28 березня 2024 року Справа № 280/3609/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
31 травня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.02.2023 по 03.05.2023, з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно час участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, який визначається шляхом помноження його середньоденної заробітної плати (4 181,64 грн) на кількість календарних днів затримки, починаючи з 04.05.2023 по день винесення рішення у справі;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він з 03.05.2023 звільнився з військової служби та звернувся до відповідача з: рапортом, в якому просив падати довідку про вартість не отриманого речового майна, що належить до видачі за весь період служби; рапортом, в якому просив надати довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій з 2022 по 2023 роки; рапортом, в якому просив видати заборгованість по грошовому забезпеченню та виплатити додаткову грошову винагороду за виконання особливо важливих завдань за період з 25.02.2022 по 07.03.2022 у зв'язку з виконанням батальйону бойових завдань на підставі бойового розпорядження командира угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 743/окп/27дск від 27.02.2022. 19.05.2023 Позивач також звертався до Відповідача з заявою (рапортом) в якому просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно. Однак, з моменту звільнення Позивача й до теперішнього часу, Відповідачем не нараховано та не виплачено йому грошової компенсації за не отримане речове майно, а також заборгованості по грошовому забезпеченню та додаткової винагороди за виконання особливо важких завдань, що також призвело до затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.. З такими діями відповідача позивач не погоджується, тому змушений звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/3609/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою суду від 07.06.2023 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Позивачем заявлено клопотання про витребування доказів у відповідача. Ухвалою про витребування доказів від 20.09.2023 судом клопотання задоволено у повному обсязі та витребувано у відповідача додаткові докази.
24.10.2023 конверт з ухвалами суду та копіями документів повернутий до суду, без вручення адресату з підстав «за закінченням строку зберігання».
Так як, конверт повернений до суду без вручення, ухвала суду відповідачем не виконано, тому, судом вдруге ухвалою про витребування доказів від 25.10.2023 з Міністерства оборони України, витребувано актуальну поштову адресу для листування з ВЧ НОМЕР_1 , електронну пошту та засобів телефонного зв'язку.
В подальшому, у зв'язку з відсутності, будь-якої інформації від Міністерства оборони України, судом направлена ухвала про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для належного вручення та сповіщення відповідача ВЧ НОМЕР_1 про розгляд справи судом.
Матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення Ф119, які свідчать про належне вручення судових документів Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, доручення та вимоги суду станом на день розгляду справи по суті не виконані, про поважні причини та підстави, що унеможливлюють виконання доручень, суду не повідомлено.
Від відповідача до суду відзив не надійшов, тому, враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 виданого Кам'янсько - Дніпровським РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 03.06.2010, та карткою платника податку від 08.06.2001. Має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.06.2017. Крім цього, він має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 06.04.2023 № 2304-7501587361. Копії документів містяться в матеріалах справи.
ОСОБА_1 звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 02.05.2023 № 59-РС з військової служби в запас за підпунктом «г» (у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб із інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини(чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І та ІІ груп) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу». Виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення з 03.05.2023, йому виплачено: щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 480 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугою років з 01.05. по 03.05.2023. Виплачено грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призивом у зв'язку з мобілізацією». Виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, пропорційно часу, прос луженому в році звільнення (за 29 діб) за кожний повний місяць служби згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, пропорційно часу, прос луженому в році звільнення (за 2 доби) за кожний повний місяць служби згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Виплачено грошову компенсацію за (28 діб) не використаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2022 та 2023 роки. Матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, відповідно до Порядку Виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 07.06.2018 № 260 не отримував, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 123 від 03.05.2023, копія якого міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 по 07.11.2022, з 14.11.2022 по 11.04.2023 та з 22.04.2023 по 03.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Запорізької області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 212 від 03.05.2023, яка видана на підставі: бойового розпорядження командира угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.02.2022 № 743/окп/27дск;
бойового розпорядження командира 128 огшбр від 07.03.2022 № Р-98ДСК/КП/окп; бойового розпорядження командувача ОУВ "Дніпро" від 30.06.2022 № 134т/окп/бр; бойового розпорядження командира 65 омбр від 06.07.2022 № 134 ДСК; бойового розпорядження командувача ОУВ "Запоріжжя" від 31.12.2022 № 1646т/окп/бр; бойового розпорядження командира 65 омбр від 10.01.2023 № 356/цск/окп. Копія довідки міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 03.05.2023 подані наступні рапорти: - про надання довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій з 2022 по 2023 рік; - про надання довідки про вартість не отриманого речового майна , що належить до видачі за весь період служби; - довідку про заборгованість по грошовому забезпеченню та виплатити додаткову грошову винагороду за виконання особливо важливих завдань за період з “25” лютого 2022 р. по “07” березня 2022 р., у зв'язку з виконанням батальйону бойових завдань на підставі бойового розпорядження командира угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 743/окп/27дск від 27.02.2022. Всі рапорти зареєстровані канцелярією військової частини НОМЕР_1 , про що на них проставлені відповідні відмітки. Копії рапортів додані позивачем до матеріалів справи.
Крім того, ОСОБА_1 19.05.2023 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату йому грошової компенсації вартості за нестримане речове майно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно» від 16 березня 2016 року № 178. Заява зареєстрована в канцелярії військової частини НОМЕР_1 , про що міститься відповідна відмітка. Копія заяви позивачем надана до матеріалів справи.
ОСОБА_1 на свій рапорт отримав довідку про виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та премії № 1258 від 06.05.2023, за якою:
з лютого 2022 р. по травень 2023 року йому було виплачено: основні види грошового забезпечення ( посадовий оклад (ПО), оклад за військове звання (ОВЗ), надбавку за вислугу років (НВР) в % від ПО+ОВ); щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії (надбавка за ОПС 65 %, премія - наказ МОУ № 260.
За лютий - грудень 2022 року виплачена індексація.
В жовтні 2022 р. та лютому 2023 р. виплачено оздоровчі.
В травні 2022 року виплачені виплати до 05 травня.
В травні 2023 року виплачені ОГД при звільненні 4 %; компенсація відпустки за 2022 рік; компенсація відпустки УБД з 2022 р. по 2023 рік.
Додаткова винагорода виплачена за період з лютого 2022 по травень 2023 роки, а саме: за лютий 2022 р. - в розмірі 4285,71 грн; за березень 2022 р. - в розмірі 86 451,67 грн; за квітень 2022 р. - в розмірі 100 000 грн; за травень 2022 р. - в розмірі 100 000 грн; за червень 2022 р. - в розмірі - 0,00 грн; за липень 2022 р. - в розмірі 200 000 грн; за серпень 2022 р. - в розмірі 100 000 грн; за вересень 2022 р. - в розмірі 100 000 грн; за жовтень 2022 р. - в розмірі 100 000 грн; за листопад 2022 р. - в розмірі 88 333,33 грн; за грудень 2022 р. - в розмірі 100 000 грн; за січень 2023 р. - в розмірі 30 000 грн; за лютий 2023 р. - в розмірі 100 000 грн; за березень 2023 р. - в розмірі 30 000 грн; за квітень 2023 р. - в розмірі 20 000 грн; за травень 2023 р. - в розмірі 2 903,23 грн. Копія довідки долучена до матеріалів справи позивачем в якості доказу.
Таким чином, не погоджуючись з протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 позивач звернувся до суду із цим позовом, для захисту порушених своїх прав.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 91 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування. Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України. Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за нестримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 178, Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Крім тог, суд зазначає, що Порядок № 178 не містить обмежень для виплати грошової компенсації за нестримане речове майно в залежності від підстав звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно - господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до п. 3-4 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилета модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників). Забезпечення розчинниками для хімічного чищення речового майна здійснюється за окремими нормами Центральним управлінням забезпечення пально- мастильними матеріалами Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України (далі - ЦУЗПММ): папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів, а також елементами військової символіки до них; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств: створення та утримання запасів речового майна; лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; організацію та проведения ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони) на речове забезпечення; організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пунктом 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період. затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 передбачено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Пунктом 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період. затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 передбачено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби. Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
З аналізу вищенаведених нормативних актів, суд зауважує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення у разі звільнення з військової служби, а не, наприклад, при звільненні з військової служби, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Тому, військовослужбовці, після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.08,2019 по справі № 2040/7697/18.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Верховний Суд в своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 480/5934121 зазначив: «з системного аналізу указаних правових норм вбачається, що грошова компенсація вартості за не отримане речове майно гарантується державою, після звільнення, військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов'язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою».
Крім цього, відповідно до правової позиції, викладеною у п. 86 постанови Верховного Суду віл 16.09.2020 по справі № 812/942/17 визначено, що «право військовослужбовця на отримання предметів речового майна виникає під час проходження служби та у разі його не отримання військовослужбовець має право, зокрема після звільнення з військової служби звернутися із відповідним рапортом про отримання грошової компенсації за не отримане речове майно».
