про повернення позовної заяви
м. Вінниця
29 березня 2024 р. Справа № 120/3706/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пунько Ірини Валеріївни до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пунько Ірини Валеріївни до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи не має інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Згідно частиною 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України у представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Судом встановлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано його представником - адвокатом Пунько Іриною Валеріївною.
На підтвердження повноважень представника, до позовної заяви додано доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №70 від 24 січня 2024 року.
Однак, з наданого до позовної заяви доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, не вбачається, що ОСОБА_2 має повноваження на підписання позовної заяви від імені позивача.
Так, пунктами 1-3 вказаного доручення визначено, що ОСОБА_2 надає безоплатну вторинну правничу допомогу ОСОБА_1 , яка полягає у представництві його інтересів по справі про оскарження рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2023 року та зобов'язати провести виплату.
Адвокату забезпечити надання безоплатної вторинної правничої допомоги клієнту в межах повноважень, визначених довіреністю, а у разі здійснення захисту (представництва інтересів потерпілого або свідка у кримінальному провадженні) - в межах процесуальних прав і обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, протягом строку дії цього доручення.
Це доручення діє до використання всіх національних засобів правового захисту, а у випадку складення документів процесуального характеру як виду правничої допомоги - до моменту передання Клієнту відповідних складених документів.
За наведених обставин, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №70 від 24 січня 2024 року не підтверджує повноважень у адвоката Пунько Ірини Валеріївни подавати та підписувати позовні заяви, а лише підтверджує повноваження представника представляти інтереси позивача під час судового розгляду справи.
Враховуючи те, що позовна заява підписана особою, яка не підтвердила відповідного права належними документами, подану до суду позовну заяву необхідно повернути на підставі вищевказаних положень закону.
При цьому суд зважає на висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13 лютого 2001 року у справі "Кромбах проти Франції", в яких Суд наголосив на тому, що держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
Системний аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за умови дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.
Цих правил під час звернення до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 представником позивача - адвокатом Пунько Іриною Валеріївною не дотримано.
Згідно частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене подану до суду позовну заяву належить повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
Керуючись ст.ст. 55, 57, 59, 169, 248, 256 КАС України,
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пунько Ірини Валеріївни до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Свентух Віталій Михайлович