28 березня 2024 року м. Житомир справа №240/28842/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи із дати виникнення права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку - з 27.07.2023.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням 3 категорії, та в періоди з 26.04.1986 по 30.10.1987, з 26.10.1990 по 08.04.1992, з 17.04.1992 по 13.04.1994, з 22.04.1994 по 02.04.2008 та з 03.04.2008 по даний час проживав у населених пунктах, які відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, належать до зони гарантованого добровільного відселення. З огляду на зазначене, позивач вважає, що він має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило йому у призначенні даного виду пенсії, зазначаючи при цьому про відсутність у нього необхідного строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, а саме станом на 01.01.1993 не менше 3 років. За підрахунками управління станом на 01.01.1993 він проживав у зоні гарантованого добровільного відселення лише 2 роки 21 день. Позивач вважає таке рішення про відмову у призначенні йому пенсії протиправним, оскільки наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) є достатнім доказом його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. У зв'язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту свого права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/28842/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що 27.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На виконання вимог постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1), якою передбачено застосування під час призначення пенсії принципу екстериторіальності, після реєстрації його заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення, цю заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та прийняло рішення від 03.08.2023 №063550005036 про відмову у призначенні йому пенсії у зв'язку із відсутністю у нього необхідного строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 01.01.1993 має становити 3 роки. Відповідач 2 зазначив, що вважає прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії правомірним, оскільки поданими документами підтверджено, що станом на 01.01.1993 року ОСОБА_1 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення лише 2 роки 08 місяців 12 днів (зокрема в періоди з 26.04.1986 по 30.09.1986, з 22.09.1987 по 30.10.1987, з 26.10.1990 по 08.04.1992 та з 17.04.1992 по 31.12.1992), що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років. При цьому, оскільки в період з 01.10.1986 по 21.09.1987 ОСОБА_1 навчався в Радомишльському СПТУ №41, то частина вказаного в довідці виконавчого комітету виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312 періоду його проживання, яка накладається на період навчання, зарахована не була.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області станом на дату розгляду даної справи своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористалось, відзиву на позовну заяву до суду не надіслало.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 17.12.1992 Житомирською обласною державною адміністрацією (а.с.46), та копією виданого взамін цього посвідчення дубліката серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 (а.с.15).
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 , після досягнення ним 54-річного віку, звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 27.07.2023 про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
На виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього, як у особи, яка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII позивач до заяви про призначення йому пенсії додав наступні документи:
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , видане 17.12.1992 Житомирською обласною державною адміністрацією (а.с.46),
- довідку виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312, згідно якої він в період з 26.04.1986 по 30.10.1987 та з 26.10.1990 по 08.04.1992 постійно проживав та був зареєстрований в с. Бовсуни Лугинського району (наразі Коростенського району) Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, відноситься до ІІІ зони - зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.54);
- довідку виконавчого Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №764, згідно якої він в період з 17.04.1992 по 13.04.1994, з 22.04.1994 по 02.04.2008 та з 03.04.2008 по даний час був зареєстрований та постійно проживав в смт. Лугини Коростенського району Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, відноситься до ІІІ зони - зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.53).
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
За наслідками розгляду поданих ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення від 03.08.2023 №063550005036, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 62 зворотній бік, 63).
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки згідно з цією правовою нормою право на призначення пенсії виникає за умови, що станом на 1 січня 1993 року особа прожила або відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Водночас, наданими документами підтверджено, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 21 день (з 11.12.1990 по 31.12.1992).
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.08.2023 №0600-0217-8/83125, в якому вказано, що він хоч і має посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, однак документально підтверджено, що станом на 01.01.1993 він прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 21 день, а не 3 роки, як необхідні для виникнення права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.25).
