ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" березня 2024 р. справа № 300/4817/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850012308 щодо призначення і виплати з 27 листопада 2021 року пенсії, в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.06.1995 по 01.05.1998 роки в Нижньовартівському філіалі «Сибнафта»; зобов'язати з урахуванням висновків суду зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 01.06.1995 по 01.05.1998 в Нижньовартівському філіалі «Сибнафта».
На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що йому з 27.11.2021 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, пенсійним органом при призначенні пенсії не було враховано період роботи в російській федерації з 01.06.1995 по 01.05.1998 в Нижньовартівському філіалі «Сибнафта». Позивач стверджує, що ним до пенсійного органу було надано копії документів, які підтверджують спірний період роботи, однак такі відповідачем не враховано. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 з 27.11.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Страховий стаж позивача складає 32 роки 3 місяці 27 днів, в тому числі стаж за Списком №2 - 14 років 1 місяць. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 в Нижньовартівському філіалі СП «Сибнафта» російської федерації, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення завірений печаткою, яка не читається. Відповідач зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також, набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 від 29.11.2022 №1328. Звертає увагу на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом (а.с.51).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
ОСОБА_1 з 27.11.2021 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.138).
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 30.05.2023 щодо незарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 роки в Нижньовартівському філіалі «Сибнафта».
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 22.06.2023 №5607-5421/К-02/8-0900/23 повідомило позивача про те, що періоди роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 в Нижньовартівському філіалі СП «Сибнафта» не враховано ОСОБА_1 до стажу роботи, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення завірено печаткою, яка не читається. Підтверджуюча довідка про вищевказаний період роботи в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про перерахунок пенсії 32 років 3 місяців 27 днів страхового стажу, в тому числі стажу роботи за Списком №2 14 років 1 місяць 25 днів.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла в росії у спірний період роботи позивача період роботи позивача з 01.06.1995 по 01.05.1998) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).
Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній у період роботи позивача з 01.06.1995 по 01.05.1998).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).
У відповідності до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, визначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Суд звертає увагу, що і за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як слідує із записів №15 - 18 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.02.1986 ОСОБА_1 (а.с.16) у спірний період:
- 01.06.1995 прийнятий до Нижневартовского филиалу совместного предприятия «Сибнефть» на роботу помічником бурильника по капітальному ремонту свердловин 4 розряду вахтово-експедиційним методом роботи, на підставі наказу №76 від 01.06.1995;
- 25.03.1996 Совместное предприятие «Сибнефть» перейменовано в АОЗТ «Сибнефть», протокол загальних зборів акціонерів від 25.03.1996;
- 30.05.1997 АОЗТ «Сибнефть» перейменовано у ООО «Сибнефть», згідно наказу №5 від 17.10.1997;
- 01.05.1998 звільнений у зв'язку із закінченням терміну дії трудового договору, п. 2 ст. 29 КЗоТ рф, на підставі наказу №105 к від 30.04.1998.
Підставою незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 стало те, що в трудовій книжці запис про звільнення завірено печаткою, яка не читається. Підтверджуюча довідка про вищевказаний період роботи в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня.
Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу в період з 01.06.1995 по 01.05.1998 помічником бурильника в Нижньовартівському філіалі ООО «Сибнефть» відповідають вимогам заповнення трудової книжки, передбаченим Інструкцією №162 і Інструкцією №58, оскільки містить чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства.
Судом встановлено, що запис №18 трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення з роботи з Нижньовартівського філіалу ООО «Сибнефть» завірений печаткою підприємства відбиток якої не достатньо чітко ідентифікується.
Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що нечіткість відтиску печатки при завіренні запису про звільнення працівника, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування до стажу роботи працівника.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17, від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.
У розглядуваному випадку, суд звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Отже, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про наявність вказаних вище недоліків (запис при звільненні з роботи завірений печаткою, завірено печаткою, яка не читається) як підстави для не зарахування періоду роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 до страхового стажу позивача, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, позивач на підтвердження спірного періоду роботи надав свідоцтво про реєстрацію за місцем перебування №01841, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 у період з 21.11.1997 по 21.11.1998 зареєстрований за таким місцем перебування: Тюменська область, м. Покачі, місце дислокації підприємства: АОЗТ «Сибнефть» (а.с.30). Згідно підтвердження на право трудової діяльності №0171-241 ОСОБА_1 надано право для роботи в АОЗТ «Сибнефть», експедиція в м. Покачі на період з 01.05.1997 по 01.05.1998. Підтвердження дійсне для професійної діяльності у вказаного роботодавця на посаді помічника бурильника (а.с.31). У матеріалах справи наявна копія посвідчення №411 від 01.05.1995, виданого ОСОБА_1 Нижньовартівським філіалом ООО «Сибнефть» (а.с.32).
Щодо тверджень пенсійного органу про те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За приписами частини 2 статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 01.06.1995 по 01.05.1998 у Нижньовартівському філіалі ООО «Сибнефть», підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Стосовно позовної вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850012308 щодо призначення і виплати з 27 листопада 2021 року пенсії, в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.06.1995 по 01.05.1998 роки в Нижньовартівському філіалі «Сибнафта», суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи слідує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.03.2022 №0928500013002 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянуто вказане рішення від 29.03.2022 та з 27.11.2021 призначена пенсія за віком за Списком №2.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення про призначення позивачу пенсії з 27.11.2021 не приймало.
Враховуючи встановлені у справі обставини, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, беручи до уваги, що пенсія позивачу виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, слід зобов'язати відповідача зарахувати з 27.11.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 в Нижньовартівському філіалі ООО «Сибнефть», із здійсненням перерахунку та виплати пенсії.
Щодо доводів відповідача з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи пенсія позивачу призначена з 27.11.2021. Відповідь пенсійного органу щодо підстав не зарахування до стажу роботи спірного періоду датована 22.06.2023. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що про порушення своїх прав дізнався 04.04.2023. Будь-яких доказів з приводу обізнаності позивача про незарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 до 04.04.2023, відповідачем суду не надано. До суду із позовом ОСОБА_1 звернувся у липні 2023 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України. Отже, твердження відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду є безпідставними.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн. (50% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати з 27.11.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 01.06.1995 по 01.05.1998 в Нижньовартівському філіалі ООО «Сибнефть», із здійсненням перерахунку та виплати пенсії.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.