29 березня 2024 рокуСправа №160/2499/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
29.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № №006671 від 20.12.2023 року, винесену начальником відділу державного нагляду(контролю) у Дніпропетровській області Дяденчуком Дмитром відносно ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що на час проведення перевірки позивач не здійснював господарську діяльність як ФОП, не перевозив вантаж на підставі договору перевезення як суб'єкт господарювання на комерційній основі чи за власний кошт. ОСОБА_2 , як фізична особа за довіреністю власника автомобіля ОСОБА_1 використовував транспортний засіб для власних потреб, а не на здійснення перевезень вантажу, тому саме з вказаною метою рухався на автомобілі. Будь-яких договорів на надання послуг перевезення вантажу позивач ні з ким не укладав, а автомобілем ОСОБА_2 керував, виключно для особистого користування, тому й не зобов'язаний був мати при собі товаро-транспортну накладну та протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Зауважує, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього закону є протиправним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
25.03.2024р. від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 20.12.2023 № 006671. Згідно копії акту № 005336 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.11.2023, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 24.11.2023 № 000113. Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а сме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. ТЗ обладнано аналоговим тахографом. Пояснення водія про причини порушень: транспортний засіб використовую для власних потреб, послуги не надаю». Наголошує, що саме суб'єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб'єктом господарювання.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить ТЗ марки MERCEDES-BENZ модель 409 D, типу вантажний фургон ізотермічний - С, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
28.11.2023р. о 11 год. 15 хв. уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на а/д Н-23, 155км+150м проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу. Водій - ОСОБА_2 .
За результатами перевірки 28.11.2023р. складено акт № 005336 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В акті перевірки зазначено, що під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не надано протокол перевірки та адаптації тахографа.
20.12.2023р. начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області склав постанову №006671 відносно ОСОБА_1 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення передбаченого ст..34,48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись з цією постановою позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За змістом статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону №2344 та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 р. №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Пунктом 1.3 Положення №340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - ) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу,пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування".
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Згідно з положеннями пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
Відповідно до п. 3.5. Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п. 3.5, п.3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТС здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.
Отже, автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
В той час, позивач зазначає, що на час проведення перевірки позивач не здійснював господарську діяльність як ФОП, не перевозив вантаж на підставі договору перевезення як суб'єкт господарювання на комерційній основі чи за власний кошт. ОСОБА_2 , як фізична особа за довіреністю власника автомобіля ОСОБА_1 використовувала транспортний засіб для власних потреб, а не на здійснення перевезень вантажу, тому саме з вказаною метою рухався на автомобілі. Будь-яких договорів на надання послуг перевезення вантажу позивач ні з ким не укладав, а автомобілем ОСОБА_2 керував, виключно для особистого користування, тому й не зобов'язаний був мати при собі товаро-транспортну накладну та протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, однак як встановлено судом, 28.11.2023р. позивач дав в користування свій ТЗ третій особі для власних особистих цілей та потреб.
Таким чином спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з позивача як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника транспортного засобу позивача в якості перевізника.
Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону N 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Своєю чергою, згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до статті 34 Закону N 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За правилами статті 48 Закону N 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Отже, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортних засобіва, яким перевозився вантаж.
При цьому автомобільним перевізником має використовувати транспортних засіб для перевезення на законних підставах; автомобільним перевізником є та особа, яка за умовами договору про перевезення вантажу надає відповідну послугу.
Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року в справі N 600/1407/22-а, від 01.06.2023 року у справі № 640/39442/21 та від 06.07.2023 року у справі № 560/514/22.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що саме позивач, який є власником транспортного засобу, є також у спірних правовідносинах і автомобільним перевізником, враховуючи відсутність товарно-транспортної накладної або іншого документа на перевезення вантажу, а також відсутність трудових відносин між позивачем та водіям транспортного засобу.
За вказаних обставин, відповідач необґрунтовано прийняв постанову №006671 від 20.12.2023р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ст.. 139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 6 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, 24, м.Дніпро,49000, і.к 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № №006671 від 20.12.2023 року, винесену начальником відділу державного нагляду(контролю) у Дніпропетровській області Дяденчуком Дмитром відносно ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін