведення його на цей вид пенсії були наявні в його пенсійній справі і обґрунтовано враховувалися відповідачем при обчисленні розміру пенсії за вислугу років позивача.
Суд вважає, що положеннями пункту 13 розділу XV Закону № 1058-IV та статті 7 Закону №2262-ХІІ передбачене право позивача на переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ і воно не залежить від розміру пенсії за вислугу років, який отримуватиме пенсіонер після переведення його на таку пенсію, а також від доцільності/недоцільності переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ у зв'язку із зменшенням розміру пенсії. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 травня 2021 року у справі №520/1972/19, котрі враховані судом в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України в ході розгляду даної справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на переведення його на пенсію за вислугу років безвідносно до обчисленого розміру такої пенсії, внаслідок чого спірне рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно, враховуючи наведені вище висновки у даній справі, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 на інший вид пенсії згідно із Законом №2262-ХІІ з дня звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на інший вид пенсії, обчисливши її розмір відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора №21-22зп від 09.02.2023 та виплачувати її без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше проведенних виплат.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 18.04.2023, обчисливши її розмір відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора №21-22зп від 09.02.2023 та виплачувати її без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.