Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 березня 2024 року Справа№200/1139/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з вимогами про:
- визнання протиправними дій щодо не здійснення перерахунку стажу та середньомісячної заробітної плати із зарахуванням набутого стажу за період з 01.04.2019 року по 26.01.2024 року (по день звернення з заявою) та з урахуванням отриманої заробітної плати за період з 01.01.2018 року по 26.01.2024 року (по день звернення з заявою) під час розгляду заяви про перерахунок пенсії від 26.01.2024 року;
- зобов'язання повторно розглянути заяву від 26.01.2024 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до загального трудового стажу період роботи на посаді робітника виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.04.2019 року по 26.01.2024 року (по день звернення з заявою) із зарахуванням до розрахунку середньомісячної заробітної плати за період з 01.01.2018 року по 26.01.2024 року (по день звернення з заявою) за час роботи робітником виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля» та здійснення перерахунку пенсії з 26.01.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 26.01.2024 року звернулася через вебпортал до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою № 424 про перерахунок раніше призначеної 25.02.2020 року пенсії на пільгових умовах за списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» з доданими документами.
Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
У зв'язку з тим, що позивачу було неправильно здійснено розрахунок стажу та середнього заробітку, вона звернулася до ПФУ з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, шляхом розрахунку наявного та набутого стажу та середнього заробітку.
Ознайомившись з розрахунком середнього заробітку, позивач з'ясувала, що під час розрахунку середнього заробітку станом на час призначення їй пенсії 25.02.2020 року не було враховано заробітну плату за період з 01.01.2018 року по 25.02.2020 рік включно, що суттєво вплинуло на розрахунок середнього заробітку та нарахування їй пенсії у меншому розмірі, що є порушенням права на отримання розміру пенсії з урахуванням отриманою нею заробітної плати за вказані періоди.
Крім того, відповідно до розрахунку стажу за формою РС-право на час призначення пенсії 25.02.2020 року до страхового стажу не врахований період роботи позивача з 01.04.2019 року по 25.02.2020 рік на посаді робітника виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля», що також суттєво вплинуло на розрахунок середнього заробітку та нарахування їй пенсії у меншому розмірі.
Також, у зв'язку з тим, що позивач після призначення пенсії 25.02.2020 року продовжила працювати, отримувала заробітну плату та набула страхового стажу, вважає, що період з 26.02.2020 року по день звернення з заявою про перерахунок пенсії необхідно зарахувати до загального страхового стажу з урахуванням набутого страхового стажу та отриманої заробітної плати здійснити перерахунок призначеної пенсії.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії з зарахуванням спірних періодів неправомірними та такими, що порушують її право на перерахунок пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем 27.03.2024 року надано клопотання про залучення другим відповідачем Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки саме до цього управління 26.01.2024 року звернулася позивач.
Також зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позбавлене можливості надати суду матеріали пенсійної справи позивача.
Відзиву на позовну заяву протягом місяця відповідачем не надано, тому суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність даного позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач 26.01.2024 року звернулася через вебпортал до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою № 424 про перерахунок раніше призначеної 26.02.2020 року пенсії на пільгових умовах за списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» з доданими документами, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про що свідчить лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.02.2024 року № 3619-2483/З-02/8-0500/24.
Позивач звернулася з вказаною заявою, оскільки вважає, що при призначенні пенсії їй було неправильно здійснено розрахунок стажу та середнього заробітку.
Згідно з протокольним рішенням про перерахунок пенсії № 057250002250 від 07.02.2024 року страховий стаж позивача становить 28 років 6 місяців 9 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 11 років 5 місяців 25 днів.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідно до розрахунку середнього заробітку позивача на час призначення пенсії 26.02.2020 року не було враховано заробітну плату за період з 01.01.2018 року по 25.02.2020 рік включно.
Крім того, відповідно до розрахунку стажу позивача згідно з формою РС-право при призначенні пенсії 26.02.2020 року до страхового стажу не врахований період роботи позивача з 01.04.2019 року по 25.02.2020 рік на посаді робітника виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля», що вплинуло на розрахунок середнього заробітку та нарахування позивачу пенсії у меншому розмірі.
Отже, спірним питанням даної справи є неврахування при перерахунку пенсії до страхового стажу позивача періоду роботи до дати призначення пільгової пенсії на посаді робітника виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.04.2019 року по 26.01.2024 року (по день звернення з заявою) із зарахуванням до розрахунку середньомісячної заробітної плати за період з 01.01.2018 року по 26.01.2024 року (по день звернення з заявою) за час роботи робітником виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля».
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах спірних періодів роботи, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач отримує пільгову пенсію відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.02.2020 року.
Водночас, позивач продовжувала працювати на посаді робітника виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля», про що свідчать трудова книжка НОМЕР_2 , Індивідуальні відомості про застраховану особу, форма 5-ОК та довідка роботодавця від 17.01.2024 року № 5-59.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Отже, обставина роботи позивача після 26.02.2020 року доведена відповідними документами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.
Отже, саме в такий спосіб передбачає перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам стаття 42 Закону № 1058. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Разом з тим, за змістом частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини другої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону з якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону № 1058-IV та абзацом 1 частини першої цієї статті передбачив, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Суд зазначає, що єдиний виняток із правила встановлювався в абзаці 3 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, який передбачав допустимість, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Отже, вказаною нормою передбачено право за вибором особи виключити період, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Водночас, закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.
Відтак, обчислювати пенсію при перерахунку слід проводити з урахуванням всього наявного страхового стажу, в даному випадку, який не врахований Пенсійним фондом під час розгляду заяви від 26.01.2024 року, тобто період з 01.01.2018 року по 26.01.2024 року.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до форми ОК-5, роботодавець з жовтня 2020 року не сплачує єдиний соціальний внесок за позивача. Про даний факт також вказано в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.02.2024 року № 3619-2483/З-02/8-0500/24.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону України № 1058-IV.
Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Період роботи, за який підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача форми ОК-5 відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, які, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника, тому несплата роботодавцем ЄСВ не може слугувати причиною відмови для зарахування до страхового стажу періодів несплати.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» констатував: «п.50. суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітної плати за період з 01.04.2019 року по 26.01.2024 під час розгляду заяви про перерахунок пенсії від 26.01.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на посаді робітника виробничих лазень на дільниці адміністративно-побутового комбінату у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» державного підприємства «Селидіввугілля» з 01.04.2019 року по 26.01.2024 року і заробітної плати та здійснити перерахунок пенсії з 26.01.2024 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 березня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова