28 березня 2024 рокум. Ужгород№ 260/614/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.12.2023 року за №072150008714 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 період його роботи в колгоспі «Дружба» з 01.12.1988 року по 08.01.1992 року та здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 25.12.2023 року дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Однак за результатами розгляду такої заяви у призначенні пенсії було відмовлено з мотивів відсутності необхідного страхового стажу. Так, до такого не було зараховано період роботи в колгоспі «Дружба» з огляду на те, що облік відпрацьованого часу вівся в грошових одиницях. Вказані дії та рішення відповідачів вважає протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист.
22.02.2024 року відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за результатами розгляду поданої позивачем заяви органами Пенсійного фонду України було відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. Так, до такого не було зараховано період роботи в колгоспі «Дружба», оскільки облік відпрацьованого робочого часу вівся у грошових одиницях, що не передбачено законодавством.
23.02.2024 року відповідач 2 надіслав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.12.1988 року по 08.01.1991 рік згідно довідки №26 від 15.08.2022 року, оскільки облік відпрацьованого робочого часу був встановлений в грошових одиницях, що суперечить нормам чинного законодавства. З огляду на що такий період не може бути зарахованим до страхового стажу позивача.
05.03.2024 року представником позивача подано відповідь на відзиви відповідачів 1 та 3, в якій зазначає про те, що факт праці позивача в колгоспі"Дружба" у період з 01.12.1988 року по 08.01.1992 рік підтверджується належними доказами, а тому вказаний період повинен повністю бути врахованим при розрахунку страхового стажу, а доводи зазначені відповідачами вказаного не спростовують.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.09.2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив ряд правовстановлюючих документів, серед яких: трудову книжку НОМЕР_1 , довідки № 1, 2 та 3 від 18.08.2022 року, довідку "7182 від 26.08.2022 року, архівні довідки №07-04/488 від 12.08.2022 року, №07-04/1411 від 08.09.2022 року, №07-04/1412 від 08.09.2022 року, № 07-04/1413 від 08.09.2022 року, №07-04/1414 від 08.09.2022 року, довідку про членство та роботу в колгоспі від 15.08.2022 року, довідку про реорганізацію колгоспу "Дружба", довідку про встановлений виробіток мінімуму в колгоспі "Дружба" від 15.08.2022 року, довідку про право підпису довідок від 15.08.2022 року.
Як вбачається із матеріалів справи, Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області повідомило позивача про рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, прийняте Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Сумській області 04.10.2022 року.
Як вбачається із рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області від 04.10.2022 року до страхового стажу позивача зарахований період роботи ОСОБА_1 з 01.12.1988 року по 08.01.1992 рік в колгоспі "Дружба". Однак, у зв'язку із розбіжностями в архівних довідках у прізвищі позивача такому було відмовлено у призначенні пенсії.
Позивач звернувся до Хустського районного суду із заявою про встановлення факту належності йому документів про трудовий стаж.
Хустським районним судом винесено рішення від 17.11.2023 року у справі №309/4117/23, яким встановлено факт належності позивачу архівних довідок №07-04/488 від 12.08.2022 року, №07-04/1411 від 08.09.2022 року, №07-04/1412 від 08.09.2022 року.
Після набрання законної сили рішенням Хустського районного суду, позивач 25.12.2023 року повторно звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Львівській області від 27.12.2023 року №072150008714 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Із вказаного рішення вбачається, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Львівській області не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи в колгоспі "Дружба" з 01.12.1988 року по 09.01.1991 рік, через те, що облік відпрацьованого часу за даний період роботи вівся у грошових одиницях, що не передбачено законодавством.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями та діями органів Пенсійного фонду України, вважаючи їх такими, що порушують передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 , звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Так, як вбачається з оскарженого рішення, ГУ ПФУ в Львівській області дійшло висновку про відсутність у ОСОБА_1 станом на день звернення права на пенсію за віком за відсутності передбаченого ст. 26 Закону №1058 страхового стажу. При цьому, за результатами розгляду поданих позивачем документів до його страхового стажу не було зараховано період роботи в колгоспі «Дружба» з мотивів обліку відпрацьованого робочого часу в такому у грошових одиницях, що не передбачено законодавством.
Оцінюючи правомірність такого рішення органу Пенсійного фонду України, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане узгоджується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, в тому числі трудову книжку, в якій наявні відомості про період роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Дружба», зокрема, щодо дати прийняття та звільнення з посиланням на відповідні накази. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Більше того, на підтвердження трудової діяльності у колгоспі «Дружба» ОСОБА_1 подав до органу Пенсійного фонду України довідку СТОВ «Дружба» від 15.08.2022 року, якою підтверджено факт членства та трудової діяльності такого у спірних періодах в колгоспі «Дружба», довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №26 від 15.08.2022 року, а також відомості про кількість трудоднів (людиноднів), трудову участь у колгоспному виробництві ОСОБА_1 .
Такі документи завірені печаткою товариства та підписом керівника. Жодних зауважень до їх достовірності відповідачі не заявляють.
В оскаржуваному рішенні, обґрунтовуючи відмову у зарахуванні періодів роботи в колгоспі «Дружба», відповідачі 1 посилається виключно на те, що облік відпрацьованого робочого часу в колгоспі «Дружба» вівся в грошових одиницях, що не передбачено законодавством.
Проте суд не може погодитися з позицією відповідача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу суд вважає, що наданіпозивачем документи на підтвердження трудової діяльності в колгоспі «Дружба» є належними та достатніми, а тому період з 01.12.1988 року по 08.01.1992 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії.
Більше того, розглядаючи первинну заяву позивача про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного Фонду України Сумській області вказаний період був зарахований до страхового стажу позивача.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що у відповідача 2 не було підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що оскаржене рішення ГУ ПФУ в Львівській області підлягає скасуванню, а спірний період роботи - зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги позивача про призначення пенсії за віком, то така задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про призначення пенсії за віком, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, з зарахуванням до трудового стажу періоду роботи, який викладений у даному рішенні суду.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали покладені на них обов'язки щодо доказування правомірності вчинених ними дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області №072150008714 від 2712.2023 року "Про відмову у призначенні пенсії".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до страхового стажу період роботи з 01.12.1988 року по 08.01.1992 рік в колгоспі "Дружба".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 403,73 (чотириста три гривні сімдесят три копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Львівській області (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ - 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 403,73 (чотириста три гривні сімдесят три копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш