26 лютого 2024 рокуСправа №160/33073/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/33073/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр-т Д.Яворницького, буд. 57; ідентифікаційний код юридичної особи 43238738) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони Дніпропетровській області, щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України “Про судоустрій та судовий статус суддів” з лютого 2023 року по 15 травня 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України “Про судоустрій та судовий статус суддів” включно з додатковою грошовою винагородою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2023 з лютого 2023 року по 15 травня 2023 року в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в Дніпропетровській області;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2022 рік згідно пункту 2 статті 165 Закону України “Про судоустрій та судовий статус суддів” в розмірах не менше, ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в Дніпропетровській області
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області на посаді командира 1 відділення 11 взводу охорони 2 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони в Дніпропетровській області. У відповідності до положень ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Згідно листа №759зі/41/5/05-2023 від 08.03.2023, наданого Департаментом патрульної поліції Національної поліції України на запит ОСОБА_2 починаючи з лютого 2023 року мінімальне грошове забезпечення поліцейського було 22100 гривень, без урахування додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету міністрів України від 168 (зі змінами) від 28.02.2022. Проте, позивачеві виплачується грошове забезпечення в значно меншому розмірі. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті належних до отримання сум грошового забезпечення протиправною, у зв'язку із чим, звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4809/24), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Кошторисом на 2023 рік Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області передбачені видатки на виплату грошового забезпечення співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області. Для видання наказу про виплату співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських необхідна наявність у затвердженому кошторисі ТУ ССО у Дніпропетровській області за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів. Відповідні бюджетні асигнування до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області не надходили, нарахування та виплата зазначеної винагороди не проводились. Зазначає, що відповідач, як орган державної влади, діє лише в межах наданих повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області на посаді командира відділення.
Листом «Про надання інформації» Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 13.03.2023 №774/29/2/01-2023 повідомлено, що конкретний розмір грошового забезпечення поліцейським встановлюється виходячи з існуючих на сьогодні нормативно-правових підстав, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 та виплачується за місцем проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань.
16.06.2023 Департаментом Патрульної поліції Національної поліції України розглянуто запит та надано відповідь №436зі/41/5/05-2023, якою роз'яснено порядок формування та виплати грошового забезпечення поліцейських.
21.07.2023 Службою судової охорони на запит позивача надано відповідь №30/01.30-02.2-1291, якою повідомлено про відсутність додаткових асигнувань фонду оплати праці.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, що виразилась у невиплаті належної суми грошового забезпечення, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
Відповідно до цього Порядку, грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку).
Грошове забезпечення включає (пункт 4 Порядку): 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать (пункт 5 Порядку): 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 6 Порядку): 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 7 Порядку): 1) винагороди; 2) допомоги.
Відповідно до вказаного вище Порядку, підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.
Згідно пункту 10 Порядку, грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку із застосуванням положень ч.2 ст.165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме нарахування Територіальному управлінню Служби судової охорони у Дніпропетровській області грошового забезпечення у розмірі менше ніж у поліцейського за аналогічною посадою.
Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною першою статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 Закону України Про судоустрій і статус суддів).
Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, а тому покликання позивача на допущення протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо самостійного нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж нарахованого та виплаченого поліцейським, є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №289, якою затвердив схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Отже, Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.
Відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що відповідач правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Та, відповідно, підстави для їх перегляду відсутні.
Також позивачем в адміністративному позові було заявлено вимогу про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі не менше аніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м.Дніпро.
З цього приводу суд зазначає, що частиною третьою пункту 3 Постанови №289 визначено право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони, забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).
Пунктом 36 Порядку №384 встановлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюються за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби.
Механізм виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області визначений Положенням про комісію з розгляду питань, пов'язаних з наданням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 10.09.2020 №261 (далі - Положення).
Пунктом 5 розділу І Положення визначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється в порядку та розмірах, встановлених цим Положенням та з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Служби.
Пунктами 1, 2 розділу II Положення передбачено, що основними завданнями комісії є вивчення документів та прийняття рішень про надання матеріальної допомоги співробітникам територіального управління і встановлення черговості її отримання. З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань комісія зобов'язана, зокрема: приймати до розгляду рапорти співробітників територіального управління про надання матеріальної допомоги, що подаються начальникові територіального управління; встановлювати черговість отримання матеріальної допомоги співробітниками територіального управління; приймати рішення про надання (відмову в наданні) матеріальної допомоги співробітникам територіального управління.
Крім того, пунктом 37 Порядку №384 установлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення виплачується допомога на оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.
Допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління Служби.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновків про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
При цьому з системного аналізу наведених норм права вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівнику служби судової охорони за наявності двох умов: 1) подання працівником рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Суд зазначає, що надання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, визначених пунктами 36, 37 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов'язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.
Так, судом було вирішено позовну вимогу щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського та зазначено з цього приводу, що розмір посадових окладів затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та правомірно застосовується відповідачем.
Отже, виходячи з висновків суду, викладених у рішенні щодо перерахунку грошового забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо перерахунку матеріальної допомоги до рівня, яка була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпрі.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти Україн» (заява №65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною другоюст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр-т Д.Яворницького, буд. 57; ідентифікаційний код юридичної особи 43238738) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 26.02.2024.
Суддя О.В. Царікова