Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 березня 2024 року Справа№200/443/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
23 січня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом зареєстрований адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 101216 (сто одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 64 коп.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 101216 (сто одна тисяча двісті шістнадцять) грн.. 64 коп. з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, у розмірі 96 896 (дев'яносто шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 42 коп.;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 96896,42 грн. компенсації втрати частини доходів за період з 01.09.2021 року по 25.12.2023 року у розмірі 36029 (тридцять шість тисяч двадцять дев'ять) грн. 72 коп.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів за період з 01.09.2021 року по 25.12.2023 року у розмірі 36029 (тридцять шість тисяч двадцять дев'ять) грн. 72 коп. у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 96896,42 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку у розмірі 158654 (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 47 коп. за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за час затримки з 20.08.2021 року по 25.12.2023 року виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 96896,42 грн.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток у розмірі 158654 (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 47 коп. за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за час затримки з 20.08.2021 року по 25.12.2023 року виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 96896,42 грн;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби у розмірі 177943 (сто сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 68 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 16.08.2018 року по 19.08.2021 року позивач перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією довідки від 19.08.2021 року № 179. В цей же період позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується копією довідки.
Після звільнення з військової служби позивач через свого представника адвоката Анісімову Є.С. в межах строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, звертався до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року по справі № 200/12560/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.08.2018 року по 19.08.2021 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 16.08.2018 року по 30.09.2020 року з застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін березень 2018 року, з 01.10.2020 року по 19.08.2021 року жовтень 2020 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та виплатити її недоотриману частину за виключенням виплаченої частини індексації; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби 19.08.2021 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, б. 10; код ЄДРПОУ 24289666) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідні документи для призначення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) такої пенсії із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пільгового стажу відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 № 393.
Відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 року по справі № 200/12560/21: апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі № 200/12560/21 залишено без задоволення; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №200/12560/21 залишено без змін.
У жовтні 2023 року представнику ОСОБА_1 адвокату Анісімовій Є.С. від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов розрахунок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 16 років складає 96 896,42 грн.
25.12.2023 року ОСОБА_1 на його банківський рахунок надійшла сума у розмірі 95 442,98 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що підтверджується Випискою по надходженням по картці/ рахунку за період 25.12.2023 - 25.12.2023.
Позивач не погоджується з проведеним ІНФОРМАЦІЯ_6 розрахунком розміру одноразової грошової допомоги при звільнення з військової служби та вважає, що така допомога мала бути нарахована та виплачена йому в іншому розмірі.
Також позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільнення з військової служби у розмірі 96896,42 грн. мав виплатити йому компенсацію втрати частини доходів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідачем при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не враховано розмір індексації грошового забезпечення за липень 2021 року у розмірі 540,03 грн.
За розрахунком позивача розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби має розраховуватись за формулою: 12 652,08 грн. * 50 % * 16 років = 101 216,64 грн., де 12 652,08 грн. - розмір місячного грошового забезпечення за липень 2021 року з урахуванням індексації грошового забезпечення за липень 2021 року.
Різниця між таким чином обрахованим та обрахованим ІНФОРМАЦІЯ_6 розміром одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби складає 4 320,22 грн. (101 216,64 грн. - 96 896,42 грн.).
Представник позивача відповідно до норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 зробив розрахунок розміру компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 року по 25.12.2023 року у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 96896,42 грн., відповідно до якого розмір такої компенсації складає 36029,72 грн.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби обраховується позивачем наступним чином: позивача звільнено з військової служби 19.08.2021 року, розрахунок при звільненні з позивачем проведено 25.12.2023 року, тобто відлік розпочинається з 20.08.2021, строк затримки з 20.08.2020 року по 19.01.2023 року складає 518 днів (обрахунок проведено у календарних днях).
Згідно з копією наданої відповідачем довідки про склад та розмір грошового забезпечення за останні два повних календарних місяців служби грошове забезпечення позивача за червень та липень 2021 року становить 12112,05 грн. щомісяця.
Згідно з копією наданої відповідачем довідки нарахованої та виплаченої суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.08.2018 року по 19.08.2021 року розмір індексації грошового забезпечення позивача за червень та липень 2021 року становить 415,41 грн. та 540,03 грн. відповідно.
Середньоденний заробіток позивача виходячи з розрахунку грошового забезпечення за два повних календарних місяці перед звільненням з військової служби 19.08.2021 року - червень та липень 2021 року, становить 412,78 грн. ((12112,05 грн. + 415,41 грн. + 12112,05 грн. + 540,03 грн.): 61 календарних дня)).
Відповідно до копії наданої відповідачем довідки-розрахунку виплат молодшому сержанту ОСОБА_1 при звільненні при звільненні позивачу нараховано 33 687,23 грн.
За розрахунком позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, з урахуванням редакції статті 117 КЗпП України станом на час виключення позивача зі списків особового складу та грошового забезпечення - 19.08.2021 року та редакції статті 117 КЗпП України станом на час виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 96896,42 грн. (без урахування податків та обов'язкових платежів) 25.12.2023 року це означає, що період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення складається з двох частин:
перша частина відліковується з дня, наступного після виключення позивача зі списків особового складу та грошового забезпечення - 20.08.2021 року та закінчується 18.07.2022 року, що складає 333 дня,
друга частина складає 6 місяців (180 днів) з дати набрання чинності 19.07.2022 року Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, яким стаття 117 КЗпП України викладена в новій редакції.
Виходячи з викладеного вище, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби може розраховується наступним чином:
1) 412,78 грн. * 333 дня = 137 455,74 грн., де
412,78 грн. - середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за останні два календарні місяці служби, що передували місяцю, в якому відбулося звільнення позивача з військової служби ((грошове забезпечення позивача за червень 2021 року 12112,05 грн. + індексація грошового забезпечення позивача за червень 2021 року 415,41 грн. + грошове забезпечення позивача за липень 2021 року 12112,05 грн. + індексація грошового забезпечення позивача за липень 2021 року 540,03 грн.): 61 календарних дня)),
333 календарних дня - період прострочення з 20.08.2020 року по 18.07.2022 року,
137 455,74 грн. - розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2020 року по 18.07.2022 року.
Оскільки 137 455,74 грн. більше суми одноразової грошової допомоги при звільненні 96 896,42 грн., нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року по справі № 200/12560/21, тобто є істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець (96 896,42 грн.) і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати (137 455,74 грн.), то на думку позивача суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату:
137 455,74 грн. * 74,20 % = 101 992,16 грн., де
137 455,74 грн. - розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2020 року по 18.07.2022 року,
74,20 % - процентне відношення нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року по справі № 200/12560/21 суми одноразової грошової допомоги при звільненні 96 896,42 грн. (без урахування податків та обов'язкових платежів) до нарахованої позивачу при звільненні суми 33 687,23 грн. (без урахування податків та обов'язкових платежів) та нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року по справі № 200/12560/21 суми одноразової грошової допомоги при звільненні 96 896,42 грн., що разом складає 130 583,65 грн. (100 %), тобто 74,20 % - це 96 896,42 грн. від 130 583,65 грн., або
130 583,65 грн. (100 %) - це загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат,
33 687,23 грн. (25,80 %) - частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат,
96 896,42 грн. (74,20 %) - частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
2) 412,78 грн. * 184 дня = 75 951,52 грн., де
412,78 грн. - середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за останні два календарні місяці служби, що передували місяцю, в якому відбулося звільнення позивача з військової служби,
184 календарних дня - період прострочення 6 місяців (з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року).
Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби позивача за 517 календарних днів (333 дня з 20.08.2020 року по 18.07.2022 року та 184 дня - 6 місяців з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року), як орієнтовний розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач, становить 177 943,68 грн..
На думку позивача з урахуванням існуючого особливого характеру військової служби в цілому та в Україні зокрема та того, що в період проходження позивачем військової служби в період з 16.08.2018 року по 19.08.2021 року позивач, як військовослужбовець, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, суд може стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби у розмірі 177943,68 грн.
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до рішення суду, дана грошова допомога була нарахована та виплачена ОСОБА_1 25.12.2023 року. Відповідно до розрахунку, розмір грошової допомоги склав 96 896,42 грн.
На момент звільнення з військової служби, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 входили: посадовий оклад: оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; надбавка за особливості проходження військової служби; премія. Розмір саме цих видів грошового забезпечення і був врахований при розрахунку розміру грошової допомоги при звільненні.
Звертає увагу суду, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату компенсації втрати частини доходів пов'язану з несвоєчасною виплатою грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначив, що стягнення визначеної у позові суми не відповідає принципу справедливості та співмірності, оскільки такий розмір середнього грошового забезпечення значно перевищує суму заборгованості сплачену позивачу за рішенням суду.
21.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.
26.02.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом установлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Мар'їнським РВ УМВС України в Донецькій області 10 березня 1999 року. Має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 31.03.2016 року.
У період з 16.08.2018 року по 19.08.2021 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою від 13.08.2021 року №179.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2021 року №167 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки-розрахунку виплат ОСОБА_1 при звільненні було виплачено грошове забезпечення у розмірі 6869,61 грн., індексація грошового забезпечення - 330,99, компенсація відпустки УБД за 2018-2021 роки - 20922,12 грн., винагороду за безпосередньо участь в ООС за серпень 2021 року - 3145,16 грн., винагороду за створення безпечних умов за серпень 2021 року - 3145,16 грн. Разом перераховано на картковий рахунок 33265,39 грн.
Згідно з відомостями довідки-розрахунку виплат ОСОБА_1 від 29.09.2021 №237 розмір індексації грошового забезпечення за липень 2021 року складав 540,03 грн.
28.11.2022 рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/12560/21 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.08.2018 року по 19.08.2021 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 16.08.2018 року по 30.09.2020 року з застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін березень 2018 року, з 01.10.2020 року по 19.08.2021 року жовтень 2020 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та виплатити її недоотриману частину за виключенням виплаченої частини індексації.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби 19.08.2021 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідні документи для призначення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) такої пенсії із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пільгового стажу відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 №393.
В решті позовних вимог відмовлено.
24.04.2023 постановою Першого апеляційного адміністративного суду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі № 200/12560/21 - залишено без змін.
25.12.2023 на виконання вказаного рішеняня ОСОБА_1 на банківський рахунок надійшла сума у розмірі 95 442,98 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, що підтверджується випискою по надходженням по картці/ рахунку за період 25.12.2023 - 25.12.2023.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів та в подальшому у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України військовий стан Указами Президента України неодноразово було продовжено і триває станом і на цей час.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ , військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 101216 (сто одна тисяча двісті шістнадцять) грн.. 64 коп. з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, у розмірі 96 896 (дев'яносто шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 42 коп. суд зазначає наступне.
Як вже було вказано судом відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абзацом першим і четвертим частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Суд зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/12560/21 від 28.11.2022 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 95 442,98 грн.
Водночас, спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення позивача, яке повинно включатися при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткових відпусток учасника бойових дій такої складової як індексація грошового забезпечення.
Отже, суд зазначає, що статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Суд зазначає, що правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Враховуючи обставини того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, а також при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та компенсації за невикористані дні основної і додаткової відпустки учасника бойових дій.
В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку одноразової грошової допомоги, допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, компенсації за невикористані дні основної і додаткової відпустки учасника бойових дій призвело б до знецінення як грошового забезпечення, так і самої допомоги/інших виплат.
Аналогічні висновки викладено і Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 по справі № 820/5286/17, Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 01 листопада 2023 р. у справі № 520/11553/22.
Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/12560/21 від 28.11.2022 встановлено право позивача на індексацію грошового забезпечення з 16.08.2018 року по 30.09.2020 року з застосуванням місяця для обчислення базового місяця для обчислення споживчих цін березень 2018 року, з 01.10.2020 року по 19.08.2021 року жовтень 2020 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Отже, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби мав складати 12 652,08 грн. (12112,05 грн. розмір місячного грошового забезпечення за липень 2021 року без врахування індексації грошового забезпечення + 540,03 грн. індексація грошового забезпечення).
12 652,08 грн. * 50 % * 16 років = 101 216,64 грн.
Різниця між належним розміром одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та виплаченим розміром одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби складає 4 320,22 грн. (101 216,64 грн. - 96 896,42 грн.).
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Водночас, на переконання суду, належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 320,22 грн.
Щодо компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтею 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто положення статті 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Так, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Таким чином, із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі від 28.11.2022 у справі №200/12560/21 здійснено виплату позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Оскільки несвоєчасне нарахування належних сум грошового забезпечення та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Таким чином, з огляду на наявність факту невиплати позивачу сум одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з 20.08.2021 (наступний день після звільнення зі служби) по день фактичної виплати, тобто 25.12.2023.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
Разом з цим, суд зазначає, що питання щодо обрахунку належної суми компенсації втрати частини грошового забезпечення відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі від 28.11.2022 у справі №200/12560/21, встановлено, що при звільненні позивача з військової служби з ним не в повному обсязі проведено розрахунок.
Кошти за вказаним судовим рішенням у розмірі 95 442,98 грн. були перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 25.12.2023, що підтверджено матеріалами справи, тобто, остаточний розрахунок відповідачем з позивачем проведено 25.12.2023.
Суд враховує, що вищевказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою, звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 31.10.19 р. у справі № 828/598/17, від 16.04.2020 р. у справі № 822/3307/17.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
У своїй постанові від 29 січня 2024 р. у справі № 560/9586/22 Верховний Суд сформував наступну правову позицію.
Редакція статті 117 КЗпП України (викладена відповідно до Закону України від 1 липня 2022 р. №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») набрала законної сили з 19 липня 2022 р.
Варто зауважити, що стаття 117 КЗпП України діяла і до цього часу (до змін введених Законом № 2352-ІХ) і Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні указаних норм при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Як вже зазначалось з 19 липня 2022 р. стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, тому і підхід до правозастосування указаної норми змінився.
Тому, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно слід поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 р. і після цього.
Період до 19 липня 2022 р. (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період з 19 липня 2022 р. регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 р. у справі № 761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний висновок висловлено у постанові від 28 червня 2023 р. у справі № 560/11489/22 Верховного Суду і суд вважає його застосовним до спірних правовідносин.
При вирішенні питання щодо стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, в межах заявлених позовних вимог, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, відповідно до якої спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» і після цього.
Період з 20.08.2021 до 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Період з 19.07.2022 до 25.12.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, суд розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, погоджується із розрахованою позивачем у позовній заяві сумою середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні 177943,68 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 101216,64 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме 16 років, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 320,22 грн.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.09.2021 року по 25.12.2023 року у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 96896,42 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.09.2021 року по 25.12.2023 року у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 96896,42 грн.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби у розмірі 177943,68 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 29 березня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя К.Е. Абдукадирова