Як встановлено з матеріалів справи судом, відповідачем при виключенні позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, не проведений повний розрахунок за речовим забезпеченням та не виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
Таким чином, позивач як військовослужбовець, звільнений з військової служби у запас, на час підписання наказу про звільнення мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримав за час проходження військової служби.
З огляду на викладені норми, позивач має законне право на грошову компенсацію за не отримане речового майна при звільненні з військової служби, оскільки така вимога відповідає нормам встановленим пунктами 2 та 3 Порядку № 178.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно.
Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 560/7675/21.
Тому, з огляду на наведене, відповідачем не спростовано факт наявності у позивача права на отримання грошової компенсації вартості не отриманого речового майна, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, та з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, та з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період, суд зазначає наступне.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 постанови КМУ № 704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови КМУ № 704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок № 260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ № 704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 внесені зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 внесені зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, та від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ), яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 внесені зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, та від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ), яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
В подальшому воєнний стан подовжено згідно Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX; Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX; Указу Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX; Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX; Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб; цей Указ Президента затверджений Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Провівши аналіз наведених приписів пункту 1 Постанови № 168, суд зазначає, що умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць є безпосередня участь військовослужбовцям Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди виплачується пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з лютого 2022 року по 02.05.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Як слідує з Довідки від 03.05.2023 № 212, ОСОБА_2 в період з 25.02.2022 по 07.11.2022, з 14.11.2022 по 11.04.2023 та з 22.04.2023 по 03.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на території Запорізької області. Військова частина НОМЕР_1 розміщувалася у смт Комишуваха й вела бойові дії на лінії зіткнення першого ешелону оборони.
У зв'язку з наведеними обставинами Позивачу мала б бути нарахована додаткова винагорода згідно п. 1 постанови КМУ № 168, у період 3 25.02.2022 по 31.03.2022 та з 01.02.2023 по 03.05.2023, виходячи з розміру 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
03.05.2023 Позивач звернувся до Відповідача з рапортом, в якому просив виплатити додаткову грошову винагороду за виконання особливо важливих завдань за період з 25.02.2022 по 07.03.2022 у зв'язку з виконанням батальйону бойових завдань на підставі бойового розпорядження командира угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 743/окп/27дск від 27.02.2022. Проте, додаткова грошова допомога за визначений період позивачу виплачена не в повному обсязі.
Відповідач згідно Довідки від 06.05.2023 № 1258 за вище визначені періоди. здійснював нарахування та виплату Позивачу додаткової винагороди виходячи з розміру 30 000 гривень, а не 100 000 грн, що є протиправним.
З дослідженої Довідки про виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та премії від 06.05.2023 № 1258 судом встановлено що: за лютий 2022 року, Позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі 4285,71 грн; за березень 2022 р. Позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі 86 451,67 грн; за лютий 2023 р. - Позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн; за березень 2023 р. - Позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн; за квітень 2023 р. - Позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 20 000 грн; за травень 2023 р. - Позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 2 903,23 грн.
Враховуючи те, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), то додаткова грошова винагорода повинна була відповідачем нараховуватись йому з розрахунку з 100 000 гривень, як те передбачено постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. Однак, відповідач такі нарахування та виплати не провів, тим самим своїми діями порушив права Позивача.
Тому, з огляду на наведене, відповідачем не спростовано факт наявності у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди за період з 25.02.2022 по 31.03.2022 та з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку з 100 000 гривень, як те передбачено постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, та з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, та з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, який визначається шляхом помноження його середньоденної заробітної плати (4 181,64 грн) на кількість календарних днів затримки, починаючи з 04.05.2023 по день винесення рішення у справі, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У даному випадку, мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: компенсація за не отримане речове майно, та додаткова грошова винагорода за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022 та з 01.02.2023 по 03.05.2023.
Згідно із ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Враховуючи, що даний спір щодо права на отримання компенсації за не отримане речове майно та сум додаткової грошової винагороди вирішено на користь позивача, у відповідача після набрання рішенням законної сили виникне обов'язок щодо сплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. У разі невиконання такого обов'язку, у позивача виникне право на звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Крім того, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, відповідно до якої для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника.
При цьому, суд вказує, що нарахування та виплата компенсації за не отримане речове майно, та додаткової грошової винагороди за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022 та з 01.02.2023 по 03.05.2023 належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В позовній заяві визначено, що у зв'язку зі зверненням до суду, позивач поніс судові витрати: з надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 гривень. Однак, суду не надано підтверджуючих документів на визначену суму, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
З наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, однак, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 94, 241 - 246, та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, та з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 25.02.2022 по 31.03.2022, та з 01.02.2023 по 03.05.2023 з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 28 березня 2024 року.
Суддя Р.В. Сацький