м. Вінниця
28 березня 2024 р. Справа № 120/347/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053)
Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 07.12.2023 року № 025450008872 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; зобов'язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Барській технічній школі ДОСААФ з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року та періоди роботи - з 19.10.1983 року по 31.03.1984 року в Белоярському лісопромисловому комбінаті; з 01.12.1984 року по 08.09.1986 року - в Алтайському ліспромгоспі та повторно розглянути заяву позивача від 06.12.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 06.12.2023 року звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснював відповідач 1. Так, за результатами розгляду заяви, відповідачем 1 прийнято рішення №025450008872 від 07.12.2023 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком у зв'язку з відсутності необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення відповідача 1 протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15.01.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.01.2023 року за вх. №3629/24 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 23.01.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.03.2024 року за вх.№13823/24 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог.
Від відповідача 2 відзив на позовну заяву станом на дату постановлення рішення у справі не надходив.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
06.12.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснював відповідач 1.
Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, відповідачем 1 07.12.2023 року прийнято рішення № 025450008872 про відмову в призначенні пенсії.
Підставою для відмови слугувала відсутність у позивача необхідного страхового стажу (29 років).
Відповідачем 1 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно запису №5 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про звільнення; період з 01.12.1984 року по 08.09.1896 року, оскільки дата прийняття календарно не відповідає даті наказу про прийняття; період навчання в ДОСААФ з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року, оскільки ДОСААФ є масовою організацією працівників СРСР, утворюється на добровільних засадах, не є закладом освіти, а також відсутня відмітка про присвоєння кваліфікації.
Таким чином, відповідач 1 дійшов висновку, що страховий стаж позивача складає 26 років 07 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 1 позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, передумовою призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.
Ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Ч. 1, 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження стажу також регламентовано у ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 06.12.2023 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності така заява була розглянута відповідачем 1.
За результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, відповідачем 1 07.12.2023 року прийнято рішення № 025450008872 про відмову в призначенні пенсії.
Підставою для відмови слугувала відсутність у позивача необхідного страхового стажу (29 років).
Відповідачем 1 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно запису №5 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про звільнення; період з 01.12.1984 року по 08.09.1896 року, оскільки дата прийняття календарно не відповідає даті наказу про прийняття; період навчання в ДОСААФ з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року, оскільки ДОСААФ є масовою організацією працівників СРСР, утворюється на добровільних засадах, не є закладом освіти, а також відсутня відмітка про присвоєння кваліфікації.
Таким чином, відповідач 1 дійшов висновку, що страховий стаж позивача складає 26 років 07 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Надаючи оцінку наведеним вище підставам прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення суд заважає на наступне.
Щодо незарахування періодів роботи з 19.10.1983 року по 31.03.1984 року (запис № 5 трудової книжки НОМЕР_1 ) та з 01.12.1984 року по 08.09.1986 року.
Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 була затверджена "Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", яка діяла на момент оформлення трудової книжки позивача (далі - Інструкція № 162).
Згідно із п. 2.2, 2.3, 2.5, 2.9 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше недільного терміну з дня прийому на роботу.
У трудову книжку вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведенні на іншу постійну роботу чи звільнення здійснюються адміністрацією підприємства після прийняття наказу, але не пізніше тижневого строку, а при звільненні-в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.
У випадку виявлення неправильного запису або неточних відомостей про роботу, переведенню на іншу постійну роботу, виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де був здійснений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу.
П. 10 Інструкції № 162 визначено, що відповідальність за організацію ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства.
Безпосередньо відповідає за своєчасне заповнення, зберігання, облік і видачу працівникам трудових книжок, начальник відділу кадрів, або особа яка призначається наказом керівника підприємства.
Вказана Інструкція №162 перестала застосовуватися відповідно до наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
З аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що як на момент оформлення трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 02.10.1979 року, так і на момент виникнення спірних правовідносин законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне оформлення даних трудової книжки не може позбавити позивача права на включення періодів роботи, зазначених в такій трудовій книжці, до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням вказаних періодів.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, з наведеного слідує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку особи здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем/іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідачем 1 не враховано, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Суд також звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на викладене суд вказує на бездпіставність незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 19.10.1983 року по 31.03.1984 року, з 01.12.1984 року по 08.09.1986 року у зв'язку з недоліками записів в трудовій книжці.