В подальшому, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення від 18.09.2023 №063550005036 про внесення змін до раніше прийнятого рішення від 03.08.2023 №063550005036, в якому вказало, що документами підтверджено, що ОСОБА_1 відпрацював (прожив) у зоні гарантованого добровільного відселення 24 роки 8 місяців 7 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 - 2 роки 8 місяців 14 днів. Відтак, за наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у ОСОБА_1 відсутнє, у зв'язку із недотримання умови проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років. Крім того, наданому ним у посвідченні громадянина, який постійно працював чи працює, проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 рр. (категорія) 3 від 17.12.1992 серія НОМЕР_1 не вірно зазначено прізвище, а саме “ ОСОБА_2 ”, що не співпадає з паспортними даними (а.с.81 зворотній бік, 82).
Доказів повідомлення ОСОБА_1 про прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення від 18.09.2023 №063550005036 про внесення змін до раніше прийнятого рішення від 03.08.2023 №063550005036 матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 вважає, що відмова у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, є протиправною, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа отримує право на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов:
- наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього права, як у особи, яка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII ОСОБА_1 до заяви про призначення йому пенсії додав наступні документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , видане 17.12.1992 Житомирською обласною державною адміністрацією (а.с.46); довідку виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312, згідно якої він в період з 26.04.1986 по 30.10.1987 та з 26.10.1990 по 08.04.1992 постійно проживав та був зареєстрований в с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.54); довідку виконавчого Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №764, згідно якої він в період з 17.04.1992 по 13.04.1994, з 22.04.1994 по 02.04.2008 та з 03.04.2008 по даний час був зареєстрований та постійно проживав в смт. Лугини Коростенського району Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.53).
Відповідно до статті 9 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (з категорія) серії НОМЕР_1 від 17.12.1992, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі - Порядок №501).
Пунктом 2 Порядку №501 (в редакції від 09.10.1992, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_1 , виданим 17.12.1992 Житомирською обласною державною адміністрацією, надає йому право користуватися пільгами, в тому числі й щодо пенсійного забезпечення, передбаченими Законом №796-ХІІ.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що у наданому позивачем посвідченні громадянина, який постійно працював чи працює, проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 рр. (категорія 3) серія НОМЕР_1 від 17.12.1992 не вірно зазначено його прізвище, а саме вказано “ ОСОБА_2 ”, що не співпадає з паспортними даними, суд зазначає наступне.
Дослідивши під час розгляду справи копію вказаного посвідчення (категорія) 3 серія НОМЕР_1 від 17.12.1992 суд встановив, що в ньому дійсно вказане прізвище особи, якій це посвідчення видане - " ОСОБА_2 ", в той час, як згідно з даними паспорту позивача серії НОМЕР_3 від 09.08.2014, його прізвище " ОСОБА_3 ".
Однак, суд зазначає, що вказана описка в частині прізвища позивача була усунена шляхом видачі йому Житомирською обласною державною адміністрацією дубліката посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 із правильним зазначенням його прізвища, взамін посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 рр. (категорія 3) серія НОМЕР_1 від 17.12.1992, де під час написання його прізвища був пропущений м'який знак.
Більш того, в посвідченні потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 є відповідна відмітка про те, що воно є дублікатом та видане ОСОБА_1 взамін посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.12.1992.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 є належним та достатнім документом, який підтверджує, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Водночас, визначеними в абзаці 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII умовами, які надають особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще й проживання або робота такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3-х років.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що наявне у нього посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) надає йому право на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII та є достатнім доказом наявності у неї необхідного для призначення пенсії строку роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3-х років.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції від 01.07.1992, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_1 від 17.12.1992, взамін якого в подальшому був виданий дублікат серії НОМЕР_2 від 30.08.2023) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (пункт 3 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ).
В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною гарантованого добровільного відселення, надався наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);
2) особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили у цій зоні не менше трьох років.
4) особам, які постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням громадянина, який постійно працював чи працює, проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 рр. (категорія 3) серія НОМЕР_1 від 17.12.1992, виданим йому відповідно до Порядку №501, а також дублікатом посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 виданим йому відповідно до Порядку №551 взамін посвідчення серія НОМЕР_1 від 17.12.1992.
При цьому, з наявної у матеріалах справи довідки виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського від 27.02.2023 №312 (а.с.16) вбачається, що проживати в с. Бовсуни Лугинського району, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, ОСОБА_1 почав саме з 26.04.1986, тобто з дня аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 48).
Таким чином, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1 від 17.12.1992, не могло бути видане йому з тих підстав, що він є особою, які на день аварії постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення, оскільки станом на цей день він тільки почав проживати в зазначеній зоні.
Водночас, дві інші, визначенні ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ та п. 5 Порядку №501, підстави для встановлення особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі їй посвідчення категорії 3 серія Б, передбачають проживання такою особою станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки згідно вищезазначених норм такий статус надається особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій або ж особам, які постійно проживають або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
Відтак, при видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1 від 17.12.1992 Житомирська обласна державна адміністрація, як уповноважений на видачу такого посвідчення орган, встановлювала та перевіряла дотримання ОСОБА_1 умови для надання йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а саме умови проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року.
Більш того, у вищезазначеному посвідченні вказано, що воно є посвідченням громадянина, який постійно працював чи працює, проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 рр. (а.с.46).
Таким чином, суд вважає, що наявність у позивача посвідченням громадянина, який постійно працював чи працює, проживає чи проживав у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 рр. (категорія 3) серія НОМЕР_1 від 17.12.1992, а також дубліката посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 30.08.2023 є достатнім підтвердженням того, що він станом на 01.01.1993 проживав на протязі не менше 3 років у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження наявності необхідного для призначення пенсії строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення ОСОБА_1 надавав пенсійному органу довідку виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312 (а.с.54) згідно якої він в період з 26.04.1986 по 30.10.1987 (1 рік 6 місяців 5 днів) та з 26.10.1990 по 08.04.1992 (1 рік 5 місяців 17 днів) постійно проживав та був зареєстрований в с. Бовсуни Лугинського району, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС; а також довідку виконавчого Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №764 (а.с.53), згідно якої він в період з 17.04.1992 по 13.04.1994 (1 рік 11 місяців 28 днів), з 22.04.1994 та по даний час був зареєстрований та постійно проживав в смт. Лугини Коростенського району Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Таким чином, вказаними довідками від 27.02.2023 №312 та від 27.02.2023 №764 підтверджується, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 загалом прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 8 місяців 8 днів (з 26.04.1986 по 30.10.1987 - 1 рік 6 місяців 5 днів; з 26.10.1990 по 08.04.1992 - 1 рік 5 місяців 17 днів; з 17.04.1992 по 01.01.1993 - 8 місяців 16 днів).
Однак, з рішення від 18.09.2023 №063550005036 про внесення змін до раніше прийнятого рішення від 03.08.2023 №063550005036 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії вбачається, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області за наслідками розгляду поданих позивачем документів дійшло висновку, що станом на 01.01.1993 він прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 8 місяців 14 днів (зокрема в періоди з 26.04.1986 по 30.09.1986, з 22.09.1987 по 30.10.1987, з 26.10.1990 по 08.04.1992 та з 17.04.1992 по 31.12.1992). Натомість, період його проживання з 01.10.1986 по 21.09.1987 в с. Бовсуни Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не зарахувало до періоду його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки в зазначений період він навчався в Радомишльському СПТУ №41.
Відтак, фактично періоди проживання ОСОБА_1 з 01.10.1986 по 21.09.1987 в с. Бовсуни, які охоплювались інформацією, вказаною в довідці виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312, не були враховані відповідачем в строк проживання в зоні гарантованого добровільного відселення через суперечність такої інформації з інформацією про періоди його навчання в Радомишльському СПТУ №41, яке знаходиться в населену пункті, що не відносить до радіаційно забруднених територій.
Перевіряючи правомірність таких дій відповідача, суд зазначає наступне.
Посилання відповідача на факт навчання ОСОБА_1 в період з 01.10.1986 по 21.09.1987 в Радомишльському СПТУ №41 (м. Радомишль), як на підтвердження того, що фактичного він не проживав у вказаний період в с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області, суд оцінює критично та відхиляє з наступних підстав.
