29 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35852/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Старовижівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до Старовижівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною відмову Старовижівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язання Старовижівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про заміну паспорта громадянина України у формі картки на паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та про відмову в оформленні паспорта громадянина України у формі картки, у чому їй було відмовлено. Вважає, що відмова відповідача у видачі (здійсненні обміну) паспорта громадянина України у формі книжечки є порушенням його конституційного права на ідентифікацію, як громадянина України, та втручанням до приватного життя. Додатково позивач покликається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 19.01.2024 представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що частиною четвертою статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З прийняттям цього Закону паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідач вказує, позивач за своїм добровільним волевиявленням звернувся до Старовижівського сектору УДМС України у Волинській області із письмовою заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки та подав заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України. Отже позивач, оформивши паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки зробив свій альтернативний вибір, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і Унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) відносно ОСОБА_2 уже сформовано - 2007092303110, який є незмінним при наступних операціях у Реєстрі. Відтак, побоювання позивача щодо внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду її приватному життю є безпідставними.
Вважає дії відповідача такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.11.2022 отримав вперше паспорт громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки.
У зв'язку із втратою паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо відмови у оформленні (обміні) паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки та оформлення (обміні) паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ, однак листом від 05.12.2023 №0725-156/0725.1-23 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для видачі (обміну) паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI), постановою Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України” від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302), постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи” від 29.11.2014 №669 (далі - Порядок №669).
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Законом України №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 21 Закону України №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються в тому числі особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2022 ОСОБА_3 подав до Старовижівського сектору УДМС України у Волинській області заяву-анкету №7311428 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України та видано паспорт громадянина України у формі ID-картки.
З поданої заяви-анкети вбачається, що позивачем надано згоду на внесення стосовно нього інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.
Зазначений паспорт виданий позивачу на підставі його особистого звернення до територіального відділення УДМС України з наданням згоди на обробку його персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки.
Слід зазначити, що наслідком подання позивачем заяви-анкети від 12.01.2022, ОСОБА_2 було присвоєння унікальний номер запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 2007092303110.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, що оскільки фактично в даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача отримати паспорт громадянина України, зразка 1994 року у формі книжечки, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Положенням пункту 21 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною 3 статті 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Таким чином, визначені обставини, за наявності яких слід застосовувати норми матеріального права зазначені у зразковій справі, зокрема, встановлення факту ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України “Про захист персональних даних” від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону №2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону №2297).
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Підписи позивача на заяві-анкеті від 12.01.2022 свідчать про згоду на внесення інформації до ЄДДР та надання згоди на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису та відцифрованих відбитків пальців рук.
Викладене в сукупності свідчить про помилковість тверджень позивача про те, що дана справа за суттю спору повністю збігається з зразковою справою №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) та про можливість врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки, при виготовленні якого ним було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
Отже, з урахуванням встановленого факту надання позивачем згоди на обробку своїх персональних даних та внесення їх до ЄДДР, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 листом від 05.12.2023 №0725-156/0725.1-23 в оформленні (обміні) та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, не допускав протиправних дій.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити обмін та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, то вона також до задоволення не підлягає, оскільки для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачами належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій, відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Старовижівського сектору Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Старовижівський сектор Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (44401, Волинська область, Ковельський район, с. Стара Вижівка, вул. Незалежності, 52).
Суддя Ю.Ю. Сорока