Щодо незарахування періоду навчання в ДОСААФ з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
П. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На момент проходження позивачем навчання в ДОСААФ діяв Закон Української PCP «Про народну освіту» від 28.06.1974 року.
Ч. 1 ст. 47 вказаного Закону передбачала, що для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Ч. 4 ст. 48 цього ж Закону визначено, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» №1545-ХІІ від 12.09.1991 року до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та Законам України.
Постановою бюро Президіуму центрального комітету Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДОСААФ СССР) від 13.12.1976 затверджено Положення про школу ДОСААФ, згідно якого школа ДОСААФ є навчальною організацією підготовки спеціалістів для Збройних Сил СССР та народного господарства, а також центром роботи по пропаганді технічних знань і розвитку воєнно - технічних видів спорту.
На 7-му позачерговому з'їзді ДТСААФ 26.09.1991 року було прийняте рішення про його реорганізацію у Товариство сприяння обороні України. У прийнятому Статуті відзначалось, що ТСО України є правонаступником ДОСААФ республіки, всеукраїнською громадською організацією. Відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» ТСО України зареєстроване 10.10.1991 року Міністерством юстиції як Всеукраїнська громадська оборонно-патріотична організація громадян.
За змістом листа №1/12-1414 від 05.06.1995 року Міністерство освіти України підтвердило, що навчальні організації (школи) ТСО є різновидом професійних навчально-виховних закладів.
У листі Міністерства освіти України №1/12-1162 від 22.06.1998 року роз'яснено, що ті навчальні заклади ТСО України, що отримали в установленому порядку ліцензії і здійснюють підготовку фахівців за робітничими професіями, належить до професійно - технічних навчальних закладів і включені до Державного реєстру навчальних закладів.
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 , виданого Всесоюзним ордена Леніна і Червоного знамені добровільним товариством сприяння армії, авіації та флоту (ДТСААФ СРСР) Барський РСТК, позивач з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року навчався по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії «С».
Таким чином, за наявності відповідного документа про освіту встановленого зразка та підтвердження періоду навчання на курсах водіїв в автошколі ДТСААФ такий період зараховується до страхового стажу для призначення пенсії.
Крім того, суд зауважує і те, що даний період навчання відображено у трудовій книжці позивача (запис №2), яка, як зазначалось вище, є основним документом, що підтверджує набутий страховий стаж.
Також, до матеріалів справи позивачем долучено рішення Барського районного суду Вінницької області від 21.11.2022 року у справі №125/1574/22, яким встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах: з 15.11.1982 року по 20.04.1983 року - навчання в Барській технічній школі ДОСААФ; з 19.10.1983 року по 31.03.1984 року - в Белоярському лісопромисловому комбінаті; з 01.12.1984 року по 08.09.1986 року - в Алтайському ліспромгоспі.
Вказане рішення набрало законної сили 22.12.2022 року
Отже, щодо періодів, які не зараховані відповідачем 1 до страхового стажу позивача, наявне рішення суду, яким встановлено факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідними підприємствами в зазначені періоди.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку, що рішення відповідача 1 від 07.12.2023 року №025450008872 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Барській технічній школі ДОСААФ з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року та періоди роботи - з 19.10.1983 року по 31.03.1984 року в Белоярському лісопромисловому комбінаті; з 01.12.1984 року по 08.09.1986 року - в Алтайському ліспромгоспі та повторно розглянути заяву позивача від 06.12.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішеня про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Так, у зв'язку з тим, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача 1 від 07.12.2023 року №025450008872, оскільки останнім безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання в Барській технічній школі ДОСААФ з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року та періоди роботи - з 19.10.1983 року по 31.03.1984 року в Белоярському лісопромисловому комбінаті; з 01.12.1984 року по 08.09.1986 року - в Алтайському ліспромгоспі, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача зазначені періоди та повторно розглянути заяву позивача від 06.12.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп.
Оскільки даний спір виник у зв'язку із прийняттям відповідачем 1 спірного рішення, таким чином, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір саме з відповідача 1.
Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає сума у розмірі 968 грн. 96 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.12.2023 року №025450008872 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Барській технічній школі ДОСААФ з 15.11.1982 року по 15.04.1983 року та періоди роботи: з 19.10.1983 року по 31.03.1984 року - в Белоярському лісопромисловому комбінаті; з 01.12.1984 року по 08.09.1986 року - в Алтайському ліспромгоспі, та повторно розглянути заяву від 06.12.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м.Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 28.03.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна