27 лютого 2024 рокуСправа № 160/32329/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі клопотань представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 160/32329/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи 20001496) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
11.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, які полягають, у невиплаті Управлінням Служби безпеки України в Дніпропетровській області співробітнику-військовослужбовцю Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 протягом червня та липня місяців 2023 року додаткової винагороди під час дії воєнного стану та грошової премії у розмірі 90000 (дев'яносто тисяч) гривень, які складаються:
- із додаткової винагороди під час дії воєнного стану за червень місяць 2023 року у розмірі 30000 грн, в розрахунку на місяць, встановленої наказом Служби безпеки України №357 від 05.09.2023 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України додаткової винагороди під час дії воєнного стану” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2023 за №1570/40626);
- із додаткової винагороди під час дії воєнного стану за липень місяць 2023 року у розмірі 10000 грн в розрахунку на місяць, встановленої наказом Служби безпеки України №357 від 05.09.2023 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України додаткової винагороди під час дії воєнного стану” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2023 за №1570/40626);
- із грошової премії у розмірі 25000 грн - за червень місяць 2023 року;
- із грошової премії у розмірі 25000 грн - за липень місяць 2023 року;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області нарахувати та здійснити виплату співробітнику-військовослужбовцю Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 за червень та липень місяці 2023 року, додаткової винагороди під час дії воєнного стану та грошової премії у розмірі 90000 (дев'яносто тисяч) гривень, які складаються:
- із додаткової винагороди під час дії воєнного стану за червень місяць 2023 року у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць, встановленої наказом Служби безпеки України №357 від 05.09.2023 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України додаткової винагороди під час дії воєнного стану” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2023 за №1570/40626);
- із додаткової винагороди під час дії воєнного стану за липень місяць 2023 року у розмірі 10000 грн в розрахунку на місяць, встановленої наказом Служби безпеки України №357 від 05.09.2023 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України додаткової винагороди під час дії воєнного стану” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2023 за №1570/40626);
- із грошової премії у розмірі 25000 грн - за червень місяць 2023 року;
- із грошової премії у розмірі 25000 грн - за липень місяць 2023 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №160/32329/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 продовжено строк подання відзиву на позовну заяву та доказів на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, починаючи з дати отримання цієї ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/32329/23.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшли аналогічні за змістом клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 у справі №160/30534/23 (вх. №9511/24, вх. №16712/24), в яких останній просить залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, у зв'язку з недотриманням строку звернення до суду.
Досліджуючи відповідні клопотання представника відповідача, суд зазначає таке.
Стаття 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, п. 8 вищевказаної статті передбачає залишення позовної заяви без розгляду у таких випадках:
- якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду;
- якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (ч. 3 ст. 240 КАС України).
Так, статтею 123 КАС України регламентовано наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, серед яких є зокрема і залишення позовної заяви без розгляду у випадку якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними (ч. 3 вказаної статті) та якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним (ч. 4 зазначеної статті).
Тобто, для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду необхідні такі умови: позивачем, після відкриття провадження, не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними; висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним.
Вирішуючи заявлені клопотання, суд виходить із того, що позивачем при поданні позовної заяви не було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, при цьому, під час відкриття провадження у справі суд дійшов висновку про те, що позивачем строк звернення до суду не пропущено, з огляду на таке.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Наслідки пропущення строку звернення визначені у статті 123 КАС України, зокрема, у частині 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак, приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд звернув увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (ст. 3, ч. ч. 1, 2, 7 ст. 43 Конституції України).
Частиною 1 ст. 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12.04.2012 №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абз. 5 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Наведене дає підстави для висновку, що до 19.07.2022 строк звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку, звернувшись до суду 11.12.2023, при цьому, дізнавшись про порушення своїх прав у вересні 2023 року та почавши процедуру досудового врегулювання спору у жовтні 2023 року.
З огляду на викладене, суд наголошує на тому, що позовну заяву подано в межах строку звернення до адміністративного суду.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість клопотань відповідача та відсутність підстав для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотань представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/32329/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 23; ідентифікаційний код юридичної особи 20001496) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Царікова