27 березня 2024 рокуСправа №160/3647/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-3) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №046050019296 від 18.01.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №1747/03-16 (№046050019296) від 01.02.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 04.01.1999 року по 10.01.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 року про призначення пенсії згідно ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію незалежно від віку на пільгових умовах з 12.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на пенсійне забезпечення. Так, діями відповідачів протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1 період з 04.01.1999 року по 10.01.2022 року та відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 , а також алгоритм розрахунку стажу "Форма РС-право" щодо зарахування стажу позивача за результатами прийнятого рішення №046050019296 від 01.02.2024.
Відповідачем-2 надано до суду відзив, у якому він зазначив, що твердження позивача, що до даних правовідносин слід застосувати норми частини 3 статті 114 Закону №1058, є помилковим. Наявність у позивача права на пенсію за нормами частини 3 статті 114 Закону №1058 документально не підтверджено, підстави для призначення такого виду пенсії відсутні. У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в призначенні пенсії за віком передбаченої частини 3 статті 114 Закону №1058, відмовлено у призначенні. Таким чином, позов є безпідставним та необґрунтованим, а рішення Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області №046050019296 від 01.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства. З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Крім того, до відзиву відповідачем-2 долучено копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.
Відповідач-1 та відповідач-3 ухвалу від 26.02.2024 та позов отримали засобами підсистеми «Електронний суд» 28.02.2024 та 09.02.2024 відповідно, проте, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористались.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач 12.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.01.2024 №046050019296 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішенням встановлено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 12.01.2024.
Страховий стаж особи становить 29 років 6 місяців 20 днів.
Пільговий стаж особи становить: 22 роки 3 дні.
До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 04.01.1999 по 10.01.2002 згідно довідки уточнюючий пільговий характер роботи від 11.01.2024 № 10, оскільки відсутній наказ про результати атестації робочих місць за умови праці та перелік професій та посад, яким підтверджено право на пільгове забезпечення по Списку № 1.
Для зарахування до пільгового стажу вказаного періоду необхідно надати наказ про результати атестації робочих місць за умови праці та перелік професій та посад, яким підтверджено право на пільгове забезпечення по Списку № 1.
У подальшому вказану заяву переглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення від 01.02.2024 №046050019296 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до норм ч. 3 ст. 114 Закону № 1058. У рішенні зазначено, що страховий стаж становить 29 років 6 місяців 20 днів, пільговий стаж становить 24 роки 4 місяці 14 днів. До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Не погоджуючись з рішеннями пенсійних органів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Аналогічні положення містить ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
За правилами статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії вказаного Порядку, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, у тому числі, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Суд зазначає, що згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював у спірний період:
- 04.01.1999 прийнято електрогазозварником третього розряду на ділянку №7 з повним робочим днем на підземних роботах шахти «Більшовик» шахтоуправління «Октябрське» Криворізький державний залізорудний комбінат;
- 25.02.1999 переведено постійно там же;
-01.04.2000 шахтоуправління «Октябрське» скасовано. Шахта «Більшовик» наділено правами відокремленого структурного підрозділу комбінату;
- 11.01.2002 переведено електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду на тій же ділянці, з повним робочим днем на підземних роботах.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Судом встановлено, що записи трудової книжки у спірний період з 04.01.1999 по 10.01.2002 позивача є точними, не мають виправлень та містять відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме зазначено про характер виконуваної роботи, зокрема, щодо виконання такої роботи повний робочий день та під землею.
Вказані записи, згідно спірних рішень пенсійних органів та відзиву відповідача-2, відповідачами не оспорюються.
Позивачем із заявою до пенсійного органу, а також до суду, надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 10 від 11.01.2024, виданої АТ «Кривбасзалізрудком».
Згідно вказаної довідки, позивач з 04.01.1999 по 01.01.2003 працював повний робочий день на підземних роботах в шахтах «Більшовик» та «Октябрська» по видобутку руди на посаді підземного електрогазозварника, що передбачена Списком № 1, розділ І, підрозділ 1, пункт «а», позиція 1010100а - Постанова КМУ від 11.03.1994 №162.
«Атестація робочих місць за умовами праці» - наказ по підприємству від 12.01.1995 № 48. Лист продовження дії наказу «Атестації робочих місць за умовами праці» від 21.05.2000 № 14/1-116 продовжено по 01.01.2001.
«Атестація робочих місць за умовами праці» - наказ по підприємству від 08.12.2000 № 332.
