29 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/7153/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Відповідач 2), яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 22.06.2023 року № 072150004550;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи, зазначені в трудовій книжці від 27.12.1978 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання згідно довідки № 60 від 02.07.2019 pоку та період роботи в радгоспі «Данилівський» з 1974 по 2000 рр.. згідно довідки № 1093 від 09.07.2019 pоку;
- зобов'язати призначити пенсію ОСОБА_1 з дня набуття права, тобто з 26.05.2023 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 06.06.2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, однак рішенням від 22.06.2023 року № 07215004550 Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області їй було відмовлено у в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно оскаржуваного рішення до страхового стажу було зараховано лише 5 років 1 місяць 10 днів та не зараховано навчання згідно довідки № 60 від 02.07.2019 року, роботи, зазначені в трудовій книжці від 27.12.1978 року, роботи в радгоспі «Данилівський» з 1974 року по 2000 рік.
Позивач вважає, що не зарахування даного періоду роботи до загального стажу роботи при призначенні пенсії є протиправним та таким, що прямо суперечить нормам законодавства.
Позивач наголошує, що ГУ ПФУ в Вінницькій області, приймаючи спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідачем 1 подано до суду відзив на позов, відповідно до якого вважає позов ОСОБА_2 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що на підставі розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу № 072150004550 від 22.06.2023 року. За результатами розгляду заяви позивачки та наданих документів, визначено, що вік ОСОБА_1 на момент звернення становить 63 роки. Страховий стаж - 05 років 11 місяців 10 днів.
Представник Відповідача 1 зазначає, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів.
Представник відповідача 1 вважає, що, оскільки, заявник не набув необхідного стажу, їй було відмовлено в призначенні пенсії за відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому звертає увагу на те, що наявного стажу роботи позивачки є недостатньо для призначення пенсії за віком. Згідно частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, мають право на призначення пенсії 32 віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу роботи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 poкy - не менше 20 років.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 06 червня 2023 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для розгляду.
22 червня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішенням № 072150004550 про відмову у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідно страхового стажу.
Відповідачем 1 у вищезгаданому рішенні було зазначено, що до страхового стажу не зараховано наступні періоди:
1) період навчання згідно довідки №60 від 02.07.2019 року, оскільки зазначено прізвище «Чоловка», що не відповідає дошлюбному прізвищу « ОСОБА_3 »;
2) період роботи згідно трудової книжки від 27.12.1978 року, оскільки дата народження на титульній сторінці трудової книжки не відповідає паспортним даним;
3) період роботи з 1974 року по 2000 роки, оскільки в первинних документах радгоспу «Данилівський» прізвище «Чоловка» не відповідає дошлюному прізвищу « ОСОБА_3 ».
Відповідач 1 вказав, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років.
Разом з тим, вік заявника на дату звернення 63 роки, а страховий стаж особи складає 5 років 11 місяців 10 днів. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача 1 щодо призначення пенсії звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та при наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудових книжок позивача). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано роботу згідно трудової книжки ОСОБА_4 від 27.12.1978 року, оскільки дата народження на титульній сторінці трудової книжки не відповідає паспортним даним; період навчання згідно довідки №60 від 02.07.2019 року, оскільки зазначено прізвище «Чоловка», що не відповідає дошлюбному прізвищу « ОСОБА_3 »; період роботи з 1974 року по 2000 роки, оскільки в первинних документах радгоспу « ОСОБА_5 » прізвище « ОСОБА_6 » не відповідає дошлюному прізвищу « ОСОБА_3 ».
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подала, в тому числі трудову книжку від 27.12.1978 року.
Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, в трудовій книжці 27.12.1978 року внесена дата народження позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії зазначеної вище трудової книжки, судом встановлено, що відомості про такі періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок викладений також у Постанові Верховного суду від 04 липня 2023 року по справі №580/4012/19.
З аналізу наведених норм суд вважає, що оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, помилка в написанні дати народження не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача. При цьому суд вважає такий недолік виключно формальним, що ніяким чином не впливає на можливість встановлення трудового стажу ОСОБА_1
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що відомості трудової книжки ОСОБА_4 від 27.12.1978 року є належним доказом підтвердження її трудової діяльності.
Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
Окрім того, суд звертає увагу відповідачів на те, що вони, як уповноважені на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем 1 дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.
Судом встановлено, що на підтвердження періоду навчання у Виноградівському кооперативному професійно-технічному училищі (з 02.03.1998 року філіал Мукачівського кооперативного технікуму) в період з 23 серпня 1977 року по 01 липня 1978 року позивач надала довідку Мукачівського кооперативного торговельно-економічного коледжу № 60 від 02 липня 2019 року.
Відповідно до Довідки ОСОБА_7 дійсно навчалась на денному відділі у Виноградівському кооперативному професійно-технічному училищі з 23.08.1977 року по 01.07.1978 року та їй присвоєно кваліфікацію «Продавець». Разом з тим, згідно свідоцтва про народження позивача її прізвище « ОСОБА_3 ».
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за складання даної довідки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у Довідці. Розбіжність в одній букві не може стати перешкодою в зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу.
Дана довідка чітко посвідчує юридичні факти, не містить виправлень та видана належним суб'єктом. Незначна розбіжність імені позивачки в документах є формальністю та не впливає на суть правовідносин.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що Довідка № 60 від 02 липня 2019 року є належним доказом підтвердження періоду навчання позивачки.
Що стосується аргументації відповідача 1 стосовно розбіжності у дошлюбному прізвищі позивача в первинних документах та даних свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження суд зазначає наступне.
Такі розбіжності жодним чином не можуть ставити під сумнів приналежність таких документів саме позивачу. Так, описка в написані прізвища позивача не може бути виправданою для позбавлення її права на страховий стаж, оскільки допущена не з її вини. На переконання суду, самі лише описки у написанні імені особи в документах, що підтверджують страховий стаж, не можуть слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу, коли судом достеменно встановлено, що вони стосуються саме позивача.
Разом з тим, в матеріалах справи наявні архівні довідки № 1092 від 09.07.2019 року та № 1093 від 09.07.2019 року, відповідно до яких ОСОБА_4 дійсно працювала радгоспі «Данилівський» (АКАТО «Сад») в період з 1974 року по 2000 роки.
Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії № 072150004550 від 22.06.2023 року є таким, що порушує право позивача на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно не зараховано періоди роботи позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області року № 072150004550 від 22 червня 2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в трудовій книжці від 27.12.1978 року; період навчання згідно довідки № 60 від 02.07.2019 pоку; період роботи в радгоспі «Данилівський» (АКАТО «Сад») з 1974 року по 2000 роки, згідно архівної довідки № 1093 від 09.07.2019 pоку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 червня 2023 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк