28 березня 2024 року 640/7107/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2016 з розрахунку 90% грошового забезпечення визначеного 01.01.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 з розрахунку 90% грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2016, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2021 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення з 01.01.2016 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
У зв'язку з цим, матеріали даної адміністративної справи надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва.
31.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст.383 КАСУ, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо невиконання рішення від 07.10.2021 по справі №640/7107/21, прийнятого Окружним адміністративним судом м.Києва;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.10.2021 по справі №640/7107/21 перерахувати йому пенсію у розмірі 90% з 30.06.2021 відповідних сум грошового забезпечення та здійснювати подальші виплати у зазначеному розмірі.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві всупереч рішенню Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2021 продовжує здійснювати виплату пенсії позивача, виходячи з 70% грошового забезпечення, а не з 90%, як встановлено судовим рішенням.
За результатами автоматизованого розподілу вказана заява 10.01.2024 була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві щодо невиконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2024 о 14:30 год.
У судове засідання, призначене на 13.02.2024, з'явились позивач та представник відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 13.02.2024, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснити подальший розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частинами четвертою та п'ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2021 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 24.01.2023 №2600-0904-8/13454 повідомило позивачу, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2021 у справі №320/640/7101/21 проведено з 01.01.2016 перерахунок пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення.
Так, після перерахунку розмір пенсії позивача становить 8262,24 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві на виконання вимог ухвали від 05.02.2024 були надані копії матеріалів пенсійної справи позивача, з яких вбачається, що 02.12.2021 відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016, виходячи з 90% грошового забезпечення.
Так, розмір пенсії позивача становить 8051,97 грн.
Проте, відповідно до розрахунку пенсії за 23.11.2022 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву" від 23.07.2021 №2540, на визначив її розмір на рівні 70% грошового забезпечення.
Отже, на виконання судового рішення відповідач мав здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.01.2016 з розрахунку 90% грошового забезпечення, натомість, відповідач після здіснення наступного перерахунку пенсії знов обмежив її розмір до 70% грошового забезпечення, внаслідок чого суд вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання судового рішення.
При цьому, на питання суду щодо правових підстав для такого обмеження представник відповідача у судовому засіданні зазначив про положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не зважаючи на те, що висновок про незастосовність цих положень при перерахунку пенсії позивача був викладений у рішенні суду у цій справі.
Вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві розцінюються судом як такі, що порушують одну з головних конституційних засад судочинства, визначених статтею 129 Основного Закону, а саме: принцип обов'язковості рішень суду, що потребує невідкладного реагування.
Так, стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Згідно зі статтею 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Зазначеною нормою визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового розгляду у контексті ст.6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження. "Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції" (Рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 заява № 18357/91, п. 40).
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
У свою чергу, частиною першою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Суд встановив, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду від 07.10.2021 у даній справі, що, окрім власне складу кримінального правопорушення, свідчить про наявність підстав для винесення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до положень статті 249 Кодексу адміністративного судочинства Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Згідно з п.11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. №280, Голова правління Пенсійного фонду України, серед іншого, забезпечує виконання Пенсійним фондом України та його територіальними органами вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики з питань, що належать до сфери діяльності Пенсійного фонду України, та доручень Міністра.
Таким чином, контроль за дотриманням територіальними органами Пенсійного фонду України вимог чинного законодавства належить до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України, який відповідно має вжити заходи по усуненню порушень, виявлених судом при розгляді справи.
Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України в частині організації виплати їм до Дня Незалежності України разової грошової виплати, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень уповноваженого органу управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління), державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі, у сфері гуманітарної допомоги.
Згідно з підпунктом 21 пункту 4 Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне регулювання та нагляд за дотриманням закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення від 07.10.2021 у справі №640/7107/21, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням цього, суд вважає за доцільне постановити окрему ухвалу про виявлені порушення з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та повідомити про ці факти Пенсійний фонд України та Мінсоцполітики для вжиття відповідних заходів реагування.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо невиконання судового рішення - задовольнити.
2. Зобов'язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві вжити відповідних заходів для забезпечення виконання рішення суду у вказаній справі та вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
3. Повідомити Пенсійний фонд України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 9) та Міністерство соціальної політики України (01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10; електронна пошта: info@mlsp.gov.ua) про допущені Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві факти порушень положень чинного законодавства України, для вжиття відповідних заходів реагування.
4. Про вжиті заходи повідомити суд не пізніше п'ятнадцяти днів після надходження окремої ухвали.
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.