Підстава видачі довідки - особова картка, наказ про прийняття на роботу від 14.01.1999 № 2-к. В зазначених періодах простоїв підприємства, інших неявок на роботу не було.
Суд, дослідивши вказану довідку, дійшов висновку, що вона містить посилання на підстави її видачі, підписана уповноваженими особами, містить печатку підприємства та всі необхідні реквізити.
Крім того, довідка містить конкретні відомості, визначені Порядком №637, а саме про періоди роботи позивача, посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списку, до яких включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Разом з цим, посада електрогазозварника, передбачена Списком №1, розділу І - Гірничі роботи, підрозділу 1 - Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень, належить згідно п. «а» до всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (Постанова КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11.03.1994 №162).
Згідно наданого відповідачем-2 до суду алгоритму розрахунку форми РС-право, позивачу до пільгового стажу зараховано:
- з 04.01.1999 по 11.04.2000 - Список № 1;
- з 08.12.2000 по 10.01.2002 - Список № 1;
- з 11.01.2002 по 31.12.2003, 01.01.2004 по 02.12.2004, 03.12.2004 по 31.08.2010, 01.09.2010 по 11.01.2024 - ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р. 1, п-р 1, п. а-в.
Згідно вказаного алгоритму розрахунку стажу спірний період роботи з 04.01.1999 по 10.01.2002 на посаді електрогазозварника з повним робочим днем на підземних роботах шахти «Більшовик» шахтоуправління «Октябрське» Криворізький державний залізорудний комбінат частково зараховано до пільгового стажу позивача, а саме періоди з 04.01.1999 по 11.04.2000 та з 08.12.2000 по 10.01.2002 зараховано як роботу за Списком № 1, тоді як період з 12.04.2000 по 07.12.2000 зараховано лише до страхового стажу.
Так, відповідно до розділу V Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постановою № 202), право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, мають, у тому числі, електрогазозварники на підземних роботах зайняті на металургійному виробництві чорних та кольорових металів (рудопідготовка, збагачення, окускування, випал руд і нерудних копалин, коксохімічне виробництво, виробництво динасових виробів). Зазначений перелік є вичерпним.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивач у період з 04.01.1999 по 10.01.2002 працював на посаді електрогазозварника з повним робочим днем на підземних роботах шахти «Більшовик» шахтоуправління «Октябрське» Криворізький державний залізорудний комбінат, тобто дана робота входить до переліку, визначеному Постановою № 202, оскільки передбачала зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах та стосується металургійного виробництва чорних та кольорових металів.
Суд наголошує, що, згідно записів трудової книжки позивач на вищевказаній посаді з 04.01.1999 по 10.01.2002 працював безперервно з повним робочим днем на підземних роботах у шахті.
Згідно наведених вище даних алгоритму розрахунку стажу РС-право, з вказаної безперервної роботи позивача до пільгового стажу не зараховано період 12.04.2000 по 07.12.2000.
Так, рішенням відповідача-1 позивачу до пільгового стажу не зараховано період роботи з 04.01.1999 по 10.01.2002 оскільки у наданій уточнюючі довідці № 10 від 11.01.2024 відсутній наказ про атестацію робочих місць.
Рішенням відповідача-2 зазначено, що позивачу зараховано до пільгового стажу усі періоди, проте, як встановлено судом вище періоди роботи з 04.01.1999 по 11.04.2000 та з 08.12.2000 по 10.01.2002 зараховано до пільгового стажу як роботу за Списком № 1, тоді як період з 12.04.2000 по 07.12.2000 до пільгового стажу взагалі не зараховано.
Суд, дослідивши спірні рішення пенсійних органів, а також матеріали пенсійної справи, дійшов висновку, що підставою незарахування відповідачем-1 та відповідачем 2 періоду роботи з 12.04.2000 по 07.12.2000 до пільгового стажу позивача є відсутність у даний період доказів щодо проведення атестації робочих місць.
Так, відповідно до матеріалів справи, наказом №48 від 12.04.1995 затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад в ПО «Кривбасруду», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1. Дію даного наказу продовжено листом Головного державного експерта області з умов праці № 14/1-116 від 21.05.2000.
Наказом №332 від 08.12.2000 затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад в ДП «КГЖРК», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації)
Відповідно до пунктів 4, 4.1 Порядку застосування Списків, згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року за № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Порядок проведення атестації робочих місць набув чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Згідно пунктів 1, 2, 4-6, 8-11 Порядку проведення атестації робочих місць, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
До проведення атестації можуть залучатися, зокрема, територіальні органи Держпраці.
Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються для розроблення заходів, зокрема, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладається на Держпраці (Державної експертизи умов праці).Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я.
Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, розуміючи положення «призначення пенсії за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або проведено з певними порушеннями мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.
Таким чином, суд дійшов висновку, що непідтвердження періоду роботи атестацією робочих місць не може бути підставою для незарахування періоду роботи позивача з 12.04.2000 по07.12.2000 до пільгового стажу. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем-1 у спірному рішенні від 18.01.2024 безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача періоду роботи з 04.01.1999 по 10.01.2002.
У свою чергу відповідачем-2 після перегляду заяви позивача про призначення пенсії від 12.01.2024, згідно з алгоритмом розрахунку стажу позивача (форма РС-право), необґрунтовано не зараховано період роботи позивача з 12.04.2000 по 07.12.2000 до пільгового стажу, що стало підставою для прийняття спірного рішення від 01.02.2024, яким відмовлено у призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Щодо позовних вимог в частині зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 1.
Суд наголошує, що пенсія на підстав ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 призначається працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Такий Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою КМУ № 202 від 31.03.1994.
Даний Список є окремим та не пов'язаний зі Списком № 1, пільгова пенсія за яким призначається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, з урахуванням підтвердження характеру пільгової роботи позивача з 04.01.1999 по 10.01.2002 на посаді електрогазозварника з повним робочим днем на підземних роботах шахти «Більшовик» шахтоуправління «Октябрське» Криворізький державний залізорудний комбінат записами трудової книжки та уточнюючою довідкою, передбаченість такої посади Постановою № 202, суд дійшов висновку, що даний період має бути зарахований до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
Відповідно до встановлених судом обставин, станом на 12.01.2024 (дата звернення до пенсійного органу) позивач мав страховий стаж роботи 29 років 6 місяців 20 днів, у тому числі пільговий стаж (постанова № 202) більше 25 років (з огляду на зарахування періоду з 04.01.1999 по 10.01.2002), а тому суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
Встановлені судом під час розгляду справи обставини, дають підстави для висновку про протиправність рішення відповідача-1 №046050019296 від 18.01.2024 та рішення відповідача-2 №046050019296 від 01.02.2024 щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
Щодо дати з якої має бути призначена пенсія.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З урахуванням звернення позивача із заявою до пенсійного органу 12.01.2024, пенсія має бути призначена з дати звернення до пенсійного органу із заявою.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Викладене свідчить, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, як орган яким повторно розглянуто заяву позивача від 12.01.2024, мало прийняти рішення на користь позивача, а саме призначити пенсію, оскільки прийняття такого рішення, з урахуванням встановлених судом обставин, не передбачало права пенсійного органу діяти на власний розсуд.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про призначення пенсії з урахуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Визначення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів визначає Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI, прийнятий 2 вересня 2008 року.
Відповідно до статті 1 Закону №345-VI, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону №345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Суд наголошує, що питання врахування ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є діями, які пенсійний орган зобов'язаний вчинити за наявності відповідних підстав при призначенні пенсії.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Так, відповідно до матеріалів справи, пенсія позивачу ще не призначалась, а право позивача на врахуванні при призначенні пенсії Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на час розгляду справи не є порушеним, а тому є таким, що спрямоване на майбутнє.
Таким чином, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, а отже, такі вимоги позивача є передчасними.
Убезпечення в майбутньому від порушення прав не узгоджуються із завданням адміністративного судочинства, оскільки в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише реально порушені права, а суд позбавлений права задовольняти вимоги на майбутнє.
Суд також звертає увагу на некоректність формулювання позовних вимог в частині зазначення періоду, який позивач просить зарахувати до пільгового стажу - 04.01.1999 по 10.01.2022, тоді як вірним є 04.01.1999 по 10.01.2002.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та ефективності захисту прав позивача, суд дійшов висновку що права позивача підлягають захисту в такий спосіб:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046050019296 від 18.01.2024 про відмову у призначенні пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046050019296 від 01.02.2024 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 04.01.1999 по 10.01.2002;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.01.2024.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046050019296 від 18.01.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046050019296 від 01.02.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 04.01.1999 по 10.01.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію на пільгових умовах на підставі ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.01.2024.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 27 березня 2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна