26 березня 2024 року м. Київ № 320/1873/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління стратегічних рослідувань в м. Києві Депаратаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 05.10.2022 № 527 про скасування дозволу на імміграцію в Україні видане громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україні є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки останнє є необґрунтованим та не підтверджується жодними доказами. Позивач також вказав, що не створює реальну або потенційну загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності України, громадському порядку, не сприяє терористичній діяльності та не порушує права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави. Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення, у відповідача відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази щодо порушення позивачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відтак, оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури прийняття, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності та обґрунтованості своїх рішень, а останнє не враховує, що на території України знаходиться родина, що позбавляє можливості вести звичний уклад життя.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 відкрито провадження у спрві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
06.04.2023 до суду від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення є законним та прийнято з дотриманням встановленої процедури його прийняття, також, вказано на те, що 01.09.2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшло подання від 01.09.2022 № 4035/55/125/01-2022 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивачу, при цьому, згідно відомостей, зазначених у поданні, відповідно до стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено позивача, який прибув на територію України, з метою налагодження злочинних зв'язків та впливу на криміногенний процес у місті Києві та Україні вцілому.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління стратегічних рослідувань в м. Києві Депаратаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Зобов'язано Управління стратегічних рослідувань в м. Києві Депаратаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направити на адресу суду письмові пояснення щодо суті заявлених позовних вимог, копію подання від 01.09.2022 № 4035/55/125/01-2022 про скасування дозволу на міграцію та посвідки на постійне проживання в Україні видане громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також усі письмові докази, що були підставою для направлення даного подання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2011 позивач звернувся до ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі-Закон № 2491), як особа, яка є батьком громадянки України (донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 01.04.2005, довідка про реєстрацію особи громадянином України № 20/11, видана УГІРФО ГУМВС України в м. Києві 11.01.2011).
05.04.2011 ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві прийнято рішення про надання вказаному іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491 та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 /04-0827 від 13.04.2011, терміном дії безстроково.
У подальшому, в порядку обміну, в зв'язку з непридатністю для подальшого використання, Дніпровським РВ ГУ ДМе України в м. Києві позивача було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 24.09.2014.
17.02.2016 іноземця по досягненню 45-річного віку, в порядку обміну, було документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 , терміном дії - безстроково.
01.09.2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшло подання від 01.09.2022 № 4035/55/125/01-2022 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивачу, при цьому, згідно відомостей, зазначених у поданні, відповідно до стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено позивача, який прибув на територію України, з метою налагодження злочинних зв'язків та впливу на криміногенний процес у місті Києві та Україні вцілому
У листопаді 2022 року громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 отримав рішення № 527 від 05.10.2022 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну, на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», а саме, дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 17.02.2016 була скасована на підставі вимог п. п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.
У матеріалах справи знаходиться висновок за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 від 05.10.2022.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі, або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно змісту ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Закон № 2491)
Відповідно до ст. 1 Закону № 2491 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 12 Закону № 2491 визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2491 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Згідно з пунктом 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок №1983, в редакції, яка була чинна на момент прийняття контролюючим органом рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію) дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі.
Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до п. 22 Порядку № 1983 для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.
Пунктом 23 Порядку № 1983 встановлено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
25.04.2018 Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову № 321 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 12 Закону № 2491 підставами для скасування дозволу на імміграцію є, зокрема, загроза дій іммігранта національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а також, якщо це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
У свою чергу, Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 у справі № 802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зазначив, що ст. 12 Закону № 2491 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій.
Як зазначено у поданні Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 01.09.2022 № 4035/55/125/01-2022 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивачу, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено позивача, який прибув на територію України, з метою налагодження злочинних зв'язків та впливу на криміногенний процес у місті Києві та Україні вцілому.
Відтак, у вказаному поданні зазначено, що перебування на території України позивача створює загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Суд вважає, що для доведення правомірності дій/рішень, відповідачем мало бути надано докази встановлення підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу під час здійснення оперативно-розшукової діяльності чи шляхом встановлення таких даних іншим шляхом, однак, суд констатує, що жодної конкретизації джерел походження інформації щодо позивача та доказів необхідності скасування дозволу на імміграцію яу відповідачем, та і третьою особою не було надано.
З огляду на викладене, необхідність скасування дозволу на імміграцію, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте має обґрунтовуватися, тобто, посилання на можливість протиправної поведінки мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем наявності підстав для припущень, що перебування на території України позивача може призвести до дестабілізації криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.
За змістом наявних матеріалів адміністративної справи, подання ґрунтувалось на наявності інформації щодо можливої причетності позивача до вчинення протиправної діяльності чи створення передумов для розвитку кримінагенної обстановки, проте жодної конкретизації такої інформації та джерел її походження суду надано не було.
Також, суду не було повідомлено жодної конкретизації відкритих джерел походження інформації щодо позивача, що не дозволяє суду здійснити аналіз такої інформації.
Інформація що покладена в основу оскаржуваного рішення, не підтверджується жодними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при винесенні оскаржуваного рішення, відповідачем не вивчались обставини життя позивача, зокрема, постійне проживання на території України, наявність дітей - громадян України тощо. При прийнятті рішення відповідачем не взято до уваги що на території України знаходиться родина позивача, а саме дочка ОСОБА_2 2004 року народження громадянка України - паспорт громадянина України № НОМЕР_5 ; дочка ОСОБА_3 2006 року народження громадянка України - паспорт громадянина України № НОМЕР_6 ; дружина ОСОБА_4 .
Відтак, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач послався на положення п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 13 Закону № 2491, проте не надав належних та допустимих доказів того, що перебування позивача на території України може призвести до порушень громадського порядку/економічної безпеки тощо.
Станом на момент винесення оскаржуваного рішення, позивач до кримінальної відповідальності не притягується, підозра не повідомлена, не знятої чи не погашеної судимості немає та у розшуку він не перебуває, що не спростовано належними та допустимими доказами під час розгляду данного спору.
Настання негативних наслідків з боку позивача на території України, є лише теоретичним припущенням суб'єкта владних повноважень, які можуть наступити або не наступити взагалі. Матеріали справи не містять доказів причетності позивача до налагодження злочинних зв'язків та впливу на криміногенний процес, про які зазначено в оскаржуваному рішенні.
Відтак, суд вважає, що оскаржуване рішення було прийнято за відсутності фактичних та правових підстав, без переслідування легітимної мети, необґрунтовано, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між жорсткими і несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване дане рішення, а тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 05.10.2022 № 527 про скасування дозволу на імміграцію в Україні, видане громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Натомість, відповідачем не було доведено на явності підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Третя особа не надала суду належних та допустимих доказів, які давали б підстави відповідачу для прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління стратегічних рослідувань в м. Києві Депаратаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 05.10.2022 № 527 про скасування дозволу на імміграцію в Україні видане громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.