Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 березня 2024 року Справа №200/1546/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л. В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
18.03.2024 ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Військової частини НОМЕР_2 :
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 30.12.2023 включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2021-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на перше січня 2020 року, перше січня 2021 року, перше січня 2022 року, перше січня 2023 року відповідно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 30.12.2023 включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2021-2023 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.01.2020 по дату фактичної виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано встановлені судом докази по справі.
26.03.2024 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, докази по справі. Одночасно відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.12.2023 №375, ОСОБА_1 , з 30.12.2023 було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , з усіх видів забезпечення військової частини, позивачем був значно пропущений процесуальний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений Кодексом законів про працю України. Тобто, до 18.03.2024 дії позивача щодо захисту своїх прав були пасивними при тому, що нічого не перешкоджало позивачу звернутися до суду з адміністративним позовом у встановлені законом строки.
27.03.2024 представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву та одночасно надав заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване тим, що строк звернення до суду з адміністративним позовом по даній справі розпочався не раніше ніж 11.02.2024, тому на його думку тримісячний строк звернення позивача до суду із даним позовом фактично розпочався 11.02.2024, натомість до суду позивач звернувся 18.03.2024, тобто, в межах строку, визначеного частиною другою статі 233 Кодексу законів про працю України.
Вирішуючи заявлене клопотання відповідача, суд керувався наступним.
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що даний правовий спір, за своєю суттю, є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до з 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22 та інших справах за подібних правовідносин.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом із цим, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, було встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року, та скасовано постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651.
Судом встановлено та підтверджується сторонами, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.12.2023 №375 позивача виключено із списків особового складу військової частини та з усіх видів саме з 30.12.2023, тому перебіг тримісячного строку звернення до суду із цим позовом розпочався саме з 31.12.2023.
Разом із цим, представник позивача звернувся до суду із цим позовом засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» 18.03.2024.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу належного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 30.12.2023 включно, заявлені до суду без пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП.
Водночас, представник позивача зазначає, що відповідачем обов'язок про письмове повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) здійснено лише у відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 11.02.2024 №0666/116/393 та доданих до листа карток особового рахунку позивача, тому вважає, що тримісячний строк звернення позивача до суду із даним позовом фактично розпочався 11.02.2024.
Суд відхиляє викладені доводи представника позивача, оскільки грошове забезпечення є періодичним платежем, тому з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, а не з моменту отримання відповіді від роботодавця.
Адже лист відповідача від 11.02.2024 №0666/116/393 підтверджує, що позивач розпочав вживати дії щодо спірних правовідносин, та не є початком перебігу строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 по справі №520/12478/22.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 121, 122, 240, 243, 248, 251, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
3. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/).
4. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Л.В. Арестова