29 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/6198/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №072250007260 від 30.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до трудового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.12.1981 року, та призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.05.2023 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що 23.05.2023 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак рішенням №072250007260 від 30 травня 2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області йому було відмовлено у в призначенні пенсії за віком у зв'язку із не зарахуванням періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, виданій 14.12.1981 року серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка та в даті народження зазначено тільки рік.
Представник позивача акцентує увагу на тому, що при зверненні до органу Пенсійного фонду України ОСОБА_1 надав архівну довідку Берегівської РВА №С-04/07-05 від 23.01.2023 року, якою підтверджено факт його трудової діяльності в Берегівському ремонтно-будівельному управлінні.
Першим місцем роботи позивача було Берегівське ремонтно-будівельне управління, яке на даний час ліквідоване, і, яке є відповідальним за заповнення його трудової книжки.
Представник позивача зазначає, що титульна сторінка трудової книжки ОСОБА_1 містить правильні та повні анкетні дані позивача, однак відповідальною особою не було вказано місяць та день його народження, а також не нанесено відбиток печатки організації (Берегівського РБУ). Вказані упущення вважає такими, що не впливають на право позивача на призначення пенсії.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно до якого вважає позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що внесені записи трудової книжки позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки записи в ній внесені з порушенням п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: на 1 аркуші відсутня печатка підприємства та в даті народження зазначено тільки рік, тому для зарахування для загального стажу періодів роботи з трудової книжки немає підстав, для її підтвердження необхідно надати довідки з першого місця роботи та вказати повну дату народження.
Представник відповідача вважає, що, оскільки, враховуючи надані документи, у позивача відсутній необхідний страховий стаж (30 років) при наявному 21 рік 08 місяців 23 днів, права на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не має та переконаний, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Одночасно, відповідач просить залучити в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 04 травня 2023 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши відповідний пакет документів.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду.
11 травня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням № 072250007260 "Про відмову у призначенні пенсії за віком" позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю на дату звернення необхідного страхового стажу 30 років.
Відповідно до Рішення страховий стаж позивача становить 20 років 7 місяців 8 днів.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 року, оскільки на титульній сторінці неповністю зазначена дата народження та відсутня печатка, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Страховий стаж зараховано по наданій архівній довідці від 03.05.2023 №С-15/01-28 та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
23 травня 2023 року позивач повторно звертається із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, надавши відповідний пакет документів.
Рішенням від 30 травня 2023 року за №072250007260, винесеного за принципом екстериторіальності, Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю на дату звернення необхідного страхового стажу 30 років.
Відповідно до Рішення страховий стаж особи становить 21 рік 8 місяців 23 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, виданій 14.12.1981 року НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка та в даті народження зазначено тільки рік. Для зарахування стажу, вказаних в трудовій книжці, необхідно надати довідки про періоди роботи.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Так, відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Як передбачено статтею 62 Закону України Закон України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудових книжок позивача). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, виданій 14.12.1981 року НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка та в даті народження зазначено тільки рік.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав трудову книжку НОМЕР_1 від 14.12.1981 року, яка містить, в тому числі, відомість про перше місцем роботи ОСОБА_1 .
Відповідно до Трудової книжки 12 листопада 1979 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу учнем маляра Берегівського ремонтно-будівельного управління.
Вказане підтверджується також архівною довідкою від 23.01.2023 року Берегівської районної військової адміністрації, згідно якої у відомостях нарахування заробітної плати працівникам управління за 1979-1982 роки архівного фонду Берегівське ремонтно-будівельне управління значиться « ОСОБА_2 », якому була нарахована заробітна плата з листопада 1979 року по грудень 1982 року включно.
Згідно з п.2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року заповнення трудової книжки вперше робиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться, серед інших, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Відповідно до Інструкції першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Виходячи з вищенаведеного, відповідальним за заповнення трудової книжки ОСОБА_1 було Берегівське ремонтно-будівельне управління.
Титульна сторінка трудової книжки ОСОБА_1 містить правильні та повні анкетні дані позивача, однак відповідальною особою не було вказано місяць та день його народження, а також не нанесено відбиток печатки організації.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії зазначеної вище трудової книжки, судом встановлено, відомості про періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок викладений також у Постанові Верховного суду від 04 липня 2023 року по справі №580/4012/19.
З аналізу наведених норм суд вважає, що оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки та зазначення в даті народження тільки року, не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу позивача. При цьому суд вважає такий недолік виключно формальним, що ніяким чином не впливає на можливість встановлення трудового стажу ОСОБА_1
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що відомості трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 року є належним доказом підтвердження трудової діяльності ОСОБА_1 .
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.
Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії № 072250007260 від 30.05.2023 року є таким, що порушує право позивача на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд не має права втручатися. Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Таким чином, прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача.
За таких обставин, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію позивачу не підлягає задоволенню.
Крім того, доводи відповідача про необхідність залучення другого відповідача суд відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип, екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.
Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у призначення пенсії, про що винесено рішення № 072250007260 від 30.05.2023 року.
Згідно ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Враховуючи той факт, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не відмовляла позивачеві у здійсненні перерахунку, а тільки перенаправила його заяву за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до участі у даній справі, в якості співвідповідача.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання зарахувати до трудового стажу періоди роботи є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 072250007260 від 30.05.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.12.1981 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2023 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк