27 березня 2024 року Справа № 160/2853/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2853/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ПРОЦЕДУРА
31.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вих. № 3907-56332/М-01/8-0400/24 від 18.01.2024 року) у проведенні перерахунку моєї пенсії з 17 квітня 2023 року з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до довідок про грошове забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023 року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 17 квітня 2023 року перерахунок та виплату моєї пенсії відповідно до наданих довідок про розмір грошового забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України згідно вислуги років, з урахуванням виплачених сум.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 31.01.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 02.02.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- пенсійної справи позивача;
- заяви позивача про перерахунок пенсії згідно оновленої довідки;
- оновлені довідки;
- листи/відмови у перерахунку пенсії, згідно оновленої довідки та всі наявні докази щодо суті спору.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 27.03.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу в органах поліції та у квітні 2023 року його було звільнено зі служби.
При цьому, позивачем вказано, що він у складі грошового забезпечення отримував суми таких додаткових видів грошового забезпечення як доплата за службу у святкові дні, індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, разових премій, тощо.
Проте при оформленні документів для призначення пенсії Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції не було зазначено в грошовому атестаті складеного на ім'я позивача, відомостей про вказані додаткові види грошового забезпечення.
Після звернення позивача до вказаного органу йому було видано нові довідки про грошове забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023 року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України, із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, які було ним отримано за останні 24 місяці підряд перед місяцем звільнення зі служби.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою щодо перерахунку його пенсії з врахуванням наданої роботодавцем довідки, проте отримав відмову.
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ухвалою суду від 02.02.2024 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/2853/24.
Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в органах поліції.
У квітні 2023 року позивач був звільнений зі служби в поліції.
Починаючи з 18.04.2023 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”
Пенсійного органом було розраховано розмір пенсії позивачу на підставі грошового атестата №46 від 24.04.2023 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що були подані для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 24.04.2023 року за №75.
Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою щодо надання нової довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням відомостей про доплату за службу у святкові дні, індексацію, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, разових премій, тощо які позивач отримував під час проходження служби у поліції.
Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України було надано нові довідки про розмір грошового забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023року про додаткові види грошового забезпечення, які було отримано за останні 24 місяці підряд перед місяцем звільнення зі служби.
З наявних в матеріалах справи довідок про розмір грошового забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України вбачається, що остання містить відомості про доплату за службу у святкові дні, індексацію, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, разову премію, тощо які позивач отримував під час проходження військової служби.
18.12.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру неправильно призначеної пенсії з грошового забезпечення, яке позивач отримував під час служби в поліції з урахуванням доплати за службу у святкові дні, індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, разових премій. У додатках до вказаної заяви позивачем було надано довідки про розмір грошового забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Листом від 18.01.2021 року №3907-56332/М-01/8-0400/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, оскільки додаткові одноразові грошові виплати, встановлені наказами міністерств та відомств, не є підставою для проведення такого перерахунку. Натомість, перерахунок пенсії може бути проведено на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Позивач, не погодившись із вказаною відповіддю відповідача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд зазначає, що згідно із положеннями ч.1 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-ІV.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Склад грошового забезпечення визначений положеннями ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р., відповідно до якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
При цьому, положеннями ч.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до положень п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із положеннями пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.
Відповідно до схеми додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України до одноразових видів грошового забезпечення віднесено, у тому числі, матеріальну допомогу.
При цьому, як передбачено пп.3 п.5 постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку.
В той же час, положеннями п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” керівникам органів, закладів та установ Національної поліції надано право в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема: здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби; надавати поліцейським матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі посадового окладу.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Судом встановлено, що з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Наказом МВС від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, відповідно до п.3 розділу І якого грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як передбачено положеннями п.12 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.
Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.
Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.
Пунктом 13 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання передбачено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Враховуючи вище наведені норми, суд приходить до висновку, що зазначені допомоги та премія є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд зазначає, що позивач у 2021-2023р.р.отримував матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію, тощо, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Вище вказані обставина свідчить про нарахування та виплату позивачу під час проходження ним служби в поліції матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.
Відповідно до положень ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
З аналізу вище зазначеної норми слід дійти висновку, що єдиною умовою для включення відповідних виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з розміру якого обчислюється пенсія, є сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновкам Суду України, викладеним у постановах від 20.10.2015 року по справі №21-2942а15 та від 10.03.2015 р. №21-70а15, відповідно до яких грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, а також щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що на всі види виплат позивачу, крім індексації, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, тощо нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що свідчить про нарахування страхових внесків тільки на суми виплачених позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та разової премії.
З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що в даному випадку грошова допомога на оздоровлення, разова премія, враховуючи сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з вказаних сум, мають бути враховані до складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється обчислення його пенсії.
Що стосується позовних вимог позивача в частині врахування сум виплаченої позивачу доплати за службу у святкові дні та індексації суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 108 Кодексу законів про працю України визначено, що робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Також, положеннями ст. 107 Кодексу законів про працю України передбачено, що робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
З огляду на вище викладені норми Кодексу законів про працю надбавки за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу в понаднормовий час у разі настання відповідних обставин мали нараховуватися позивачу та нараховувались, а відтак доплата за роботу у святкові дні входили до грошового забезпечення позивача.
Також суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
З аналізу вище зазначеної норми слід дійти висновку, що єдиною умовою для включення відповідних виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з розміру якого обчислюється пенсія, є сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З наявних в матеріалах справи довідок про розмір грошового забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України вбачається, що з сум нарахованої та виплаченої позивачу індексація в сумі були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, враховуючи встановлені судовим розглядом справи обставини суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачеві у проведенні перерахунку пенсії з 18.04.2023 року з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до довідок про грошове забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023 року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачеві згідно з довідками про грошове забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, №241 від 21.11.2023 року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України, саме з 18.04.2023 року, а не як просить позивач з - 17.04.2023 року.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а, отже, підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вих. №3907-56332/М-01/8-0400/24 від 18.01.2024 року у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 18.04.2023 року з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення відповідно до довідок про грошове забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023 року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 18.04.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданих довідок про розмір грошового забезпечення №239 від 21.11.2023 року, № 240 від 21.11.2023 року, № 241 від 21.11.2023року, що виготовлені Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України згідно вислуги років, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 27.03.2024 року.
Суддя В.В. Ільков