В позовній заяві ОСОБА_1 наявність суперечностей між інформацією про його навчання з 01.10.1986 по 21.09.1987 в Радомишльському СПТУ №41 (м. Радомишль Житомирська область) та проживання в цей же період в с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області пояснила тим, що в будні дні він дійсно перебував у м. Радомишль, а на кожні вихідні та канікули приїжджав до місця свого зареєстрованого проживання в с. Бовсуни Лугинського району.
З даного приводу суд зазначає, що відстань між вказаними населеними пунктами є невеликою (приблизно 108 км), що не виключає можливості знаходження позивача у вільний від навчання час за адресою його зареєстрованого місяця проживання в с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області.
Крім того, суд звертає увагу, що диплом про освіту серії НОМЕР_4 від 21.09.1987, в якому зазначений період навчання ОСОБА_1 в Радомишльському СПТУ №41, є документом, який підтверджує здобуття ним освіти за професією та отримання відповідної кваліфікації. Однак, диплом не відноситься до документів, які підтверджують чи спростовують період проживання особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення.
Окрім цього, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
За таких обставин суд вважає, що дані диплом про освіту серії НОМЕР_4 від 21.09.1987 та зазначена в ньому інформація про період навчання ОСОБА_1 не можуть спростувати факту його постійного проживання в селі Бовсуни Лугинського району Житомирської області, яке належить до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312.
Крім того, вказана довідка виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312 про період проживання позивача в селі Бовсуни Лугинськогого району Житомирської області є чинною, не була скасована органом, що її видав, та не визнавалась судом такою, що не відповідає фактичним обставинам. Відповідальність за достовірність цієї довідки несе орган, який її видав, недостовірність цієї довідки повинна бути доведена відповідачем, а не навпаки. В свою чергу, доказів, які б підтверджували недостовірність цієї довідки, відповідачем не надано, відсутні будь-які судові рішення про її скасування, визнання недійсною або ж визнання дій сільської ради, що полягають у видачі цієї довідки неправомірними, а тому зазначена в довідці інформація відповідає дійсності та підлягає врахуванню.
У контексті наведеного суд приходить до висновку, що відповідачем було зроблено хибний висновок про фактичне не проживання ОСОБА_1 в період з 01.10.1986 по 21.09.1987 у селі Бовсуни Лугинського району Житомирської області, що належить до зони гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а відтак, він має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.08.2023 №063550005036 та від 18.09.2023 №063550005036 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , як особі, яка станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через не підтвердження факту його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку, в даному випадку 3 роки, встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №312 та довідки виконавчого Луганської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 27.02.2023 №764 позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 30.10.1987 (1 рік 6 місяців 5 днів), з 26.10.1990 по 08.04.1992 (1 рік 5 місяців 17 днів), з 17.04.1992 по 13.04.1994 (1 рік 11 місяців 28 днів), з 22.04.1994 та по даний час (понад 28 років на момент видачі довідки, якою цей період підтверджується).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний строк проживання ОСОБА_1 у в зоні гарантованого добровільного відселення становить понад 32 роки, що надає йому право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років.
Крім того, згідно з абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року пенсія за віком призначається за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Враховуючи вищезазначене правове регулювання, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII необхідний страховий стаж у особи повинен становити не менше 24 років.
Згідно інформації, зазначеної Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області в оскаржуваному рішенні від 03.08.2023 №063550005036, страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 2 місяці 29 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (27.07.2023) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 54-річного віку.
Таким чином, позивач має необхідний вік, страховий стаж та достатній строк проживання на території зони гарантованого добровільного відселення для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років позивач звернувся в межах трьохмісячного строку місяців з дня досягнення ним 54-річного пенсійного віку.
Відтак, зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, суд, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як орган, який в розумінні Порядку №22-1, є органом що призначає пенсію, призначити ОСОБА_1 з 27.06.2023 (дата, наступної за днем досягнення пенсійного віку) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 1073,60 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
З огляду на положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в повному розмірі належить стягнути з відповідачів (536,80 грн з кожного відповідача).
Керуючись статями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна 1, м. Суми, 40009; код ЄДРПОУ 21108013) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.08.2023 №063550005036 та від 18.09.2023 №063550005036 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 27.07.2023 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович